Справа №760/23402/19
2/760/2567/22
02 березня 2022 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Степановій Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії,
КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Посилається на те, що квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2000 року.
Між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» і відповідачем існують відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, відповідно до яких підприємство надає житлово-комунальні послуги, а відповідач, як споживач, зобов'язаний вносити плату за надані послуги. Відповідач плату своєчасно не вносить, у зв'язку з чим утворився борг.
Починаючи з 01 квітня 2008 року по 01 червня 2012 року сума заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги складає 4890 гривень 22 копійки, інфляційні нарахування - 700 гривень 11 копійок, три проценти річних - 307 гривень 09 копійок. Зазначена заборгованість станом на 30 липня 2019 року відповідачем не сплачена.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30 серпня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2019 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії (а.с. 39-46).
ОСОБА_1 звернулась із зустрічною позовною заявою та зазначає про те, що між нею та підприємством відсутні договірні відносини, оскільки відповідний договір щодо надання житлово-комунальних послуг між ними не укладений. Комунальні послуги надавались з грубими порушеннями законодавства України, у зв'язку з чим вона неодноразово скаржилась до КП «Залізничне» та до вищестоящих органів, проте вказані нею недоліки усунуті не були, перерахунки не проведені.
Відповідно до звернення депутата Київської міської ради VII скликання Гусовського С.М. від 02 липня 2015 року кошти, які були сплачені мешканцями за централізоване опалення до жовтня 2014 року, не надходили на рахунки ПАТ «Київенерго», а було сплачено на рахунки того підприємства, яке було виконавцем комунальних послуг у будинку - КП «Залізничне». Внаслідок цих неправомірних дій їй було завдано майнову шкоду у розмірі 509 гривень 64 копійок.
Наданий позивачем за первісним позовом розрахунок заборгованості не співпадає з розрахунком, зазначеним у рахунках на сплату за житлово-комунальні послуги.
Окрім неправомірного нарахування заборгованості, від представників комунального підприємства надходили погрози в її сторону з приводу заборгованості по сплаті за житлово-комунальні послуги. Крім того, її прізвище постійно вписується на дошку оголошень до числа тих, хто є грубим порушником та не оплачує комунальні послуги взагалі, що принижує її честь та гідність.
Крім того, вважає неправомірним нарахування витрат по утриманню будинку та прибудинкової території, оскільки формула розраховується по витратам з прибирання підвалу. Проте, підвал будинку здається в оренду.
Зазначає про застосування до вимог позивача за первісним позовом строку позовної давності, оскільки просить стягнути заборгованість за період з 01 квітня 2008 року по 01 червня 2012 року, а до суду з позовом звернувся лише у квітні 2015 року.
Просить суд ухвалити рішення, яким:
- визнати дії КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» неправомірними;
- визнати безпідставними нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 2004 року по червень 2012 року на суму 6528 гривень 48 копійок, здійсненні у відсутності договірних відносин між керівником підприємства та ОСОБА_1 ;
- відшкодувати майнову шкоду у розмірі 509 гривень 64 копійки;
- відшкодувати моральну шкоду у розмірі 6526 гривень 48 копійок;
- зобов'язати КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» провести перерахунок за послуги, надані не в повному обсязі, а також зниження їх якості;
- встановити факт здачі в оренду підвалу будинку АДРЕСА_1 та зобов'язати КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» здійснити перерахування грошових коштів.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з'явився, у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі представника комунального підприємства.
З відповіді на відзив представника позивача за первісним позовом вбачається, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 закріплено на прав господарського відання та перебуває на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва». Між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» і відповідачем існують відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, відповідно до яких підприємство надає житлово-комунальні послуги, а відповідач, як споживач, зобов'язаний вносити плату за надані послуги. Відповідач плату своєчасно не вносить, у зв'язку з чим утворився борг. Київська міська державна адміністрація встановлює ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги відповідно до законодавства України, а КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» здійснює лише нарахування за житлово-комунальні послуги відповідно до діючих розпоряджень Київської міської державної адміністрації. Квартира відповідача за первісним позовом є придатною для проживання, підключена до системи централізованого опалення, водопостачання та водовідведення. Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що вона відмовляється від користування житлово-комунальними послугами та зверталась з вимогою відключити її від надання таких послуг. Підтвердженням надання споживачу житлово-комунальних послуг є розрахункова квитанція (а.с. 114-116).
