Справа №338/1586/21
29 квітня 2022 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Шишка О. А.,
з участю секретаря Сіщук Г. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 .
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником зазначеного вище домоволодіння. Відповідач є сином її чоловіка від першого шлюбу. Він зареєстрований у її будинку, однак з 2015 року проживає в АДРЕСА_2 разом із мамою ОСОБА_3 . Оскільки ОСОБА_2 у її будинку не проживає більше року, то втратив право на користування вищезгаданим житлом. Реєстрація відповідача в її домоволодінні створює їй незручності, оскільки вона не може реалізувати свої права щодо користування та розпорядження своїм майном. В позасудовому порядку вирішити питання не вдалось, оскільки добровільно знятися з реєстрації в її будинку відповідач не бажає. За таких обставин просить позов задовольнити.
В судовому засідання позивачка вимоги позову підтримала та пояснила, що відповідач проживає у своєї матері в селищі ОСОБА_4 ще з 2015 року, однак знятися з реєстрації в її будинку не бажає, через що в них виникають конфлікти.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову. Пояснив, що не бажає зніматись з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки іншого постійного житла у нього немає. Вказав, що викладена в позовній заяві інформація не повністю відповідає дійсності, так як він намагається проживати у вказаному будинку, де він народився, однак через постійні конфлікти з позивачкою змушений винаймати житло для проживання. Також вказав, що позивачка набула право власності на спірне житло у листопаді 2021 року, тому вона не вправі стверджувати що він не проживає у її будинку більше року. У задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши пояснення позивачки, відповідача, свідків, дослідивши письмові докази, надані у розпорядження суду, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, може бути припинення правовідношення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За приписами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 Житлового кодексу України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 Житлового кодексу України з урахуванням ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Згідно зі ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в житловому будинку на АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 5).
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, складеним Солотвинською селищною радою Івано-Франківського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак у зазначеному будинку не проживає (а.с. 4).
Той факт, що відповідач за місцем реєстрації не проживає більше року, підтвердили в судовому засіданні свідки. Так, свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що позивачка є його дружиною, а відповідач сином від першого шлюбу. Зазначив, що син не проживає в будинку близько 5 років, і в даний час проживає з матір'ю в селищі ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_6 вказала, що є сестрою відповідача і підтвердила, що він проживав з батьком до 2017 року, а після сварки переїхав в селище Солотвин до мами.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивачки. Підтвердила, що ОСОБА_2 не проживає в будинку позивачки більше року.
Аналогічні пояснення надала свідок ОСОБА_8 , яка вказала, що є бабусею відповідача і підтвердила, що онук посварився з батьком і не проживає в селі Раковець більше року.
Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що право відповідача на користування належним позивачці на праві приватної власності житлом є сервітутним правом, у зв'язку з чим припинення цього права повинно відбуватися у відповідності з вимогами статей 405, 406 ЦК України.
Зокрема, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Той факт, що відповідач не проживає на АДРЕСА_1 , визнано ним самим в судовому засіданні.
Відповідно до встановлених обставин, відповідач більше одного року у згаданому житлі не проживає. Позивачка не погоджується забезпечувати його житлом у належному їй на праві власності житловому будинку в майбутньому.
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не належать до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Виходячи з положень статей 16, 391, 386 ЦК України, власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Оскільки відповідач, який змінив місце свого постійного проживання та не використовував житловий будинокна АДРЕСА_1 , як власне житло більше року, втратив право користуватись чужим майном, то заявлений ОСОБА_1 позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 908 грн за подання позовної заяви.
Щодо вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь витрат на правничу допомогу в розмірі 1000 грн, то така вимога задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачкою до матеріалів справи додано довідку № 108 від 19.09.2016 року про те, що їй надавалася правова допомога згідно з договором №16 від 10.12.2021 року, і вона сплатила адвокату гонорар у розмірі 1000 грн, однак сам договір суду позивачкою не надано.
За таких обставин суд вважає, що матеріалами справи не підтверджується факт понесення позивачкою витрат на професійну правничу допомогу у цій цивільні справі, тому у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
На підставі наведеного, ст. 405 ЦК України, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житлом (житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами) на АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 грн судового збору.
У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 05.05.2022 року.
Головуючий О. А. Шишко