Номер провадження 22-ц/821/627/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №702/555/21 Категорія: 305010900 Жежер Ю. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
05 травня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Вініченка Б.Б., Гончар Н.І., Новікова О.М.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сироткіної Анастасії Олександрівни на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сироткіна А.О. звернулася до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що 02.09.2019 року позивачем відповідно до договору № 5652600183 від 05.07.2016 року був придбав новий автомобіль Мерседес Бенц V-CLASS V 250 D VKL/L.
06.05.2020 року відповідач приблизно о 20:00 год керуючи транспортним засобом «Toyota Camry» днз НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з транспортним засобом «Меrcedes» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить та яким керував в момент зіткнення, ОСОБА_1 , який рухався попереду, що призвело до пошкодження зазначених транспортних засобів.
Своїми діями ОСОБА_2 порушила п.п. 2.3б, 12.1, 13.1 ПДР України, чим вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП - порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
25.05.2021 Святошинським районним судом міста Києва у справі № 759/7874/20 визнано ОСОБА_2 виною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення.
09.11.2020 позивач звернувся до Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім України- Мерседес Бенц» для ремонту автомобіля, де позивачу було виставлено рахунок на загальну суму 167 841,10 грн.
Відповідно до звіту № 8436 від 11.11.2020 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Mercedes станом на 11.06.2020 збитки складають 105 374,73 грн.
Під час керування автомобілем, на момент настання ДТП, цивільна - правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у AT «СГ «ТАС» (приватне), страхова сума за шкоду заподіяну майну складає 130 000,00 грн.
12.02.2021 AT «СГ «ТАС» було перераховано суму страхового відшкодування 95 012,4 грн, без ПДВ на запчастини.
Позивач не згоден з розумінням ремонту страхової компанії та має намір ремонтувати автомобіль виключно на офіційному сервісі у безпосереднього продавця його автомобіля, де автомобіль обслуговується на регулярній основі.
Позивач вважає, що відповідач повинна виплати різницю між фактичними збитками та виплаченими, тобто: 167 841,10 грн - 95 012,14 грн = 72 828,96 грн.
Крім матеріальної шкоди, ОСОБА_2 заподіяла своїми діями йому моральну шкоду, яку він оцінив у 100 000 грн.
На підставі викладеного позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму матеріального збитку у розмірі 72 828,96 грн, моральної шкоди у розмірі 100 000 грн та судові витрати.
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 січня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ «Страхова група «ТАС» про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів того, що різниця між виплаченою позивачу страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана тим, у тому числі, законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу, тому в частині стягнення матеріальної шкоди суд відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди суд першої інстанції виходив із того, що моральна шкода завдана протиправною поведінкою відповідача щодо членів його сім'ї чи близьких родичів судом не встановлено.
Крім того, суд вказав, що моральні страждання на які посилається позивач як на підставу відшкодування моральної шкоди не знайшли свого підтвердження у взаємозв'язку з вчиненням відповідачем ДТП.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Сироткіна А.О. не погоджуючись із рішенням суду, вважаючи його незаконним, ухваленим при неправильному застосуванні норм матеріального права, неповністю з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу, мотивовано тим, що рішення суду в судовому засіданні оголошено не було, що позбавило представника позивача права бути присутнім під час оголошення рішення суду, що є порушенням процесуального права.
Вказує, що судом не було проведено аналіз акту огляду транспортного засобу № 8436 від 11.06.2020 року, рахунку № НОМЕР_3 від 09.11.2020 та ремонтної калькуляції № 8436від 11.11.2020 року , де заходи по ремонту є ідентичними, а тому при розгляді справи та при прийнятті рішення суд був необ'єктивним.
Також не погоджується із висновками суду, що позивачем не надано доказів того, що різниця між виплаченою позивачу страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, оскільки у розпорядженні Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 року № 566 «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено виплати розмірів страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням : за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 130 000 грн на одного потерпілого.
Судом не враховано практику Верховного Суду , викладену у постанові від 04.12.2019 року у справі № 359/2309/17, де зазначено, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Крім того, не враховано і іншу практику Верховного Суду, при цьому суд вказав, що разом з тим, доказів про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача, матеріали справи не містять документи про проведення ремонту з СТО, зокрема акти виконаних робіт та докази оплати наданих послу ( виконаних робіт) за вказаними актами.
Також не погоджується із обгрунтуванням відмови у стягненні моральної шкоди, оскільки ОСОБА_3 , яка є матір'ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження та проживає зі своєю матір'ю, яка потребує постійного догляду.
Твердження суду, що доказів, що автомобіль у зв'язку з пошкодженнями утвореними внаслідок ДТП не може використовуватись за цільовим призначенням, після ДТП, підтвердили представник позивача у судовому засіданні, а відтак неможливість його використання спростована, є необгрунтованими, оскільки пошкоджений автомобіль не є цілісним та не може бути належним чином використаний, а позиція суду, що відсутні докази неможливості використання транспортного засобу є необ'єктивними.
Не врахована позиція щодо стягнення компенсації моральної шкоди за договором страхування Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №465/4287/15.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Барська Т.М. просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сироткіної А.О. на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 січня 2022 року залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи, що доводи апелянта грунтуються на неналежних, недопустимих та недостовірних доводах, представник позивача вдається до маніпулювання обставинами , наведені твердження є далекими від дійсності і не свідчать про незаконність і необгрунтованість рішення.
В обгунтування відзиву вказує, що суд першої інстанції правильно і в повній мірі дослідив письмові докази у справі, що мають значення для справи.
Твердження апелянта про те, що суд неправильно оцінив рахунок СП у формі ТОВ «Автомобільний дім Україна- Мерседес Бенц» № 2120005070 від 09.11.2020 року є відверто неправдивим, позаяк цей рахунок страховику не надався і при визначенні розміру шкоди не враховувся, більше того, на четвертій сторінці міститься запис» рахунок складено зі слів клієнта», при цьому не містить підпису менеджера чи економіста.
Крім того, як на підставу наявності моральної шкоди позивач послався, зокрема на необхідність транспортування до лікувального закладу ОСОБА_3 , яка в силу хвороби пересувається на візку.
Суд першої інстанції дослідив наведені обставини та надані докази дійшов правомірних висновків, що ОСОБА_3 потребує постійного транспортування до лікувального закладу і що позивач не мав змоги це робити у зв'язку з пошкодженням автомобіля, суд зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_3 проходила стаціонарне лікування з 11.02.2021 року по 23.02.2021 року і діагностуванні у неї хвороби жодним чином не пов'язані із пошкодженням автомобіля її сина.
Отже висновки суду першої інстанції про відмову у стягненні моральної шкоди не спростовує і подана апелянтом з порушенням вимог процесуального законодавства копія свідоцтва про народження позивача.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає даним вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Mercedes-Benz, моделі V - 250, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 06.09.2016 (а.с. 17).
06.05.2020 року приблизно о 20 год 00 хв ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з транспортним засобом Mercedes д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду, що призвело до пошкодження зазначених транспортних засобів, чим ОСОБА_2 порушила п.п.2.3б, 12.1, 13.1 ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Відповідно до постанови Святошинського районного суду міста Києва від 25.05.2020 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення (а.с. 21 - 22).
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Toyota Camry ОСОБА_2 застрахована в ПАТ «Страхова група «ТАС» (приватне) згідно полісу обов'язкового страхування № АО/6860320. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 130 000 грн, франшиза - 0 грн (а.с. 18).
Відповідно до звіту № 8436 від 11.11.2020 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Mercedes-Benz, моделі V - 250, реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата оцінки станом на 11.06.2020, оцінку виконано СОД ОСОБА_4 на підставі договору та заяви ПрАТ «СГ «ТАС», мета оцінки: встановлення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ: Mercedes-Benz, моделі V - 250, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вартість відновлювального ремонту складає 105 374,73 грн. Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ після аварійного пошкодження КТЗ станом на 11.06.2020, дорівнює з урахуванням ПДВ (на запасні частини), але без врахування ВТВ у 105 374,73 грн (а.с. 26 - 35).
Перелік пошкоджень, отриманих під час ДТП, які зазнав КТЗ, зафіксовано в акті огляду транспортного засобу № 8436 (дефектна відомість) від 11.06.2020 (а.с. 36 - 37).
Відповідно до ремонтної калькуляції № 8436 від 11.11.2020 вартість ремонту транспортного засобу Mercedes-Benz, моделі V - 250, реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 105 374,73 грн (а.с. 38 - 43).
Сума збитку, зазначеного у звіті позивачем не оспорювалася.
Згідно зі страховим актом № 03696/34/921 від 08.02.2021 АТ «СГ» «ТАС» (приватне) виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 95 012,14. Розрахунок страхового відшкодування зроблено на підставі звіту № 8436 від 11.06.2020.
Відповідно до відповіді ПАТ «Страхова група «ТАС» № 02744/0121 від 15.09.2021, наданої адвокату Сироткіній А.О., матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_2 згідно із звітом № 8436 СОД ОСОБА_4 , становить 95 012,14 грн без ПДВ на запчастини. Належна ОСОБА_1 сума страхового відшкодування 95 012,14 грн була перерахована 12.02.2021 на реквізити, вказані у заяві на виплату страхового відшкодування. Доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється на умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту (а.с. 44).
Згідно письмових пояснень, наданих на адресу суду 20.12.2021 представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ «Страхова група «ТАС» Растовецький Ю.М. до АТ «СГ «ТАС» (приватне) відповідних документів, що підтверджують проведення ним ремонту свого автомобіля на СТО, яка є платником ПДВ для доплати ПДВ не надавав.
Відповідно до рахунку № НОМЕР_3 Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім Україна - Мерседес Бенц» від 09.11.2020 вартість відновлювального ремонту становитиме 167 841,10 грн. Даний розрахунок складений зі слів клієнта (а.с. 23 - 25).
Звертаючись до суду із даним позовом позивач вказував, що йому було сплачено страхове відшкодування АТ «Страхова група «ТАС» в сумі 95 012,40 грн, а тому вважає, що на його користь повинні бути відшкодовані матеріальні збитки на суму 72 828,96 грн, які підлягають стягненню з винуватця ДТП ОСОБА_2 , як різниця між фактичними збитками та виплаченими, а також моральна шкода, яка була завдана позивачу через невиконання своїх зобов'язань відповідачем, яка становить 100 000 грн.
Щодо вимоги про стягнення матеріальної шкоди.
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідний правовий висновок міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Отже, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Тобто, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтями 28, 29 Закону N 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі N 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Судом першої встановлено і сторонами по справі не заперечується , що вони були учасниками ДТП, а також, що їхні автомобілі зазнали механічних ушкоджень.
Згідно звіту № 84436 від 11.11.2020 року визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Mercedes-Benz, моделі V - 250, вартість відновлювального ремонту складає 105 374,73 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Також судом було встановлено і не заперечувалось позивачем, що 12.02.2021 AT «СГ «ТАС» було перераховано суму страхового відшкодування 95 012,4 грн, без ПДВ на запчастини.
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що визначаючи розмір страхового відшкодування за пошкодження автомобіля, обґрунтовано поклав в основу свого рішення звіт від № 8436 від 11.11.2020 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу . Це дослідження виконане одразу після ДТП, з участю сторін, фахівцем у даній галузі, який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності. Позивач погодився з такою оцінкою заподіяної автомобілю шкоди і за власним бажанням отримав страхову суму. В той же час суд обґрунтовано відхилив посилання позивача на те, що ним було витрачено на ремонт автомобіля сума більша ніж виплачена спраховиком, посилаючись на рахунок № НОМЕР_3 , оскільки позивачем на обгрунтування зазначеного не було надано доказів про здійснення ремонту автомобіля саме на ту суму, яка вказана в рахунку № НОМЕР_3 , а саме кошти у розмірі 167 841,10 грн.
Крім того, судом вірно зауважено, що позивачем сума визначена у звіті № 8436 від 11.11.2020 року позивачем не оспорювалась і сторони у справі не звертались із клопотанням про призначення експертизи для встановлення вартості відновлювального ремонту пошкодженого колісного транспортного засобу позивача.
Також судом враховано, що різниця між виплаченою позивачу страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, зумовлена законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком -франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу
Крім того, згідно договору (полісу) № АО/6860320 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів від 26.02.2020 року передбачено , що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленого законодавством, а також передбачено франшизу - 0 грн .
Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку , завданого власнику колісного транспортного засобу № 8436 від 11.11.2020 року коефіцієнт фізичного зносу КТЗ «Меrcedes» д.н.з. НОМЕР_2 становить 0,00 ( п. 3.2).
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 167 841,10 грн, а тому із відповідача підлягає стягненню різниця між виплаченою сумою ПАТ «СГ «ТАС» та фактичними збитками.
Доводи апеляційної скарги, що у розпорядженні Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 року № 566 «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено виплати розмірів страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням : за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 130 000 грн на одного потерпілого не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки, позивач не погоджуючись із розміром шкоди, який визначений у звіті №8436 від 11.11.2020 роки, вимог, у зв'язку із такою незгодою, до страхової компанії не заявив.
Також не варті уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що не враховано і іншу практику Верховного Суду, де винна особа повинна сплатити фактичні витрати у разі невиплати повної суми страховиком, оскільки як зазначив суд першої інстанції матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження матеріальних збитків понесених на відновлення колісного транспортного засобу.
Доводи апеляційної скарги, що судом не проведено аналіз акту огляду транспортного засобу № 8436 від 11.06.2020 року, рахунку № НОМЕР_3 від 09.11.2020 та ремонтної калькуляції № 8436 від 11.11.2020 року не варті уваги, оскільки визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції встановив, що позивач не оскаржував звіт № 8436 від 11.11.2020 року у встановленому порядку та дослідивши надані позивачем докази, а саме звіт про визначення вартості матеріального збитку № 8436 від 11.11.2020 року, розмір вартості ремонту транспортного засобу позивача, зазначений і у ремонтній калькуляціі, рахунок № НОМЕР_3 від 09.11.2020 року, дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення різниці між виплаченою позивачу страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Позивач визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню ОСОБА_2 в сумі 100 000 грн.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі N 216/3521/16-ц).
