Справа № 344/17894/21
Провадження № 11-сс/4808/141/22
Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач Повзло
05 травня 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2021 року про накладення арешту на майно,
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2021 року задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР 16 квітня 2021 року № 12021090000000169 за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України. Накладено арешт на нерухоме майно - нежитлове приміщення № V площею 206,3 кв.м. реєстраційний номер об'єкта 2142398126101, яке розташоване у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці із кадастровим номером 2610100000:23:001:1184, площею 0,0922 га., із забороною користування, розпорядження та відчуження.
Слідчий суддя мотивував прийняте рішення тим, що зважаючи норми закону та наведені у клопотанні обставини, вважає клопотання підставним та доцільним накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що нежитлове приміщення № V площею 206,3 кв.м. реєстраційний номер об'єкта 2142398126101, яке розташоване у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці із кадастровим номером 2610100000:23:001:1184, площею 0,0922 га., яке 19 жовтня 2021 визнано речовим доказам у кримінальному провадженні № 12021090000000169, є відповідно знаряддям та об'єктом протиправних дій, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Також слідчий суддя врахував й те, що у даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним для досягнення завдань кримінального провадження, що визначено ст. 2 КПК України. Обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту.
Представник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою клопотання про арешт майна - нежитлове приміщення № V площею 206,3 кв.м. реєстраційний номер об'єкта 2142398126101, яке розташоване у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці із кадастровим номером 2610100000:23:001:1184, площею 0,0922 га. у кримінальному провадженні № 12021090000000169 відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_7 . Мотивує вимоги апеляційної скарги тим, що в матеріалах, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази, що нерухоме майно - нежитлове приміщення № V площею 206,3 кв.м. реєстраційний номер об'єкта 2142398126101, яке розташоване у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці із кадастровим номером 2610100000:23:001:1184, площею 0,0922 га. належить на праві приватної власності фігурантам кримінального провадження чи особам, яким пред'явлено підозри. Наголошує на тому, що майно, на яке накладено арешт є приватною власністю третьої особи, яка не має жодного відношення до кримінального провадження, це є новозбудоване нежитлове приміщення, будівництво якого було фінансовано ОСОБА_6 . Останній, здійснює підприємницьку діяльність у зазначеному нежитловому приміщенні, а накладення арешту на майно призведе до порушення права власності третіх осіб, які не мають жодного відношення до кримінального провадження. Накладення арешту на нежитлове приміщення суттєво обмежує непорушне право власника на мирне володіння своїм майном, закріплене Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо строків на оскарження ухвали слідчого судді зазначає, що ОСОБА_6 участі у судовому засіданні не приймав, про наявність оскаржуваного судового рішення стало відомо 20 квітня 2022 року в момент отримання належно завіреної копії ухвали .
На думку апелянта, арешт ухвалою слідчого судді на нежитлове приміщення, що належить на праві приватної власності ОСОБА_6 накладено необґрунтовано, оскільки арешт накладено на майно особи, яка не має статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несе за законом матеріальну відповідальність за їх дії.
Перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про поновлення строків слід задовольнити з метою доступу до правосуддя. в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши його доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя правильно з'ясував всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, на даний час здійснюється кримінальне провадження № 12021090000000169 від 16 квітня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України (а.п. 4-6).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Постановою слідчого від 19 жовтня 2021 року (а.п. 41-42) визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12021090000000169 торгове (нежитлове) приміщення № V площею 206,3 кв.м. реєстраційний номер об'єкта 2142398126101, яке розташоване у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці із кадастровим номером 2610100000:23:001:1184, площею 0,0922 га., власник ОСОБА_6 .
На думку суду апеляційної інстанції, нежитлове приміщення № V площею 206,3 кв.м. реєстраційний номер об'єкта 2142398126101, яке розташоване у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці із кадастровим номером 2610100000:23:001:1184, площею 0,0922 га. є речовим доказом, що в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Суд апеляційної інстанції вважає, в даному випадку мають місце відповідні ризики щодо майна, а саме можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, з огляду на необхідність проведення по кримінальному провадженні інших слідчих дій, з метою досягнення дієвості кримінального провадження, у відповідності до вимог ст. ст. 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що він є речовим доказом в даному кримінальному провадженні, відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Апелянт пояснює, що він не є причетний до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України.
В той час, згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Також, суспільний інтерес розслідування та встановлення істотних обставин у вказаному кримінальному провадженні переважає приватний інтерес особи щодо тимчасового позбавлення права володіти належним їй майном.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на даний час потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права ОСОБА_6 .
При цьому, даних про настання особливих негативних наслідків для апелянта від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арештнежитлове приміщення № V площею 206,3 кв.м. реєстраційний номер об'єкта 2142398126101, яке розташоване у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці із кадастровим номером 2610100000:23:001:1184, площею 0,0922 га під час апеляційного розгляду не здобуто.
Доводи сторони захисту не виключать наявних та достатніх підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що слідчий суддя в повній мірі співставив інтереси досудового розслідування і власника чи володільця майна, та навів переконливих мотивів прийнятого рішення, й арешт майна в даному конкретному випадку відповідає принципу розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Доказів негативних наслідків від застосування такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано, та колегією суддів не встановлено, крім того, арешт майна носить тимчасовий характер.
Обставин, які б викликали сумнів у повноті, всебічності та неупередженості дослідження як сторони обвинувачення, так й слідчим суддею зібраних доказів, колегією суддів не встановлено, а тому прийняте слідчим рішення є таким, що відповідає загальним засадам кримінального провадження, обґрунтованим та законним.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при судовому розгляді, які б тягли за собою скасування судового рішення, допущено не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 170- 173, 376, 404, 406, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2021 року про накладення арешту на майнов рамках кримінального провадження № 12021090000000169, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4