Відповідач за первісним позовом у судове засідання не з'явилась, направила до суду заяву, в якій просить розглядати справу у її відсутність.
З відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 вбачається, що вона просить відмовити в задоволенні первісного позову. Зазначено, що між нею та підприємством відсутні договірні відносини, оскільки відповідний договір щодо надання житлово-комунальних послуг між ними не укладений. Комунальні послуги надавались з грубими порушеннями законодавства України, нарахування проводяться по завищеним тарифам. Її прізвище постійно вписується на дошку оголошень до числа тих, хто є грубим порушником та не оплачує комунальні послуги взагалі, що принижує її честь та гідність. Крім того, вважає неправомірним нарахування витрат по утриманню будинку та прибудинкової території, оскільки формула розраховується по витратам з прибирання підвалу. Проте, підвал будинку здавався в оренду та тарифи у зв'язку з цим не перераховувались. Декілька років тому підвальне приміщення було продано без відома та дозволу мешканців будинку (а.с. 21-23).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2000 року (а.с. 5).
Будинок АДРЕСА_1 закріплено на прав господарського відання та перебуває на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» відповідно до додатку 2 до розпорядження Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 06 травня 2015 року № 279 «Про передачу та закріплення майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передано до сфери управління Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації».
З первісного позову вбачається, що відповідач постійно користується наданими послугами, але сплачує за них не в повному обсязі.
ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві вказує на те, що між нею та підприємством відсутні договірні відносини, оскільки відповідний договір щодо надання житлово-комунальних послуг між ними не укладений.
Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник та члени його сім'ї зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Згідно зі ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і при будинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 власники квартир зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Згідно з пунктами 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг.
Позивачем за первісним позовом було вчинено дії на користь ОСОБА_1 - надано послуги, тому договір про надання послуг, письмова форма якого законодавством не вимагається, вважається укладеним з моменту отримання відповідачем таких послуг.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
У ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом безспірно встановлено, що позивачем за первісним позовом надаються комунальні послуги відповідачу за первісним позовом як власнику квартири. Фактично, на час звернення до суду з позовом, ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем, що підтверджується наданим суду розрахунком.
Відповідно до ч. 7 ст. 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача за первісним позовом на користь комунального підприємства суми інфляційних втрат в розмірі 700 гривень 11 копійок та три проценти річних у розмірі 307 гривень 09 копійок.
На підтвердження своїх доводів позивач за первісним позовом надав суду розрахунок заборгованості (а.с. 6-8).
Відповідач за первісним позовом, заперечуючи доводи первісного позову, зазначає про те, що комунальні послуги їй надавались з грубими порушеннями законодавства України, у зв'язку з чим вона неодноразово скаржилась до КП «Залізничне» та до вищестоящих органів, проте вказані нею недоліки усунуті не були, перерахунки не проведені. Наданий позивачем за первісним позовом розрахунок заборгованості не співпадає з розрахунком, зазначеним у рахунках на сплату за житлово-комунальні послуги.
Разом з тим, доказів на спростування наданого позивачем за первісним позовом розрахунку заборгованості ОСОБА_1 не надано. Доводи відповідача за первісним позовом ґрунтуються лише на її поясненнях.
Оцінивши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок боргу, суд вважає, що останній обґрунтовано нарахував зазначені суми і вважає за можливе покласти їх в основу рішення суду.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» заборгованості за житлово-комунальні послуги знайшли своє підтвердження належними доказами.
ОСОБА_1 подала до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Посилається на те, що позивач за первісним позовом просить стягнути з неї заборгованість за період з 01 квітня 2008 року по 01 червня 2012 року, проте строк позовної давності на момент звернення до суду з позовом вже закінчився.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частиною 2 ст. 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Частиною другою ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Судовий наказ відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року (справа № 552/1529/16-ц).