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовував тим, що автомобіль у зв'язку з пошкодженнями утвореними внаслідок ДТП не може використовуватись за цільовим призначенням, а також він змушений наймати інший автомобіль для того, щоб відвозити його матір на лікування.
Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині суд першої інстанції виходив із того, що моральна шкода завдана протиправною поведінкою відповідача щодо членів його сім'ї чи близьких родичів судом не встановлено , проте колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Колегія суддів бере до уваги те, що позивач, просить стягнути моральну шкоду за пошкодження належного майна, яка охоплюється страховим відшкодуванням, оскільки належить до шкоди, заподіяної майну (згідно з статтею 28 Закону N 1961-IV). Разом з тим, позивач просить стягнути моральну шкоду за спричинені душевні страждання під час ДТП, яка не охоплюється страховим відшкодуванням, оскільки не стосується шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого (згідно з статтею 23 Закону N 1961-IV) та не належить до шкоди, заподіяної майну. Тому відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, яка полягає в його душевних стражданнях через спричинене з вини страхувальника ДТП, має бути співмірно компенсована останнім.
Отже враховуючи, що автомобіль у зв'язку з пошкодженнями утвореними внаслідок ДТП не може використовуватись за цільовим призначенням, позивачу була завдана моральна шкода.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині та стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача суми завданої моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.
Посилання апелянта на те, що представника позивача було позбавлено права бути присутнім під час оголошення рішення суду ( вступної та резолютивної частини ) не приймаються судом апеляційної інстанції по наступних підставах.
Відповідно до змісту статті 268 ЦПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення суду.
Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення.
Із журналу судового засіданні від 21 січня 2022 року вбачається, що судове засідання проходило в режимі відеоконференцзв'язку, у залі судового засідання Монастирищенського районного суду були присутні відповідач та її представник, представник позивача ОСОБА_5 була присутня на судовому засіданні онлайн поза межами приміщення суду.
При прослухуванні судом апеляційної інстанції диску запису судового засідання від 21 січня 2022 року було встановлено, що після закінчення судових дебатів, головуючий суддя вийшов до нарадчої кімнати для прийняття рішення, при цьому запис судового засідання продовжувався. Після виходу головуючого судді до нарадчої кінчати для прийняття рішення суду представником позивача спочатку було відключено звук, а потім і відео, а після взагалі зник зв'язок із представником позивача ОСОБА_5 . По виходу головуючого судді із нарадчої кімнати головуючий проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив коли буде виготовлено повний текст рішення та порядок його оскарження і після цього було завершено судове засідання.
Отже із наведеного вбачається, що не з вини суду було переривання судового засідання в режимі відеоконферцзв'язку під час перебування головуючого судді у нарадчій кімнаті.
Крім того слід зазначити, що відповідно до п. 4 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Враховуючи, що клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів було подано саме представником позивача ОСОБА_5 , а отже і ризики переривання зв'язку несе учасник справи, який подав заяву, тобто представник позивача.
Також слід заначити, що відповідно до ст. 249 ЦПК України учасники справи мають право ознайомитись із технічним записом судового засідання , протоколом судового засідання та протягом п'яти днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису.
Проте як вбачається із матеріалів справи ні позивач , ні представник позивача ОСОБА_5 не скористались своїм направо та не подали до суду першої інстанції зауваження щодо неповноти або неправильності запису судового засідання.
Пунктами 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди. В задоволені решти позовних вимог слід відмовити.
Стосовно судових витрат, понесених під час розгляду справи, слід зазначити наступне.
За правилами п.п.«б» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.137 ЦПК України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
У позовній заяві міститься клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн у суді першої інстанції.
На підтвердження доказів клопотання позивачем надано Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 33/21 від 19.09.2021 року, орієнтовний розрахунок вартості послуг відповідно до договору № 33/21 від 13.09.2021 року, акт наданих послуг.
На підставі вищевикладеного та враховуючи надані докази, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача, оскільки в порушення вимог ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) позивачем не надано належних доказів на підтвердження сплати позивачем адвокату гонорару у розмірі 25 000 грн.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний правовий висновок щодо витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката міститься у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17 та від 16.09.2019 у справі № 755/6702/16-а.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позовні вимоги позивача задоволені на 2,89 % (5000/172828,96 х 100% = 2,89). В суді першої інстанції позивач сплатив 1 728,28 грн судового збору, а в апеляційній інстанції при подачі апеляційної скарги - 2 592,42 грн. Відповідно, з ОСОБА_6 на користь позивача слід стягнути 124,87 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сироткіної Анастасії Олександрівни задоволити частково.
Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про стягнення матеріальної та моральної шкодизадовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
5 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 124,87 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді