Номер провадження 22-ц/821/616/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №760/20258/21 Категорія: на ухвалу Дьяченко Д.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
05 травня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Вініченка Б.Б., Гончар Н.І., Новікова О.М.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргуАкціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 січня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У липні 2021 року АТ КБ «Приватбанкзвернулося до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позову банк зазначав, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 01.06.2010 року.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувались, внаслідок чого станом на 14.07.2021 року утворилася заборгованість у розмірі 76013, 13 грн, з яких: 24400,22 грн - заборгованість за кредитом; 51612,91 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, які банк просив суд стягнути на свою користь.
Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 січня 2022 року провадження у справі закрито.
Ухвала суду мотивована тим, що згідно постанови Верховного Суду від 01.08.2019 року (справа №704/1436/15-ц) з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором від 01.06.2010 року заборгованість за тілом кредиту в розмірі 39145,70 грн та 340,22 грн на відшкодування судових витрат. В решті позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, пені, штрафів за порушення виконання зобов'язання у розмірі 40751,48 грн відмовлено.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що наявні підстави для закриття провадження, оскільки набрало законної сили рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», вважаючи ухвалу суду незаконною, поставлену судом з порушенням норм процесуального права, просило її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження та продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не перевірив та не звернув уваги на те, що предмет і підстави позову в даній справі та справі №704/1436/15-ц є різними. Дані справи мають лише одне спільне - це номер та дата договору (б/н від 01.06.2020 року). Водночас справи мають різний предмет (сума заборгованості, яку просить стягнути банк) та різні предмети (заборгованість відповідача у справі №704/1436/15-ц та в даній справі виникла за різними кредитними послугами, що були отримані після підписання ним анкети-заяви від 01.06.2010 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, зокрема, за різними кредитними картками та за різний період користування кредитними послугами).
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Судова колегія, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції дійшов висновку про тотожність даного позову та позову у справі №704/1436/15-ц, в результаті розгляду якого Верховним Судом винесено постанову, якою з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором від 01.06.2010 року заборгованість за тілом кредиту в розмірі 39145,70 грн та 340,22 грн на відшкодування судових витрат. В решті позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, пені, штрафів за порушення виконання зобов'язання у розмірі 40751,48 грн відмовлено.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
З матеріалів даної справи встановлено, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на укладення між сторонами кредитного договору шляхом підписання відповідачем Заяви б/н від 01.06.2010 року та просив стягнути заборгованість розраховану станом на 14.07.2021 року у розмірі 76013, 13 грн.
В той же час, зі змісту постанови Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі №704/1436/15-ц вбачається, що мотивуючи заявлені вимоги банк також вказував на підписання ОСОБА_1 заяви б/н від 01.06.2010 року, але на підставі підписаної заяви просив стягнути з останнього заборгованість у розмірі 79897,18 грн, яка утворилась станом на 02.08.2015 року.
Колегія суддів звертає увагу, що у даних справах різниться як предмет позову (розмір заборгованості та її складові), так і підстави позову (різний період нарахування), що спростовує висновки суду про тотожність даних позовів.
Отже, предмет та підстави позову у вже розглянутій цивільній справі та у цій справі не є ідентичними, оскільки спір між сторонами у справах виник з різних предметів та підстав, тому висновок суду про закриття провадження у справі є помилковим.
Крім того, суду першої інстанції при повторному розгляду заявленого позову необхідно перевірити за яким рахунком та на підставі якої картки нараховано заборгованість за кредитним договором та чи не є вони ідентичними зі справою №704/1436/15-ц.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню за ч. 1 п. 3, 4 ст. 379 ЦПК України із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити.
Ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 січня 2022 року - скасувати.
Цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 05 травня 2022 року.
Судді: