Провадження № 22-ц/803/3284/22 Справа № 185/8523/21 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
05 травня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, -
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що в період часу з 29 травня 1981 року по 18 липня 1989 року, з 26 лютого 1990 року по 04 травня 1995 року, з 15 січня 2001 року по 08 серпня 2008 року перебував у трудових відносинах з виробничим об'єднанням «Павлоградвугілля», ВАТ «ДХК Павлоградвугілля», правонаступником яких на даний час являється ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Позивач працював на підприємствах відповідача у шкідливих умовах більше 20 років, отримав професійні захворювання, за якими йому встановлено третю групу інвалідності безстроково та 65% втрати професійної працездатності.
Вимушені негативні зміни призводять до зниження якості життя позивача та зменшення благ, які він мав до моменту отримання професійних захворювань та втрати професійної працездатності.
У зв'язку з чим, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПрАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» на його користь 227 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров'я.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2022 року ОСОБА_1 у задоволенні позову до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров'я - відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи та є незаконним.
ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», відповідно до ст. 360 ЦПК України, подало відзив, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, тому вважає доводи скарги безпідставними, а оскаржуване рішення законним і обґрунтованим.
Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень, тому справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч.5 ст.272 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з виробничим об'єднанням «Павлоградвугілля», ВАТ «ДХК Павлоградвугілля», правонаступником яких на даний час являється ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
У відповідності до записів трудової книжки позивача, за номером 13 його було прийнято підземним учнем кріпильника з повним робочим днем у шахті 29 травня 1981 року; за номером 19 - підземним гірничим робітником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем у шахті 26 лютого 1990 року; за номером 29 - підземним гірничим робітником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем у шахті 15 січня 2001 року; за номером 33 - звільнений з підприємства 21 жовтня 2008 року за станом здоров'я, п.2 ст.40 КЗпП України (а.с.21-26).
Згідно копії виписки з історії хвороби №2788/688, а саме рішення ЛЕК УкрНДІПРОММЕД 22 липня 2008 року, Протокол №1647, діагноз ОСОБА_1 : Радикулопатія попереково-крижова та шийна з вираженими (3 ст.) статико-динамічними порушеннями, нейроваскулярним синдромом верхніх кінцівок з помірними трофічними розладами на кистях, стабільним больовим синдромом; Дв.плечолопатковий періартроз ПФС 2 ст., деф.артроз ліктьових суглобів ПФ 1 ст., дв.гонартроз справа в поєднанні з препатeлярним бурситом ПФ 2 ст., стійкий больовий компонент; Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.). ЛН першого-другого ст.; Нейросенсорна приглухуватість 1 ст. (з легким зниженням слуху). Захворювання професійні, 22 липня 2008 року. Суп.д-з: Варикозна хвороба н/кінцівок, XBH 1 ст. Гіпертонічна хвороба II ст., ст. 2, гіпертенз.серце, ангіопатія сітківки OU, CH 1. Ризик 3.
Також зазначено, що розвиток професійних захворювань обумовлений впливом комплексу виробничих шкідливостей: тяжка фізична праця з вимушеною робочою позою від 25% до 60% змінного часу, виробнича вібрація, шум та концентрація аерозолей фіброгенної дії в робочій зоні з перевищенням нормативних величин, несприятливий мікроклімат. ОСОБА_1 направлено на профМСЕК (а.с.18-20).
Відповідно до копії Акта розслідування хронічного професійного захворювання від 08 серпня 2008 року, професійне захворювання виникло у ОСОБА_1 за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технологічних процесів. Причина професійного захворювання: пил, важка праця, несприятливий мікроклімат:
важка фізична праця: разове навантаження становить 45 кг, сумарне за зміну 700-800 кг, з дією протягом 60% змінного часу, робоча поза вимушена на четвереньках протягом 60% змінного часу, умови праці шкідливі, клас 3.3;
пил: переважно фіброгенної дії, з вмістом вільного двуокису кремнію 6,2% у концентрації 71,75мг.куб.м при ГДК 4,0 мг.куб.м з дією на організм протягом 60% змінного часу, умови праці шкідливі, клас 3.4;
шум: еквівалентний шум з рівнем 93дБ при ГДК 80дБ, умови праці шкідливі, клас 3.2;
несприятливий мікроклімат: по відносній вологості, діяв протягом всієї зміни, умови праці шкідливі, клас 3.1.
