04 травня 2022 року
м. Черкаси
Справа № 707/2676/21
Провадження № 22-ц/821/21/22
категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.,
секретаря - Винник І. М.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ставангер»,
представник позивача - адвокат Поліщук Дмитро Олександрович,
відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістик»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу адвоката Поліщука Дмитра Олександровича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставангер» на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставангер» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістик» про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації права власності, у складі головуючого судді Пироженка С. А.,
Описова частина
Зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ТОВ «Ставангер» звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ «Черкаси Транслогістик» про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації права власності.
Згідно заявлених вимог позивач просив суд:
1) визнати недійсним правочин щодо внесення ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «Черкаси Транслогістик»: нерухомого майна (квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 кв. м.); транспортного засобу (сідловий тягач Е, марка DAF, модельTE95XF, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ); транспортного засобу (напівпричіп бортовий Е, марка KRONE SPD 27, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ); транспортного засобу (напівпричіп фургон Е, марка TRAILOR SYY3CP, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 ), який оформлено актом приймання-передачі нерухомого майна, до статутного капіталу ТОВ «Черкаси Транслогістик», серія та номер: 1338, 1339, виданого 09 липня 2021 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайловською А. А.;
2) скасувати державну реєстрацію права власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (запис про право власності № 42969495) за ТОВ «Черкаси Транслогістик» на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 кв.м., з одночасним визнанням за ОСОБА_1 права власності на вказане нерухоме майно, яке було зареєстровано за нею на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11 грудня 1997 року та договору дарування 1/2 частини квартири від 12 липня 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л. В., зареєстровано в реєстрі за № 6553;
3) стягнути з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Черкаси Транслогістик» на користь ТОВ «Ставангер» сплачений останнім судовий збір у сумі 4540 грн та 30000 грн витрат за надання професійної правничої допомоги.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2021 року позивачу відмовлено у відкритті провадження з тих підстав, що спір відноситься до категорії справ, які мають розглядатися в порядку господарського судочинства.
Ухвала суду мотивована тим, що позовні вимоги ТОВ «Ставангер» про визнання недійсним правочину щодо внесення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «Черкаси Транслогістик» нерухомого та рухомого майна, та про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ «Черкаси Транслогістик» на вказану квартиру, звернуті до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ТОВ «Черкаси Транслогістик», що є господарюючими суб'єктами.
Тому місцевий суд дійшов висновку, що спір про передачу нерухомого та рухомого майна у статутний капітал суб'єкта господарювання виник між юридичними особами, господарюючими суб'єктами ТОВ «Ставангер» та ТОВ «Черкаси Транслогістик», а також фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як власником корпоративних прав.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача ТОВ «Ставангер» - адвокат Поліщук Д. О. оскаржив її в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2021 року, а справу направити до Соснівського районного суду м. Черкаси для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі адвокат указує, що Соснівським районним судом м. Черкаси помилково встановлено, що позов подано до фізичної особи-підприємця, оскільки позов подано саме до фізичної особи ОСОБА_1 .
Зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що основною вимогою позивача у вказаній справі є визнання недійсним правочину, який укладено між фізичною особою ОСОБА_1 та юридичною особою ТОВ «Черкаси Транслогістик» та оформлений актом приймання-передачі щодо внесення ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «Черкаси Транслогістик» нерухомого майна (в даному випадку вказаної вище квартири) та рухомого майна.
Адвокат вказує, що даний спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає з договірних правовідносин, є приватноправовим, і за суб'єктним складом підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки як фізичної, так і юридичної, осіб (сторони правочину).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Сторони по справі належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаській апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
За правилом ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, ЗУ «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 1 та ч. 3 ст. 3 ЦПК України).
У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».
Суд вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з тих підстав, які передбачені законом.
Такі підстави визначено у ст. 186 ЦПК України.
За змістом ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції встановив, що спір ТОВ «Ставангер» про визнання недійсним правочину щодо внесення ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «Черкаси транлогістик» нерухомого та рухомого майна, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ «Черкаси транслогістик» є корпоративним, тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
З вказаним висновком погоджується і судова колегія виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Відповідно до п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, - справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно із ч. 3 ст. 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
Звертаючись із позовом, ТОВ «Ставангер» обґрунтовували свій позов, як фраудаторний, вважаючи, що дії відповідача ОСОБА_1 , щодо передачі свого майна до статутного капіталу ТОВ «Черкаси транслогістик» за актом прийому-передачі, є такими, що направлені на уникнення звернення стягнення на її майно, є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог кредитора.
Зі змісту заявлених у справі позовних вимог суд вбачає, що позивач оскаржує передачу відповідачем ОСОБА_1 , як учасником ТОВ «Черкаси транслогістик», свого майна до статутного фонду Товариства та набуття відповідних корпоративних прав.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 у даних відносинах виступає саме як власник корпоративних прав (учасник ТОВ «Черкаси транслогістик»), а позов пов'язаний саме зі створенням статутного фонду юридичної особи (порядок передачі учасником Товариства свого майна до статутного капіталу).
Тому доводи апеляційної скарги відносно того, що позов подано до неї саме як до фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця, не заслуговують на увагу, адже позови фізичних осіб у корпоративних спорах, зокрема щодо їх частки у статутному капіталі, відноситься до юрисдикції господарських судів.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а спір віднесено до юрисдикції Господарського суду Черкаської області, що теж було роз'яснено позивачу.
Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката Поліщука Дмитра Олександровича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставангер» залишити без задоволення.
Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставангер» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації права власності - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 травня 2022 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. Г. Бородійчук
Л. В. Нерушак