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2012 року відмовлено у прийнятті заяви КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 у сумі 5897 гривень 42 копійки (а.с. 9).
У такому випадку, перебіг позовної давності переривався 27 вересня 2012 року у зв'язку із зверненням позивача за первісним позовом до суду із заявою про видачу судового наказу, строк позовної давності починається заново з 27 вересня 2012 року.
Позивач за первісним позовом просить стягнути заборгованість за період з 01 квітня 2008 року по 01 червня 2012 року.
Разом з тим, з позовом до суду КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» звернулось лише 15 серпня 2019 року.
Таким чином, позивачем за первісним позовом пропущений строк позовної давності.
Стороною позивача за первісним позовом після подання ОСОБА_1 заяви про застосування строку позовної давності подавались процесуальні документи у справі, зокрема, відповідь на відзив, проте будь-яких доводів щодо поважності причин пропуску строку позовної давності наведено не було.
З огляду на наведене, у задоволенні первісного позову слід відмовити.
ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою та зазначає про те, що між нею та підприємством відсутні договірні відносини, оскільки відповідний договір щодо надання житлово-комунальних послуг між ними не укладений. Комунальні послуги надавались з грубими порушеннями законодавства України, у зв'язку з чим вона неодноразово скаржилась до КП «Залізничне» та до вищестоящих органів, проте вказані нею недоліки усунуті не були, перерахунки не проведені.
Просить суд ухвалити рішення, яким:
- визнати дії КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» неправомірними;
- визнати безпідставними нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 2004 року по червень 2012 року на суму 6528 гривень 48 копійок, здійсненні у відсутності договірних відносин між керівником підприємства та ОСОБА_1 ;
- відшкодувати майнову шкоду у розмірі 509 гривень 64 копійки;
- відшкодувати моральну шкоду у розмірі 6526 гривень 48 копійок;
- зобов'язати КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» провести перерахунок за послуги, надані не в повному обсязі, а також зниження їх якості;
- встановити факт здачі в оренду підвалу будинку АДРЕСА_1 та зобов'язати КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» здійснити перерахування грошових коштів.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 власники квартир зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Згідно з пунктами 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг.
Позивачем за первісним позовом було вчинено дії на користь ОСОБА_1 - надано послуги, тому договір про надання послуг, письмова форма якого законодавством не вимагається, вважається укладеним з моменту отримання відповідачем таких послуг.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Доказів на підтвердження неправомірності нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги ОСОБА_1 не надано. Доводи останньої ґрунтуються лише на її поясненнях.
Судом безспірно встановлено, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» надаються комунальні послуги позивачу за зустрічним позовом як власнику квартири. Фактично, на час звернення до суду з позовом, ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем, що підтверджується наданим суду розрахунком.
З відповіді на відзив представника КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» вбачається, що відповідач не відмовлялась від користування житлово-комунальними послугами та не зверталась з вимогою відключити її від надання таких послуг.
За таких обставин, в діях КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» щодо нарахування заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг відсутні ознаки неправомірності.
ОСОБА_1 також просить суд встановити факт здачі в оренду підвалу будинку АДРЕСА_1 та зобов'язати КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» здійснити перерахування грошових коштів.
Разом з тим, ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження здачі в оренду підвалу будинку АДРЕСА_1 .
Крім того, позивач за зустрічним позовом у відзиві на первісну позовну заяву вказувала про те, що підвальне приміщення вже було продано без відома та дозволу мешканців будинку.
Доказів на підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 також суду не надано, а доводи ґрунтуються лише на її поясненнях у відзиві та зустрічній позовній заяві.
З огляду на наведене, у задоволенні зустрічного позовну слід відмовити.
Керуючись статтями 256-258, 260, 261, 264, 364, 267, 322, 526, 610, 625 ЦК України, статтями 66, 67, 156, 162, 179 ЖК України, статтями 7, 9, 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, якою затвердженні Правила користування приміщеннями житлових будинків зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні первісного позову Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» (м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.
Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» (м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919) про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 31 березня 2022 року.
Суддя: