Справа № 522/1976/22
Провадження № 3/522/2337/22
20 квітня 2022 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Ковтун Ю.І., розглянувши матеріали, що надійшли з Відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Приморського районного суду м.Одеси з Відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1ГУНП в Одеській області надійшла справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 477876 від 22 січня 2022 року, 21.01.2022 близько 22 години 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 здійснила домашнє насилля фізичного характеру відносно свого цивільного чоловіка ОСОБА_2 , а саме: в ході конфлікту вдарила його сковорідкою, чим скоїла правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про розгляд справи судом повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надіслала. В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , в якій просить справу розглянути за її відсутністю.
Враховуючи, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (див. у т.ч. постанову ВС від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12), суд вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутність.
Вказане узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 14.10.2003 у справі «Трух проти України», від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», від 26.04.2007 у справі «Шевченко проти України», відповідно до яких в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, відповідно до ст.268 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 .
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Положеннями ст.ст. 251 та 252 КУпАП регламентовано, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Судом досліджено матеріали справи про адміністративне правопорушення: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 477876 від 22 січня 2022 року; копію протоколу по прийняття заяви ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.01.2022, згідно якого її цивільний чоловік ОСОБА_2 вдарив її, чим вчинив сімейне насилля фізичного характеру; письмові пояснення ОСОБА_2 , який зазначив, що сталася сварка в наслідок якої він вдарив ОСОБА_1 , а вона вдарила його; письмові пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких ОСОБА_2 на ґрунті ревнощів вдарив її рукою в обличчя, вона впала, після чого взяла в руку сковорідку та вдарила його; рапорт лейтенанта поліції ГУНП в Одеській області Суховія О.Р. від 22.01.2022 щодо вчинення домашнього насильства за заявою ОСОБА_1 .
На думку суду, обставини зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають обставинам зазначеним у протоколі прийняття заяви ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.01.2022, наявним у справі письмовим поясненням.
Пунктом 3 частиною 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Об'єктом правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об'єктивна сторона даного правопорушення, полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а також у невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений.
Тобто, ст. 173-2 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності саме за вчинення домашнього насильства. Будь-яка суперечка чи конфлікт не можуть однозначно трактуватись, як домашнє насильство.
В матеріалах справи відсутні докази, які доводили б, що за вказаних вище обставин потерпілий ОСОБА_2 зазнав саме домашнього насильства з боку ОСОБА_1 .
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Тобто усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Склад будь-якого адміністративного правопорушення, що передбачене законом, характеризується єдністю чотирьох елементів: об'єкт і об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона. При цьому, не доведення або відсутність в діянні конкретної особи будь-якого з цих елементів, виключає склад відповідного правопорушення, а значить і адміністративну відповідальність за вчинення такого діяння.
З досліджених судом матеріалів справи не вбачається об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять в собі жодних належних і допустимих доказів, які свідчили б про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно із ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку із адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З огляду на зазначене, провадження у цій справі слід закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, оскільки суду не надані належні, достовірні докази вчинення останньою складу адміністративного правопорушення, який їй інкримінується органами поліції.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 24, 33, 38, 221, 247, 251, 254, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП,
Провадження по справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення- закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.І.Ковтун