Справа №521/4898/22
Провадження 1-кп/521/1137/22
05 травня 2022 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з секретарем - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12021164470001200 від 24.11.2021 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Подільськ (раніше Котовськ), Одеська області, громадянина України, паспорт № НОМЕР_1 виданий органом 5136 від 11.01.2017 року, з неповною середньою освітою, неодруженого, неофіційно працюючого на будівництві, не маючого реєстрації та постійного місця проживання на території України, раніше судимого:
- 03.06.2005 року Київським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу 510 гривень;
- 31.08.2006 року Котовським міським судом Одеської області за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186; ст. 70 КК України, до 4 років позбавлення волі, з застосуванням ст.75 КК України - звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
- 26.06.2007 року Котовським міським судом Одеської області за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнений 24.10.2011 року умовно-достроково.
- 29.08.2012 року Котовським міським судом Одеської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 8 місяців позбавлення волі, звільнений 04.05.2016 року по відбуттю строку покарання.
- 19.10.2020 року Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 місяців арешту, звільнився 04.12.2020 року по відбуттю строку покарання;
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України, -
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 09.03.2021 року відносно ОСОБА_4 було встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців.
Зазначеною постановою ОСОБА_4 визначено наступні обмеження: заборона виїзду за межі Одеси без дозволу керівника органу внутрішніх справ; заборона відвідувати бари, ресторани та інші місця, де реалізуються спиртні напої на розлив; зобов'язання з'являтись для реєстрації в територіальний ВП ГУНП України за місцем постійного мешкання 1 раз на місяць; заборона виходу з будинку з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня.
ОСОБА_4 , будучи ознайомлений з постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 09.03.2021 року, правилами адміністративного нагляду та встановленими обмеженнями, діючи умисно, без поважних на те причин самовільно 25.10.2021 року, 26.10.2021 року, 27.10.2021 року, 28.10.2021 року, 29.10.2021 року, 02.11.2021 року, 03.11.2021 року та 05.11.2021 року залишив місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з метою ухилення від адміністративного нагляду, не повідомивши про це керівника органу внутрішніх справ.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 395 КК України, визнав повністю та показав, що дійсно за обставинами, вказаними в обвинувальному акті, а саме будучи ознайомлений з встановленими відносно нього правилами адміністративного нагляду, в жовтні та листопаді 2021 року залишив місце проживання через сімейні та побутові проблеми, не повідомивши про це уповноважений відділ поліції. Вину у вчиненому визнав та просив суд суворо не карати.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому судом з'ясовано правильність розуміння учасниками кримінального провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позицій, та роз'яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченого, а також дослідженням документів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального проступку, добровільності та істинності його позиції.
Вина обвинуваченого повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінального проступку за викладених у обвинувальному акті обставин та щирим каяттям у вчиненому.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ст. 395 КК України, тобто у самовільному залишені особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому є щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлені.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку; особу винного, його вік та соціальне положення; стан здоров'я; те, що особа осудна, працездатна; непрацездатних осіб на утриманні не має; свою провину у вчиненому визнає повністю та осуджує свою поведінку; неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності; відсутність тяжких наслідків; наявність обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, враховуючи відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_4 та його ставлення до скоєного, позицію прокурора в судових дебатах, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді арешту, що передбачене санкцією ст. 395 КК України.
Підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України суд не знаходить.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженню не заявлено.
Речові докази та судові витрати у даному кримінальному провадженню відсутні.
Враховуючи вид покарання, а також обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який не має постійного місця проживання, суд вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, як гарантію виконання вироку.
Керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд
Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України та призначити йому покарання у виді арешту строком на 2 (два) місяці.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Затримати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у залі судового засідання.
Початок строку відбування покарання у вигляді арешту ОСОБА_4 обчислювати з моменту законного затримання у залі суду, тобто з 05.05.2022 року.
З урахуванням вимог п. 2 ч. 4 ст. 374, ч. 1 ст. 534 КПК України, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію, у випадку набрання вироком суду законної сили.
Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили з моменту закінчення строку апеляційного оскарження.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України, копію вироку після його проголошення негайно вручається прокурору та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1