Справа № 344/7601/21
Провадження № 22-ц/4808/397/22
Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.
Суддя-доповідач Фединяк
03 травня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)
суддів: Василишин Л.В., Бойчука І.В.
секретаря Мельник О.В.
з участю представника ОСОБА_1 адвоката Греська В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 грудня 2021 року ухвалине у складі судді Польської М.В. у м. Івано-Франківськ у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського районного відділу ДВС Південо-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ), ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про захист прав споживача, розірвання договору, повернення коштів за придбаний товар неналежної якості та відшкодування моральної шкоди,
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Тернопільського районного відділу ДВС Південо-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ), ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про захист прав споживача, розірвання договору, повернення коштів за придбаний товар неналежної якості та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 08.12.2014 він на електронних публічних торгах, придбав арештоване майно - ТЗ марки DAEWOO модель SENS Т13110, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , характеристика: автомобіль в непрацездатному стані, частково розкомплектованому стані, не експлуатується за призначенням, технічний стан незадовільний (в додатках до звіту оцінки майна: з наявністю фар, дверей, коліс, задньої кришки багажника, сидінь в салоні, двигуна, заднього бампера) за ціною 18 043,77 грн, які переахував ВДВС Тернопільського районного управління юстиції, попередньо сплативши гарантійний внесок в сумі 949,67 грн ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України як організатору електронних торгів. Протоколом про проведення електронних торгів №19019 від 08.12.2014 року його визнано переможцем торгів щодо лота №16531. Водночас, 06.02.2015р. в присутності позивача як переможця торгів та попереднього власника ТЗ ОСОБА_3 (боржника у ВП), який був зберігачем майна, було складено державним виконавцем відділу ДВС Тернопільського районного управління юстиції Акт про те, що автомобіль в абсолютно розібраному стані, відсутні: фари, задній бампер, задня кришка багажника, капот, проводка, двоє дверок, три колеса, передня ходова розкомплектована, салон, стеля та підлога салону, передня панель, відсутній блок запобіжник. Тобто, ТЗ був в гіршому стані ніж оприлюднений для продажі. В зв'язку з таким видом купленого ТЗ, від якого ключі та необхідні документи покупцю не були передані, як і самий автомобіль, не було також складено Акту приймання-передачі між продавцем та покупцем. Позивач звернувся 06.11.2015р. він звернувся із заявою до відділу ДВС Тернопільського районного управління юстиції про повернення коштів, оскільки останній знав, що товар проданий не відповідає умовам договору, не відповідає характеристиці та опису лоту товару перед продажем, однак відповідь не отримав до часу звернення з даним позовом. Просив розірвати договір купівлі-продажу ТЗ марки DAEWOO модель SENS Т13110, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , укладеного 02.11.2015 року між відділом ДВС Тернопільського районного управління юстиції, ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 ; стягнення з Тернопільського районного відділу ДВС Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) сплачених згідно протоколу проведених електронних торгів від 08.12.2014р. коштів у розмірі 18043.77грн.; відшкодування з Тернопільського районного відділу ДВС Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) моральної шкоди в розмірі 10 000грн.; стягнення з ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України сплачений гарантійний внесок в розмірі 949,67грн.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 грудня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Тернопільського районного відділу ДВС Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про захист прав споживача, розірвання договору купівлі-продажу, повернення коштів за товар неналежної якості, відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з постановленням нового, яким позовну заяву задоволити повністю. Зокрема, апелянт вказує на те, що відповідачами було допущено істотне порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, оскільки на момент винесення Акту про проведені електронні торги від 08.12.2014 року відповідач ВДВС знав, що товар який підлягає передачі не відповідає умовам договору, повністю не відповідає характеристикам та опису лота перед продажем, був повністю розкомплектований, без коліс, без дверей, без сидінь, та обшивки салону, без двигуна та без фар, тобто перебував у ще гіршому стані ніж перед продажем. Крім того, документів (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу), чи ключів від автомобіля не отримав. Вважає помилковими посилання суду першої інстанції про те, що вимог про визнання Акту про проведені електронні торги від 08.12.2014 року недійсним ним не ставилось, торги не визнавав недійсними, вимог щодо цього також не пред'являлось, тому ним обрано неналежний спосіб захисту порушеного права. Крім цього, вважає що ним не пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права, так як починаючи з 25.12.2015 року він мав законні сподівання на те, що кримінальне провадження відносно складеної ситуації завершиться і він як потерпілий, зможе відновити свої законні права та інтереси в рамках даного кримінального провадження. Проте, в наслідок затяжного кримінального провадження та тривалої бездіяльності оганів досудового розслідування, позивач не міг захистити свої права та інтереси щодо придбаного майна на прилюдних торгах.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвоката Гресько В.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити скаргу.
Представники Тернопільського районного відділу ДВС Південо-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ), ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з'явились, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.
Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення судової повістки не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач був наділений правом на ознайомлення з майном, яке мав намір придбати, однак цим правом не скористався. Із фотознімків розміщених на веб-сайті організатора торгів (які виконані не перед самими торгами, а при складанні звіту про оцінку майна, тобто за певний період ще до проведення торгів) було зрозуміло, що автомобіль й так знаходиться у незадовільному стані. Разом з тим, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торів, мають самостійний спосіб оскарження, а дії такі позивач не оскаржував в т.ч. щодо несвоєчасного складання правочину - Акту про проведення електронних торгів, про що він доводив в даних спірних правовідносинах, неправомірність дій на його переконання про виставлення на торги товару неналежної якості, дій про визначення зберігача, тощо. Іншого судом не встановлено, отже порушення права позивача зазначеними ним відповідачами, у обраний спосіб захисту позивачем - розірвання договору з поверненням коштів за придбаний товар, які не знаходяться у відповідача - Тернопільського районного відділу ДВС Південо-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ), а перераховані були стягувачу у виконавчому провадженні, до якого слід звертатись за захистом порушеного права.
Проте з таким висновком не можна погодитись, так як суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які є недоведеними, та неправильно застосував норми матеріального права.
Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 08.12.2014 відбулися електронні публічні торги щодо продажу арештованого майна - ТЗ марки DAEWOO модель SENS Т13110, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , у виконавчому провадженні №39404895, стартова ціна 18993.44грн. (а.с.18-22). Опубліковано додатковий опис: автомобіль в непрацездатному стані, частково розкомплектованому стані, не експлуатується за призначенням, технічний стан незадовільний, пошкодження лакофарбованого покриття, сліди відновлювальних робіт.
З двох учасників (позивач подав заявку 18.11.2014р.), переможцем на торгах 08.12.2014р. став учасник 7 - ОСОБА_1 , який запропонував стартову ціну 18993.44грн. (а.с.30), кошти в сумі 18043.77грн. мали бути оплачені після торгів до 22.12.2014р., що ним і зроблено, а попередньо сплатив позивач ще й гарантійний внесок в сумі 949.67грн.. Сплата ним всіх коштів підтверджується Актом про проведені електронні торги від 02.11.2015р. (а.с.40). Позивач доводив, що в додатках до звіту оцінки майна на фото таблицях, які були опубліковані на сайті (а.с.23-29), автомобіль ще до продажу був з наявністю фар, дверей, коліс, задньої кришки багажника, сидінь в салоні, двигуна, заднього бампера.
Водночас, 06.02.2015р. в присутності позивача як переможця торгів та попереднього власника ТЗ ОСОБА_3 (боржника у ВП), який був зберігачем майна, було складено по місцю зберігання ТЗ в смт.Березовиця державним виконавцем відділу ДВС Тернопільського районного управління юстиції Акт про те, що автомобіль в абсолютно розібраному стані, відсутні: фари, задній бампер, задня кришка багажника, капот, проводка, двоє дверок, три колеса, передня ходова розкомплектована, салон, стеля та підлога салону, передня панель, відсутній блок запобіжник (а.с.31-39).
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо розірвання договору купівлі-продажу, яким за правовими відносинами є Акт про проведення електронних торгів від 02.11.2015р., позивач вказав на те, що звернувся 06.11.2015р. із заявою до відділу ДВС Тернопільського районного управління юстиції про повернення йому коштів та інших супутніх витрат, а також притягнення до відповідальності зберігача за неналежне зберігання арештованого майна - автомобіля (а.с.41), так як ВДВС на його переконання знав, що проданий товар не відповідає умовам договору, не відповідає характеристиці та опису лоту товару перед продажем. Відповідь не отримав до часу звернення з даним позовом, а тому вважає, що триває порушення його прав, яке не є обмеженим у часі і строк не є пропущений або підлягає поновленню за даних підстав.
На з'ясування судом обставин складання даного Акту органом ДВС аж у листопаді 2015р., представник ДВС Тернопільського районного управління юстиції зазначив, що оскільки з грудня 2014р., ставши переможцем електронних торгів ОСОБА_1 тільки у лютому 2015р. вперше оглянув придбане авто, яке, як зазначено вище, було неналежно збережене ймовірно саме боржником-зберігачем ОСОБА_3 та відмовився приймати таке майно після огляду, що також підтверджено представником позивача і в судових засіданнях, а за законом такий Акт про проведені електронні торги складається в обов'язковому порядку за наслідком та результатами проведених торгів і проведеної оплати за придбане майно, то й тому такий Акт був складений, але пізніше.
Відповідно до ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження", яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Кодексу, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису.
Встановлено, що спірні правовідносини сторін виникли у процесі виконання ВДВС Тернопільського районного управління юстиції примусового виконання виконавчого провадження №394044895 від 19 серпня 2013 року про звернення стягнення на автомобіль марки DAEWOO модель SENS Т13110, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 на користь юридичних осіб.
Транспортний засіб - автомобіль марки DAEWOO модель SENS Т13110, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_3 адреса: с.Ангелівка Тернопільського району, згідно свідоства про реєстрацію, який перееданий йому на зберігання (т.1а.с.40).
ОСОБА_4 визнано переможцем прилюдних торгів, проведених ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 08 грудня 2014 року.
Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги (див. постанови Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 та від 13 лютого 2013 року у справі № 6-174цс12, і Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).
Вказане підтверджують приписи частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України. Так, стаття 650 ЦК України закріплює такий спосіб реалізації майна, як укладення договорів на біржах, аукціонах (торгах), конкурсах, та відсилає до інших нормативних актів, які мають встановлювати особливості укладення цих договорів. До цього зводиться і зміст припису частини четвертої статті 656 ЦК України, згідно з яким до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
За змістом частини другої статті 638 та частини першої статті 640 ЦК України моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Тимчасовим порядком не передбачено. Підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу та дії, спрямовані на передання такого майна у володіння покупця, що підтверджують відповідний протокол, акт про проведені прилюдні торги та державна реєстрація права власності за покупцем, а не свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19)).
Таким чином, взявши участь у прилюдних торгах та ставши їх переможцем, позивач набув статусу покупця з відповідними правами та обов'язками у правовідносинах купівлі-продажу.
За змістом статті 6 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Відповідно до частини першої статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною другою статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно зі статтею 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Верховний Суд України у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 вказав на такі особливості застосування статті 651 ЦК України. Суд оцінює істотність порушення договору, використовуючи термін "значна міра", яка проявляється у позбавленні сторони бажаного результату, який вона мала отримати при укладенні договору. При цьому вина сторони, яка істотно порушила договір, не має будь-якого значення ні для оцінки порушення як істотного, ні для виникнення права у другої сторони вимагати розірвання договору. Важливим критерієм істотності порушення договору також є розмір завданої шкоди, спричиненої таким порушенням, і який позбавляє потерпілу сторону отримати бажане при укладенні договору. Мова йде не лише про завдання шкоди у грошовій формі, що є прямими збитками, а також і про становище такої сторони, коли вона позбавляється можливості використовувати отримані результати договору.
У справі встановлено, що відповідно до указаних ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України характеристик автомобіль в непрацездатному стані, частково розкомплектованому стані, не експлуатується за призначенням, технічний стан незадовільний (в додатках до звіту оцінки майна: з наявністю фар, дверей, коліс, задньої кришки багажника, сидінь в салоні, двигуна, заднього бампера) перебував у робочому стані із незначними пошкодженнями лакофарбового покриття та оббивки сидінь, що також підтверджується звітом ТОВ "Експерт і К" про оцінку майна від 18 серпня 2014 року.
Водночас при намаганні отримати позивачем автомобіль знаходився в абсолютно розібраному стані, відсутні: фари, задній бампер, задня кришка багажника, капот, проводка, двоє дверок, три колеса, передня ходова розкомплектована, салон, стеля та підлога салону, передня панель, відсутній блок запобіжник. Тобто, ТЗ був в гіршому стані ніж оприлюднений для продажі. В зв'язку з таким видом купленого ТЗ, від якого ключі та необхідні документи покупцю не були передані, як і самий автомобіль, не було також складено Акту приймання-передачі між продавцем та покупце, а було складено державним виконавцем відділу ДВС Тернопільського районного управління юстиції Акт від 06 лютого 2015 року про те, що автомобіль в абсолютно розібраному стані (а.с.18-40).
