про повернення позовної заяви
05 травня 2022 року справа № 580/2013/22
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Паламар П.Г., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
27.04.2022 через підсистему “Електронний суд” до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку (18000, м. Черкаси, вул. Надпільна, 222, корп. 2), в якій позивач просив:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 05.12.2005 по 31.12.2007 із застосуванням січня 2005 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення;
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
-зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 05.12.2005 по 31.12.2007 із застосуванням січня 2005 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації;
-зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
29.04.2022 ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, позовну заяву залишено без руху, тривалістю на п'ять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом строку якого позивач мав надати (зазначити) суду:
- докази не нарахування, невиплату індексації грошового забезпечення за період з 05.12.2005 по 08.02.2018;
- докази звернення (і отримання заяви) до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку з заявою про виплату та надання копій документів (опис вкладення АТ “Укрпошта”);
- пояснення звернення до суду втретє з аналогічним позовом і аналогічними додатками для заперечення про зловживання наданими процесуальними правами (первинно провадження по справі було відкрито і за заявою позивача залишено без розгляду).
Оскільки ухвала суду про залишення позовної заяви без руху не виконана, ухвалою суду від 02.05.2022 позивачу продовжено строк на виконання недоліків на п'ять днів.
04.05.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява, згідно якої вказано про відсутність необхідності виконання вимог суду, оскільки останні є безпідставні в наслідок надмірного формалізму.
З аналізу поданої заяви вбачається, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, посилання позивача на відсутності необхідності зазначати та надавати такі обгрунтування і докази суперечать нормам КАС України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
В наслідок того, що позивач не надав жодного доказу щодо неможливості самостійно надати докази, останній повинен був у відповідності до вимог ч. 5 ст. 161 КАС України надати їх.
Суд звертає увагу позивача, що обов'язок щодо доказування згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України покладено на кожну сторону, і лише про правомірність прийнятого рішення на відповідача (суб'єкта). Решта вимог ухвали, що покладалися на позивача, передбачена ст. 160, 161 КАС України, а тому повинна була виконана.
Щодо надмірного формалізму то суд зазначає, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, повязаної з його або її правами та обовязками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom) від 21 січня 1975 року (п. 36). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним. Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб". Встановлюючи такі правила, держава користується певною свободою розсуду.
Як зазначено у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" 19 червня 2001 року (Kreuz v. Poland) (заява N 28249/95), "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обовязків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.
Так, вимоги ст. 160, 161 КАС України чітко визначають відповідність вимог позовної заяви, які позивачем повинні були дотримані, а тому в даному випадку вісутній надмірний формалізм в наслідок чіткості визначення ухвалою про залишення позовної заяви без руху недоліків.
Суд звертає увагу, що матеріали позову не містять доказів на які посилається позивач, а тому в силу вимог ст. 160, 161 КАС України, ст. 77 КАС України, позивач повинен був виконати ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Проте, позивачем проігноровано вимоги ухвали, та не виконано жодної із її вимог.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суддя звертає увагу позивача на те, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина 8 статті 169 КАС України).
Керуючись ст. ст. 45, 169, 248, 293-297 КАС України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набрала законної сили у відповідності до вимог ст. 256 КАС України, проте може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Петро ПАЛАМАР