Справа №627/212/22
"05" травня 2022 р. смт. Краснокутськ
Суддя Краснокутського районного суду Харківської області Каліберда В.А., розглянувши заяву боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі за заявою приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з постачання електричної енергіїї,
09.03.2022 Краснокутський районний суд Харківської області видав судовий наказ по справі за заявою приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги постачання електричної енергії .
04.05.2022 боржник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про скасування вищевказаного судового наказу, який, як зазначає, отримала 21.04.2022 року, при цьому жодних доказів про отримання судового наказу лише 21.04.2022 не долучає.
Крім того, ОСОБА_1 разом з заявою про скасування судового наказу подала заяву, в якій просила звільнити її від сплати судового збору, оскільки як зазначає в заяві, в даному випадку просліджується порушення її прав як споживача, а тому, як споживач вона не повинна сплачувати судовий збір, окрім цього, відповідно до ст. 130 Конституції України Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів, а також у Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання суддів, тому, як громадянин, не повинна сплачувати за послуги приватної компанії.
Суд, дослідивши матеріали заяви, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч 1 ст 170 ЦПК України Боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду який його видав.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 170 ЦПК України заява про скасування судового наказу має містити реєстраційний номер облікової карти платника податків боржника (для фізичних осіб) .
Згідно ч.5 ст.170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Відповідно до п. 3 ч 5. ст 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з ч. 2ст. 4Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до суду заяви про скасування судового наказу становить - 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 124,05 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За нормами ч.1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Законом України «Про судовий збір» передбачено наявність пільг щодо сплати судового збору, проте заявником не надано суду доказів наявності пільг, які звільняють від сплати судового збору за подання до суду заяви про скасування судового наказу.
Так, відповідно до ч.1 ст.8 Закону України № 3674-VI від 08.07.2011 р «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою ст.8 Закону України «Про судовий збір» також закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, законодавством встановлені конкретні умови, за наявності яких можливе звільнення від сплати судового збору, його відстрочення або розстрочення. Підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. Особа, якою заявлено відповідне прохання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Таким чином, "право на суд" не є абсолютним. Право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення помірного судового збору. Вимога про помірність судового збору означає, перш за все, те, що майнове становище не має бути перепоною доступу до суду, у випадках, коли судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, закон має встановлювати можливості щодо скорочення або скасування судових витрат.
Заявник ОСОБА_1 не надала жодних доказів про майновий стан в цілому (наприклад, відомостей: про отримання чи неотримання доходів, заробітної плати, пенсії, грошового утримання чи інших видів доходів, з яких утримуються/не утримуються суми податків, про відсутність/наявність нерухомого та рухомого майна, про склад сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунках коштів тощо). Це унеможливлює задоволення заяви про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Натомість боржник ОСОБА_1 у заяві про звільнення від сплати судового збору посилається на порушення її прав як споживача, а тому як споживач вона не повинна сплачувати судовий збір, окрім цього відповідно до ст 130 Конституції України Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів, а також у Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання суддів тому як громадянин не повинна сплачувати за послуги приватної компанії, що не є підставою для задоволення заяви та звільнення від сплати судового збору
Безпідставне зменшення або звільнення від сплати судового збору є порушенням ст.6Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.
Указане узгоджується з Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року (справа № 686/11087/20).
Згідно роз'яснень, що містяться в п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Що стосується посилання боржника ОСОБА_1 в заяві про звільнення від сплати судового збору з посиланням на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», слід зазначити наступне.
Частиною третьою статті 22 названого Закону передбачено право споживача на звільнення від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Так, відповідно до зазначеної норми споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Тобто, законодавець не тільки надає пільги цієї категорії учасників спору, але й чітко зазначає, в якому саме випадку вони звільняються від сплати судового збору - за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
Отже, за змістом частини третьої статті 22 Закону "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору у разі, коли вони мають статус позивача.
Поширення правил цієї норми на боржників у спорах, які вирішуються в порядку наказного провадження, закон не містить, (що має місце в даному випадку).