Таким чином, після проведення електронних торгів та повної сплати позивачем вартості запропонованого до продажу автомобіля марки DAEWOO модель SENS Т13110, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 позивачу намагалися передати майно неналежної якості, яке не відповідало якостям і технічним характеристикам, зазначеним під час продажу, чим фактично порушені його права як покупця товару (споживача).
З огляду на викладене колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не було істотного порушення продавцем умов договору купівлі-продажу, що вказує на можливість застосування до спірних правовідносин положень пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України, а саме - розірвання договору.
Суд відхиляє доводи представника Тернопільського районного відділу ДВС Південо-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ) про те, що відповідачем у цій справі повинен бути власник спірного автомобіля ОСОБА_3 адреса: с.Ангелівка Тернопільського району, якому переданий автомобіль на зберігання, оскільки вказана особа не була продавцем цього автомобіля.
Також не підлягають задоволенню вимоги відповідача про відмову у задоволенні задоволенні позову за спливом позовної давності, так як намагання Тернопільського районного відділу ДВС Південо-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ) передати позивачу майно неналежної якості, яке не відповідало якостям і технічним характеристикам, зазначеним під час продажу, чим фактично порушені його права як покупця товару (споживача) є триваючим порушенням, а відповідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо доводів про неналежний склад осіб - учасників справи, колегія суддів зазначає таке.
Виходячи зі змісту частини четвертої статті 656 ЦК України, аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, відчуження майна на електронних торгах як угода купівлі-продажу є багатостороннім правочином, і під час подання позову про його оскарження такий позов подається до всіх сторін цього правочину, з якими є матеріально-правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18) викладено правовий висновок про те, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем, відповідно, є переможець електронних торгів.
У справі, що переглядається, позивач (покупець) подав позов про розірвання договору купівлі-продажу, укладеного за наслідками проведення прилюдних торгів, до організатора електронних торгів до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України ДП "Сетам" та Тернопільського районного відділу ДВС Південо-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ), яке одночасно уповноважене примусово продати майно боржника у виконавчому провадженні та укласти договір купівлі-продажу арештованого майна відповідно до вимог закону.
За таких обставин безпосередня участь у справі власника майна - боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_3 як зберігачем майна під час вирішення питання про розірвання договору купівлі-продажу щодо арештованого майна не є обов'язковою.
Щодо відшкодування моральної шкоди.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про державну виконавчу службу» та Закону України «Про виконавче провадження».
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
За статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до частини другої статті 87 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" N 202/98-ВР від 24 березня 1998 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин) шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Здійснивши аналіз указаних норм законодавства, можна зробити висновок, що в справах за позовами фізичних і юридичних осіб про відшкодування, зокрема, моральної шкоди, заподіяної рішеннями, діями (бездіяльністю) державних виконавців відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.
Крім того, у статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від 11 грудня 2008 року в справі "Антонюк проти України" зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні Європейський суд з прав людини в пункті 100 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав, що існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірне тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Установлено, що у зв'язку з неналежним виконання рішення щодо продажу спірного автомобіля позивач змушений був переносити моральні страждання, змінився його звичний спосіб життя, що призвело до фізичних, душевних та психічних страждань.
Разом з тим, оцінюючи характер, обсяг та ступінь моральних страждань заподіяних позивачу, наслідки таких протиправних дій відповідача, які призвели до моральних страждань завданих, колегія суддів, враховуючи конкретні обставини справи, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості сума моральної шкоди підлягає стягненню у розмірі 3 000 грн, що буде відповідати засадам розумності та справедливості.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно вимог п. п. 1, 3, 4 ч. 1, 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з допущенням порушення норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову, яким розірвати договір купівлі-продажу ТЗ марки DAEWOO модель SENS Т13110, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 укладений за результатами проведення електронних торгів, стягнення з Тернопільського районного відділу ДВС Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) код ЄДРПОУ:34905338 на користь ОСОБА_1 18043,77 грн (вісімнадцять тисяч сорок три гривні 77 коп.) сплачених згідно протоколу проведених електронних торгів від 08.12.2014, 3 000 грн з Державного буджету України ( три тисячі гривень) на відшкодування моральної шкоди та стягнути з ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ: 25287988 на користь ОСОБА_1 сплачений гарантійний внесок за прийняття участі 08.12.2014 у електронних торгах в розмірі 949,67 грн (дев'ятсот сорок дев'ять гривень).
За змістом ст.382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий судовий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У ч. З ст. б Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі коли позовна заява має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Така ж правова позиція висловлена у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».
ОСОБА_1 заявлено декілька вимог майнового та немайнового характеру.
Так, апелянтом заявлені вимоги немайнового характеру: розірвати договір купівлі-продажу ТЗ марки DAEWOO модель SENS Т13110, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , укладеного 02.11.2015 року між відділом ДВС Тернопільського районного управління юстиції, ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 ; та майнові вимоги: стягнення з Тернопільського районного відділу ДВС Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) сплачених згідно протоколу проведених електронних торгів від 08.12.2014р. коштів у розмірі 18043.77грн.; відшкодування з Тернопільського районного відділу ДВС Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) моральної шкоди в розмірі 10 000грн.; стягнення з ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України сплачений гарантійний внесок в розмірі 949.67грн.
Відповідно до п.2 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви фізичною особою немайнового характеру слід сплати 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 908, 00 грн. Таким чином, за вимоги про розірвання договору купівлі-продажу слід було сплатити 908, 00 грн.
За подання позовної заяви майнового характеру відповідно до п.1 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» позивачем підлягала сплаті 1% ціни позову, проте не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, за вимоги майнового характеру слід спалти 908,00 грн.
Загальна сума за подання даного позову становила 1816 грн (908 грн +908 грн)
Відповідно до п. 6 ч.2. ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
З огляду на вищенаведене апелянту необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2 724 грн (1 816 *150%).
Таким чином, за апеляційною скаргою відповідно до п.6 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слід сплатити судовий збір у розмірі 2 724 грн (одну тисячу чотириста сімдесят один гривень одинадцять копійок) тобто загальна сума повинна становити 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Установлено, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на піставі на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року (зі змінами та доповненнями).
Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позову та не вирішенням питання щодо розподілу судових витрат у суді першої інстанції, слід стягнути з Тернопільського районного відділу ДВС Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) код ЄДРПОУ:34905338 на користь Державного бюджету України судові витрати у ромірі 1 816 ( одна тисяча вісімсот шістнадцять ) грн судового збору за подання позовної заяви та 2 724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Івано-Франківського міського суду від 14 грудня 2021 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Тернопільського районного відділу ДВС Південо-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ), ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про захист прав споживача, розірвання договору, повернення коштів за придбаний товар неналежної якості та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Розірвати договір купівлі-продажу ТЗ марки DAEWOO модель SENS Т13110, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 укладений за результатами проведення електронних торгів, а саме лот № 16531, про що складено протокол № 19019 від 08 грудня 2014 року про проведення електронних торгів та акт про проведення електронних торгів від 06 лютого 2015 року та сплачено за придбаний автомобіль 18043, 77 грн ВДВС Тернопільського районного управління юстиції, рахунок отримувача: 3731400103066 ГУДКСУ У Тернопільському районі МФО:838012 код отримувача (ЄДРПОУ): 34905338.
Стягнути з Тернопільського районного відділу ДВС Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) код ЄДРПОУ:34905338 на користь ОСОБА_1 18043,77 грн (вісімнадцять тисяч сорок три гривні 77 коп.) сплачених згідно протоколу проведених електронних торгів від 08.12.2014 та 3 000 ( три тисячі гривень) на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ: 25287988 на користь ОСОБА_1 сплачений гарантійний внесок за прийняття участі 08.12.2014 у електронних торгах в розмірі 949,67 грн (дев'ятсот сорок дев'ять гривень) .
Стягнути з Тернопільського районного відділу ДВС Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) код ЄДРПОУ:34905338 на користь Державного бюджету України судові витрати у ромірі 1 816 ( одна тисяча вісімсот шішстнадцять ) грн судового збору за подання позовної заяви та 2 724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст складено 05 травня 2022 року.
Судді: В.Д.Фединяк
Л.В.Василишин
І.В.Бойчук