Загальна оцінка умов праці - відноситься до класу 3.4 (а.с.14-15).
Згідно копії довідки обласної МСЕК №2 серія МСЕ-ДНА-01 №647807 від 06 листопада 2008 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 07 жовтня 2008 року безстроково у зв'язку з профзахворюванням (а.с.12-13).
За висновком обласної МСЕК №2 серія ДНА-02 №027254 від 06 листопада 2008 року ОСОБА_1 визначено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 65% з 07 жовтня 2008 року первинно та безстроково, з яких: 30% - радикулопатія первинно, 15% - дефартроз первинно, 15% - ХОЗЛ первинно; 5% - туговухість первинно, а також рекомендовано медикаментозне, санітарно-курортне лікування та ортопедична подушка (а.с.10-11).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи безстрокові трудові договори з відповідачем на виконання робіт в підземних умовах у якості кріпильника, гірника 5 розряду очисного забою, позивач з власної волі, будучи обізнаним про характер та шкідливі й важкі умови праці брав на себе зобов'язання виконання робіт саме в таких умовах праці, з обов'язком належного ставлення до свого здоров'я, оскільки контроль за загазуванням, запиленістю повітря покладався в першу чергу на працівника. При цьому, зазначив, що у матеріалах даної справи відсутні докази, які підтверджували б роботу підприємства без дозвільних документів, чи наявності приписів Держнаглядохоронпраці, санітарно-гігієнічної служби або профспілкових організацій діючих на підприємстві щодо створення безпечних умов праці позивачеві, експлуатації обладнання, що не відповідає вимогам (не сертифіковане чи не пройшло відповідну експертизу), відомості щодо притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності керівників дільниць на яких працював позивач або інших посадових осіб відповідача, які здійснювали організацію та контроль за охороною праці на дільниці, де виконував свої трудові функції позивач.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частина 1 ст.237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з ч.1 та ч.5 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці, позивач втратив професійну працездатність, став інвалідом третьої групи, що порушило його звичне життя, змусило лікуватися, пристосовуватися до життя з обмеженими можливостями, що у свою чергу заподіює фізичні та моральні страждання.
Таким чином, наявні правові підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я, що також спростовує доводи відповідача щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 .
Так, визначаючи розмір завданої моральної шкоди позивачу, апеляційний суд, з урахуванням глибини та ступеня моральних і фізичних страждань ОСОБА_1 , яких він зазнавав та зазнає внаслідок втрати професійної працездатності у розмірі 65%, обставин, які стали причиною встановлення втрати працездатності, а також їх наслідків, із урахуванням характеру ушкодження здоров'я позивача, що є незворотнім, дійшов висновку про необіхідність стягнення з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 130 000 грн, з огляду на таке.
Як роз'яснено в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що розмір моральної шкоди у 130 000 грн є обґрунтованим та таким, що визначений з повним урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року, з подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Також, відповідно до Закону №466 внесено зміни до п.п. 164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом №466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).
Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Оскільки станом на 1 січня 2022 року розмір мінімальної заробітної плати становить 6 500 грн, а сума моральної шкоди в розмірі 130 000 грн буде перевищувати чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати (6 500 х 4 = 26 000 грн), то розмір моральної шкоди підлягає стягненню з утриманням з нього обов'язкових податків і зборів.
Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Отже, відповідно до ст.376 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а рішення суду скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову, стягнувши з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я 130 000 грн з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України, а у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Водночас, відповідно до ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 300 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2022 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (код ЄДРПОУ: 00178353) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я 130 000 (сто тридцять тисяч) гривень з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (код ЄДРПОУ: 00178353) на користь держави судовий збір у розмірі 1 300 (одна тисяча триста) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.В. Лаченкова
М.Ю. Петешенкова