У наказному провадженні, сторонами в якому є заявник та боржник, ОСОБА_1 не має статусу позивача, а тому не є особою, яка звільнена від сплати судового збору при поданні заяви про скасування судового наказу відповідно до статті 22 Закону "Про захист прав споживачів".
При цьому, встановлений процесуальним законом обов'язок сплатити судовий збір та застосування судом наслідків його невиконання не може вважатися обмеженням особи у праві доступу до суду, оскільки боржник не позбавлений права на повторне звернення до суду із заявою, до якої додано докази сплати судового збору.
Підстави для застосування пільг та звільнення, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру визначені ст. ст. 5, 8 Закону України "Про судовий збір".
Окремо слід зазначити, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 21.03.2018 року у справі N 761/24881/16-ц (провадження N 14-57цс18) щодо звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, стосується споживачів, які мають статус позивачів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Відмова у звільненні від сплати судового збору, відстрочці або розстрочці його сплати не порушує положення п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (про право на справедливий суд), оскільки не перешкоджає вказаній особі у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об'єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Враховуючи, що боржник ОСОБА_1 доказів про свій матеріальний стан суду не надала, а також інших доказів наявності, визначених у Законі України «Про судовий збір» , (а сума судового збору 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 124,05 грн не може вважатися досить суттєвою), підстав для звільнення від сплати або відстрочення судового збору суду не надано, а тому законних підстав для звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати не вбачається.
За таких підстав заява боржника ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Окрім цього, суд зазначає, що 09.03.2022 року Краснокутський районний суд Харківської області видав судовий наказ по справі за заявою приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги постачання електричної енергії .
04.05.2022 боржник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про скасування вищевказаного судового наказу, який як зазначає отримала 21.04.2022, при цьому жодних доказів про отримання судового наказу лише 21.04.2022 не долучає, клопотання про поновлення пропущеного строку матеріали справи не містять.
Таким чином, суд не може пересвідчитись у тому, що дійсно ОСОБА_1 отримала судовий наказ саме 21.04.2022, як вона зазначає у своїй заяві про скасування наказу, бо останньою таких доказів суду не надано.
Відповідно до п.3 ч 5. ст 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч 2 ст 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
У відповідності до ч. 6ст. 170ЦПК України, у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
Ураховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку , що боржником ОСОБА_1 подана неналежно оформлена заява про скасування судового наказу, у зв'язку з чим вказана заява підлягає поверненню боржнику без розгляду.
При цьому слід роз'яснити боржнику , що вона не позбавлена права повторного звернення до суду з заявою про скасування судового наказу, сплативши судовий збір, або зазначивши інші підстави для звільнення від сплати судового збору, а також вказавши в заяві реєстраційний номер облікової карти платника податків боржника (для фізичних осіб), а також надати докази щодо дати отримання судового наказу, а в разі відсутності таких даних звернутися з обгрунтованим клопотанням про поновлення пропущеного строку.
Керуючись ст.170, 260 ЦПК України, суддя
Заяву боржника ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подачу заяви про скасування судового наказу - залишити без задоволення.
Заяву боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Краснокутським районним судом Харківської області від 09.03.2022 по справі за заявою приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з надання електричної енергії, - повернути боржнику без розгляду .
Роз'яснити боржнику ОСОБА_1 , що вона має право повторно звернутися до суду з заявою про скасування судового наказу, сплативши судовий збір, або зазначивши інші підстави для звільнення від сплати судового збору, а також вказати в заяві реєстраційний номер облікової карти платника податків боржника (для фізичних осіб), а також надати докази щодо дати отримання судового наказу, а в разі відсутності таких даних звернутися з обгрунтованим клопотанням про поновлення пропущеного строку.
Копію ухвали направити боржнику.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду відповідно до розпорядження голови Верховного Суду «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської областей)» від 25.03.2022 №14/0/9-22 шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
СУДДЯ Каліберда В. А.