05 травня 2022 року справа № 580/1621/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача, викладену у рішенні від 22.12.2021 №16-37/VIIІ у задоволенні клопотання позивачки від 21.12.2020;
- зобов'язати відповідача надати позивачці дозвіл на розробку документації щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення у межах населеного пункту на території Бирлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив надати позивачу дозвіл на розробку документації щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення у межах населеного пункту на території Бирлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, оскільки положеннями Земельного кодексу України не встановлено обов'язку визначати у клопотання вид документації, яку необхідно отримати від органу місцевого самоврядування для отримання у власність земельної ділянки.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, надав до суду письмовий відзив на позов, у якому зазначив, що рішенням Шрамківської сільської ради Золотоніського району від 22.12.2021 №16-37/VIIІ позивачу правомірно відмовлено у наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки спірні правовідносини виникли щодо бажання позивача отримати землю орієнтованою площею 2,0 га зі сформованої земельної ділянки, площею 8,4027 га (кадастровий номер 7120682100:03:001:0827).
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 08.01.2021 до відповідача надійшло клопотання позивачки від 21.12.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель запасу у межах населеного пункту, на території Бирлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області із земель комунальної власності, кадастровий номер земельної ділянки 7120682100:03:001:0827.
Питання про надання позивачці дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства було винесено на розгляд сесії Шрамківської сільської ради та відповідно до витягу з протоколу від 26.01.2021 за рішення «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» проголосувало 0 депутатів, проти такого проголосувало 0 депутатів, утрималися - 21 депутат, внаслідок чого рішення не прийнято.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021 в адміністративній справі №580/837/21 зобов'язано Шрамківську сільську раду Золотоніського району Черкаської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21.12.2020 про надання дозволу на розробку документації щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення у межах населеного пункту на території Бирлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області із земель комунальної власності протягом місяця з дати набрання рішенням у даній справі законної сили та повідомити про своє рішення ОСОБА_1 .
На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021 в адміністративній справі №580/837/21 Шрамківською сільською радою Золотоніського району Черкаської області прийнято рішення від 22.12.2021 №16-37/VIIІ, яким відмовлено позивачці в наданні дозволу на розробку документації щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок вже сформованої земельної ділянки кадастровий номер 7120682100:03:001:0827, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам чинного законодавства України, а саме: ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій».
Статтею 3 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають:
а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012 №5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з п.п. “а”, “б” ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з п. “в” ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом “а” ч.3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно із ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Вказана норма повністю кореспондується із положеннями ч. 3 ст. 123 ЗК України.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі №21-358а13 та в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17 та від 5 березня 2019 року у справі №360/2334/17.
Як встановлено судом із матеріалів справи, 08.01.2021 до відповідача надійшло клопотання позивачки від 21.12.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель запасу у межах населеного пункту, на території Бирлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області із земель комунальної власності, кадастровий номер земельної ділянки 7120682100:03:001:0827.
На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021 в адміністративній справі №580/837/21 Шрамківською сільською радою Золотоніського району Черкаської області прийнято рішення від 22.12.2021 №16-37/VIIІ, яким відмовлено позивачці в наданні дозволу на розробку документації щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок вже сформованої земельної ділянки кадастровий номер 7120682100:03:001:0827, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам чинного законодавства України, а саме: ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій».
Суд зазначає, що згідно частин 1, 2 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Виходячи з аналізу положень частин п'ятої-десятої статті 79-1 ЗК України можна дійти висновку, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Відтак, за даних обставин справи, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина шоста статті 79-1 ЗК України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.
Крім того, згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Отже, формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.05.2020 у справі №802/1539/17-а, від 16.07.2020 у справі №802/1447/17-а, від 23.10.2020 у справі №802/1535/17-а.
З урахуванням викладеного, вбачається, що для відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність, ОСОБА_1 повинна була звернутись до відповідача саме із заявою про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки кадастровий номер 7120682100:03:001:0827, у відповідності до вимог частини шостої статті 79-1 ЗК України, а не із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, тому оскаржуване рішення відповідача від 22.12.2021 №16-37/VIIІ є правомірним та скасуванню не підлягає.
Підсумовуючи наведене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