П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/5702/21
Головуючий І інстанції: Войтович І.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року (м.Херсон, дата складання повного тексту судового рішення - 01.11.2021р.) у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення, -
У вересні 2021р. ТОВ «Строй Мир» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Митниці в Херсонській області, АР Крим і м.Севастополі, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 16.09.2021р. №UA508040/2021/000222/2 про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.09.2021р. під час декларування товару позивачем була заявлена митна вартість товару у розмірі 4853,60 доларів США, визначена ним самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст.ст.57,58 МК України. Для здійснення митного оформлення товару (Товар №1: Чайники побутові - код товару 8516797000; Товар №2: Частини до чайників побутових, корпус, нагрівальний елемент код товару 8516900000) товариством подано до митного поста "Херсон" декларацію №UA508040/2021/007193, разом з якою, для митного оформлення товару митному органу було надано пакет документів, передбачених законодавством, але 16.09.2021р. відповідачем прийнято рішення №UA508040/2021/000222/2 про коригування митної вартості за резервним методом, внаслідок чого, товариство було змушене додатково надмірно сплатити за весь товар суму ПДВ в розмірі 139 135,92 грн. та суму мита в розмірі 63243,59 грн. Дане рішення про коригування митної вартості, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відсутні будь-які обґрунтовані підстави для такого коригування заявленої декларантом митної вартості.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ТОВ «Строй Мир» - задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Митниці в Херсонській області, АР Крим і м.Севастополі від 16.09.2021р. №UA508040/2021/000222/2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ «Строй Мир» судовий збір у сумі 3036 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, представник митниці 18.11.2021р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим просив скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01.11.2021р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
11.12.2021р. матеріали даної справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2021р. дану апеляційну скаргу залишено без руху.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом 2-ї інстанції можуть бути розглянуті в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
13.07.2021р. між ТОВ "Строй Мир" та компанією «ZHONGSHAN RNICE ELECTRICCO., LTD» було укладено контракт №СН-UA-21/07/13 на поставку товару (побутова техніка та запасні частини в номенклатурі), в кількості та цінах згідно супровідних документів.
Далі, відповідно до умов вказаного контракту, пакувального листа б/н від 29.07.2021 року, рахунку-фактури (комерційного інвойсу) від 29.07.2021 року №10939 та транспортних документів, позивач отримав товар згідно переліку, наведеного в зазначених документах.
16.09.2021р., з метою здійснення митного оформлення товару товариством до митного органу було подано митну декларацію №UA508040/2021/007193, відповідно до якої, митна вартість товарів визначена позивачем за ціною контракту - 4853,60 доларів США.
Разом із вказаною митною декларацією, позивачем до митного оформлення також було подано наступні документи: пакувальний лист б/н від 29.07.2021р., рахунок-фактура (інвойс) №10939 від 29.07.2021р., коносамент ZYTC210711801 від 05.08.2021 року, автотранспортна накладна від 15.09.2021р. №2821, декларацію про походження товару №10939 від 29.07.2021р., зовнішньоекономічний контракт №СН-UA-31/01/18 від 13.07.2021р., доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1 від 29.07.2021р., документацію, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку б/н від 09.09.2021р., інші некласифіковані документи.
Проте, на виконання п.5 ст.54 МК України і у відповідності п.3 ст.53, для підтвердження заявленої митної вартості, митний орган просив надати додаткові відомості:
1) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість навантаження, пакування, страхування;
2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
3) копію митної декларації країни відправлення;
4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
5) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У відповідь на цю вимогу митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем було додатково були надані наступні документи: прайс-лист та комерційну пропозицію.
Однак, не зважаючи на це, 16.09.2021р. Митницею в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі було прийнято рішення №UA508040/2021/000222/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якої, митна вартість товарів була відкоригована у бік збільшення:
- за товар №1 «Чайники побутові» - код товару 8516797000 до загальної суми 28545,12 дол. США;
- за товар №2 «Частини до чайників побутових, корпус, нагрівальний елемент» код товару 8516900000 до загальної суми 44,115 дол. США.
Не погоджуючись із вказаним вище рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Згідно з визначенням, наведеним у ч.1 ст.4 МК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), «митним контролем» є сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Як слідує зі змісту положень ст.49 МК України, митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.4,5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Як вбачається з приписів ч.3 ст.318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Так, ст.50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Як чітко передбачено ч.2 ст.52 МК України, декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
А згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу і документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч.2 зазначеної статті, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5,6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до приписів ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
У відповідності до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, як передбачено ч.6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати наявні у них додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Але, при цьому, необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності саме «обґрунтованих сумнівів» у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При чому, ці сумніви митниці вважаються обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять суттєві розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, наведені вище приписи діючого митного законодавства фактично зобов'язують митний орган зазначити чіткі та конкретні обставини, які викликали у нього вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Так, як свідчать матеріали справи, згідно протоколу обробки №33840 від 16.09.2021р. відповідачем були витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність будь-яких «обґрунтованих сумнівів» у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем при митному оформленні товарів та на вимогу митного органу було надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.
Як вже зазначалося вище, на підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи: пакувальний лист б/н від 29.07.2021 року, рахунок-фактура (інвойс) №10939 від 29.07.2021 року, коносамент ZYTC210711801 від 05.08.2021 року, автотранспортна накладна від 15.09.2021 року №2821, декларацію про походження товару №10939 від 29.07.2021 року, зовнішньоекономічний контракт № СН-UA-31/01/18 від 13.07.2021 року, доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1 від 29.07.2021 року, документацію, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку б/н від 09.09.2021 року, інші некласифіковані документи. Додатково надано прайс-лист та комерційну пропозицію.
Проте, як видно з матеріалів справи, митний орган дійшов висновку, що надані позивачем на запит додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товарів.
Далі, за результатами проведеної консультації прийнято рішення про визначення митної вартості товарів, що імпортуються, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Так, приймаючи оскаржуване рішення відповідач вказав на наступні підстави:
Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості достовірно документально не підтверджено. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності.
У наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 29.07.2021р. №10939 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця.
Поставка товарів здійснюється на умовах поставки CIF «ODESSA», відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Згідно з ч.2 статті 53 МК України документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Відповідно до умов поставки CIF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору) та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано.
Додатково ж наданий позивачем прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців.
Також відповідачем було встановлено, що поданий до митного оформлення контракт (гр. 44 МД) нібито відрізняється від зазначеного в специфікації від 29.07.2021р. №1.
Відповідно до положень статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Та, зважаючи на спрацювання Автоматизованої системи з оцінки ризиків зі змістом «По товару можливе заниження митної вартості» було здійснено порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну.
На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме:1) якщо здійснювалося страхування страхові документи; 2) копію митної декларації країни відправлення; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) додаткові угоди до контракту, договір (угоду, контракт) із третіми особами.
Отже, враховуючи викладене та за результатами проведеної консультації митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу:
Товар №1 МД від 18.06.2021 №UA807170/2021/38927, а саме: 4,61 Дол. США/шт. (числове значення митної вартості товару становить: 6192 шт.*4,61=28545,12 Дол. США);
Товар №2 МД від 26.07.2021 №UA902080/2021/800718, а саме: 5,19 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 8,5 кг*5,19=44,115 Дол. США.
Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні; - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів;- за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару .
Проте, як вже зазначалося вище, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не погоджується з такими висновками митного органу про те, що надані позивачем документи нібито мають розбіжності, зважаючи на наступне.
Так, з приводу відсутності в рахунку-фактурі №10939 від 29.07.2021р. посилань на контракт, на виконання якого він був виданий, а також банківські реквізити продавця, суд звертає увагу, що пунктом 1.1. контракту №CH-UА-21/07/13 передбачено, що покупець має оплатити та прийняти "Товар" побутова техніка та запасні частини в номенклатурі в номенклатурі, кількості та цінах, зазначених у супровідних документах. Позивачем при митному оформленні товарів, окрім рахунку-фактури №10939 від 29.07.2021 року, що не містить посилання на контракт, подано, зокрема, специфікацію №1 від 29.07.2021 року, яка містить відповідне посилання та ціни, які повністю відповідають цінам, зазначеним в рахунку-фактурі.
Крім того, з дослідженого судом контракту №CH-UА-21/07/13 вбачається наявність банківських реквізитів продавця - компанії ZHONGSHAN RNICE ELECTRICCO., LTD.
Отже, з огляду на викладене, відповідачем, в даному випадку, не наведено обґрунтованих доводів, яким же саме чином недолік оформлення рахунку-фактури №10939 від 29.07.2021 року може свідчити на користь його твердження про заявлення ТОВ "Строй Мир" неповних відомостей про митну вартість.
Окрім зазначеного, на думку суду, наявність чи відсутність у рахунку-фактурі певних відомостей (реквізитів), зокрема, посилання на контракт та банківських реквізитів продавця, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі дані.
Аналогічний правовий висновок з цього питання викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019р. по справі №821/829/18, від 14.08.2018р. по справі №821/1617/17.
Посилання ж митного органу на ту обставину, що позивач зобов'язаний разом із митною декларацією надати страхові документи, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, також вважає безпідставним, з огляду на наступне.
Так, представник позивача зазначає, що ним не було надано на вимогу митного органу страхових документів, які б визначали витрати на страхування товару у зв'язку з тим, що додатковою угодою передбачено постачання товару на умовах CIF ODESSA/CHORNOMORSK/PIVDENNYI, за якими, саме постачальник поніс витрати на страхування товару і ці витрати включені до наданої постачальником ціни.
Як загально відомо, на сьогоднішній день діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких, посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.
Так, відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, InsuranceandFreight (... namedportofdestination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
У разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.
Зважаючи на те, що перевезення товарів здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд вважає, що в даному випадку Товариство позивача не повинно додатково страхувати товари та нести додаткові витрати на транспортування вантажу до порту ODESSA/CHORNOMORSK/PIVDENNYI.
Отже, за таких обставин, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про помилковість тверджень відповідача щодо неможливості перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товарів за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування вантажу, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2018р. у справі № 821/1617/17.
Окрім того, судова колегія, як і окружний суд, не приймає доводи відповідача стосовно того, що прайс-лист наявний в матеріалах справи, носить адресний характер та має суб'єктивну спрямованість (адресований позивачу), що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців, як підставу для здійснення коригування митної вартості, оскільки прайс-лист був наданий після запиту митного органу про надання додаткових документів, тоді як, за наведених вище аргументів, сам факт витребування додаткових документів визнано судом неправомірним.
Також, суд вважає безпідставним і посилання відповідача на положення статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, оскільки ним не наведено обставини та докази того, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті Угоди. Більш того, відповідно до положень МК України застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу.
Що ж стосується позиції митного органу щодо невідповідності поданого до митного оформлення контракту специфікації №1 від 29.07.2021р., то судом з матеріалів справи встановлено, що в цій специфікації від 29.07.2021р. №1 правильно зазначений контракт №CH-UА-21/07/13.
Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
А згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у ч.1 цієї статті методів. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Як встановлено судами обох інстанцій, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Як вбачається зі змісту графи 33 рішення, за результатами проведеної консультації, митну вартість товару було скориговано:
Товар №1 по МД від 18.06.2021 №UA807170/2021/38927, а саме: 4,61 Дол. США/шт. (числове значення митної вартості товару становить: 6192 шт.*4,61=28545,12 Дол. США);
Товар №2 по МД від 26.07.2021 №UA902080/2021/800718, а саме: 5,19 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 8,5 кг*5,19=44,115 Дол. США.
Попередні ж методи відповідачем не застосовувались з наступних причин:
- Основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу.
- Другорядні:
- за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів;
- за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів;
- на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості;
- на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Далі, що ж стосується питання правомірності застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту п.п.2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (п.2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598).
Таким чином, у спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 року в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 року по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації є протиправним.
До того ж, суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту № CH-UА-21/07/13 від 13.07.2021 року згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.
Аналогічна правова позиція з цих спірних питань викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі № 808/9123/15.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що оскаржуване рішення митного органу про коригування митної вартості товару від 16.09.2021р. №UA508040/2021/000222/2, не відповідають критеріям, визначеним ст.2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що дане рішення є протиправним та такими, що підлягає скасуванню.
Інші аргументи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи.
До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 04.05.2022р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: І.П. Косцова
В.О. Скрипченко