Справа № 190/490/22
Провадження №1-в/190/80/22
05 травня 2022 року м.П'ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
представника ДУ «ПВК №122» - ОСОБА_4
засудженого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференці у приміщення суду м.П'ятихатки справу за клопотанням засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше неодноразово судимого, в останнє - 20.12.2019 року вироком Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст.259, ч.2 ст.309, ч.1,4 ст.70 КК України,
про умовно-дострокове звільнення на підставі ст.81 КК України,-
встановив:
До П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.
Суд, заслухавши засудженого, який просив задовольнити дане клопотання, представника ДУ «П'ятихатська виправна колонія № 122» та прокурора, які заперечували щодо його задоволення, дослідивши клопотання та надані адміністрацією установи характеризуючі дані на засудженого, матеріали особової справи засудженого, вважає, що клопотання засудженого ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зі змісту частини другої статті 50 КК України слідує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Під сумлінною поведінкою розуміють, що засуджений за період відбування покарання сумлінно виконував вимоги встановленого режиму утримання у колонії, не допускав порушень, визнав вину у скоєному злочині, розкаюється у вчиненому, сплатив повністю або частково завдані злочином збитки, за час відбування покарання поводив себе як у загальній масі засуджених, так і при спілкуванні з представниками адміністрації ввічливо, тактовно, виконував законні вимоги представників адміністрації, приймав активну участь у виконанні умов розробленої для нього програми диференційованого виховного впливу, тощо.
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певного строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці за весь час відбування покарання, а також досягнення цілей покарання.
Як слідує із роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.
Дослідивши матеріли особової справи, судом встановлено, що ОСОБА_5 , засуджений вироком Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.12.2019 року за ч.1 ст.259, ч.2 ст.309, ч.1,4 ст.70 КК України. Вирок набрав законної сили 02.05.2018 року.
Початок строку відбування покарання - 18.10.2018 року, кінець строку відбування покарання - 18.09.2022 року.
Засуджений ОСОБА_5 з 18.10.2018 року перебував у державній установі “Криворізька установа виконання покарання (№3)”, ДУ «Синельніківська ВК №94», де характеризувався незадовільно, заохочень не мав, натомість мав шість стягнень, які на даний час погашені.
З 12.05.2021 року засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання у державній установі “П'ятихатська виправна колонія (№122)”, де характеризується задовільно, намагається дотримуватися норм, які визначають порядок, умови відбування та розпорядок дня установи. Заохочень та стягнень не має. Не працевлаштований, залучається до робіт з благоустрою території установи. До таких робіт ставиться задовільно.
Викладені обставини не підтверджують того, що засуджений ОСОБА_6 став на шлях виправлення, оскільки благоустрій установи - не право засудженого, а його обов'язок, та така поведінка засудженого не може бути підставою для його умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання, адже лише перебуваючи під пильним контролем з боку працівників установи виконання покарань поведінка засудженого ОСОБА_6 , зазнає майже позитивних змін.
Оцінюючи наведені обставини та те, що засуджений ОСОБА_6 своєю поведінкою і ставленням до праці не довів своє виправлення, а висновок про можливість застосування щодо засудженого умовно-дострокового звільнення повинен ґрунтуватись на аналізі даних про поведінку засудженого за весь час відбування покарання, в тому числі й на даних, що характеризують ступінь тяжкості вчинених злочинів і особу засудженого в цілому. При цьому, основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Також судом враховується те, що ОСОБА_6 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що до засудженого двічі було застосовано умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання, але він продовжував вчиняти злочини. Викладене свідчить про те, що засуджений усвідомлено не бажає ставати на шлях виправлення і умовно-дострокове звільнення його від подальшого відбування покарання буде суперечити меті покарання.
Отже, оцінюючи у сукупності всі дані, які слугують чинником для визнання поведінки засудженого такою, що свідчить про його виправлення, суд вважає, що процес виправлення ОСОБА_5 не досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання у вигляді позбавлення волі перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в інших умовах, без ізоляції від суспільства.
Таким чином, суд вважає неможливим застосування до засудженого ОСОБА_6 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, так як останній не довів свого виправлення. Умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до дискреційних повноважень суду, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що для досягнення цілей покарання умовно-дострокове звільнення в даному випадку є передчасним.
Керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України суд ,-
ухвалив:
Відмовити в задоволені клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Ухвала, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1