справа №760/20391/20 головуючий у І інстанції: Калініченко О.Б.
провадження 22-ц/824/4463/2022 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
23 лютого 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І.(суддя-доповідач), суддів Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 18 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-
У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернулась із вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що сторони перебували в цивільному шлюбі та проживали однією сім'єю з вересня 2017 року по вересень 2019 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька - ОСОБА_3 .
За домовленістю сторін в період декрету позивача та відпустки по догляду за дитиною відповідач мав щомісячно оплачувати орендоване житло, сплачувати комунальні послуги та перераховувати 11 000 грн. для забезпечення дитини.
В березні 2020 року ОСОБА_1 повідомив, що не буде оплачувати орендовану квартиру.
Зазначає, що протягом 2020 року отримувала кошти у вигляді аліментів на дитину, з яких вона сплатила за оренду житла за квітень 2020 року та комунальні послуги, найняла вантажників та вантажний автомобіль і в травні 2020 року з'їхала з орендованого житла разом з донькою до батьків.
Сторони проживаються окремо, дитина проживає разом з матір'ю - позивачкою.
Позивачка посилається на те, що на утримання дитини потрібно не менше 15 000 грн.
Крім того, позивачка планує розпочати заняття з раннього розвитку в дитячому розвиваючому центрі, а після досягнення дитиною 2-х років, виходити з відпустки по догляду за дитиною та повертатися до роботи, а тому необхідно буде оплачувати послуги няні або приватного дитячого садочка.
Зазначає, що відповідач працює ведучим на музично-розважальному телеканалі «М1», а також ведучим заходів та отримує замовлення на проведення приватних вечірок, весіль, корпоративів тощо, займається коучингом, отримує дохід від реклами на своїх сторінках в соціальних мережах. Також відповідач є співвласником та керівником ТОВ «Компанія «АРЗО», співвласником бізнесу EVENT BAZAR.
Відповідач є власником нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , а також має у власності 2 транспортних засоби: автомобіль HONDA ACCORD, д.н.з. НОМЕР_1 , та мотоцикл HONDA Shadow.
Вказує, що дохід ОСОБА_1 за приблизними підрахунками складає в середньому 370 000 грн. щомісячно,
Просила визначати розмір аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 30 000 гри. щомісячно.
Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 18 червня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини в розмірі 10 000 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою.
Вважає, що суд першої інстанції не врахував його матеріального становища, що свідчить про неможливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі.
Вказує що його дохід становить суму значно меншу визначеного розміру аліментів.
Зауважує, що він має змогу сплачував аліменти в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що становить 1921 грн.
Зазначає, що ним сплачуються аліменти на утримання дитини в добровільному порядку.
Крім того, за період стягнення аліменти рішенням суду, а саме з 18 вересня 2020 року, аліменти ним також було сплачено добровільно, а тому вважає, що їх сплата повинна починатись із дати набрання рішенням законної сили.
Вказує, що чинним законодавством передбачений обов'язок утримання дитини кожним із батьків, а тому неврахування можливостей позивача у здійсненні вказаного обов'язку є помилковим.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не погоджується із її доводами.
Вказує, що відповідач дійсно періодично сплачує кошти на утримання дитини, однак вони надходять мінливо та різними сумами.
Зауважує, що розмір доходів відповідача значно відрізняється від вказаного ним в апеляційній скарзі, оскільки окрім заробітної плати він отримує дохід, як ведучий на телеканалі та розважальних заходах, займається коучингом, являється співвласником бізнесу, отримує дохід від реклами, а також являється власником нерухомого та рухомого майна.
Крім того, посилається на те, що відповідач здійснює перельоти за межі України, де перебуває на відпочинку, що підтверджує його достатнє матеріальне становище.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.
Задовольняючи позов частково та визначаючи розмір аліментів в сумі 10 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача наявний обов'язок з утримання дитини, забезпечення необхідних умов для її розвитку та життя, а матеріальне становище дозволяє йому здійснювати вказане у відповідності до необхідних витрат.
Колегія суддів повністю погодитись з таким висновком не може з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 12).
Відповідачем регулярно надавалися кошти позивачу на утримання їх спільної малолітньої дитини. Дані обставини підтверджуються викладеними у позові поясненнями, а також наданою відповідачем довідкою з АТ КБ «ПриватБанк», яка міститься виписку по переказам за період з 01.01.2019 року по 02.12.2020 року та підтверджує факт здійснення операцій щодо перерахування ОСОБА_1 на платіжну картку ОСОБА_2 коштів (а.с. 216-217).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 3 ст.181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів на дитину суд враховує наступні обстаивни: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Дійсно, відповідно до вимог зазначених у ч.1 ст.182 СК України, матеріального стану відповідача, приписів ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Встановивши ту обставину, що в сторін є неповнолітня дитина, яка проживає з позивачем та фактично знаходиться на її утриманні, тоді як відповідно до вимог сімейного законодавства дитина має право на отримання матеріальної допомоги з боку обох батьків, а відповідач є здоровою особою працездатного віку, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що з ОСОБА_1 підлягають стягненню аліменти на утримання дитини, однак визначена місцевим судом сума є необґрунтована та не підтверджена належними доказами.
Відповідач погоджується із своїм обов'язком, щодо утримання дітей, при цьому вважає, що розмір аліментів визначений судом першої інстанції є надмірним, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Встановлено загальновідомі обставини, які не потребують доказування, а саме те, що ОСОБА_2 витрачає кошти необхідні для дитини на харчування, купівлю одягу, придбання товарів для розвитку дитини, на забезпечення дозвілля, оздоровлення та відпочинку.
Колегія суддів зауважує, що розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років, під час розгляду справи судом першої інстанції становив 2100,00 грн.
Висновки місцевого суду, щодо визначення аліментів в розмірі 10000 грн. здійснені з урахуванням припущень позивача, щодо наявності у відповідача доходу, який є достатнім для здійснення відповідних виплат.
При цьому, матеріали справи не містять доказів, щодо отримання ОСОБА_1 доходів у визначеному позивачем розмірі.
Відповідач погоджується виключно із доводами, щодо отримання ним заробітної плати, як директором ТОВ «АРЗО» в розмірі 6000 грн., що підтверджено відповідною довідкою (т.1 а.с. 218).
При цьому, доказів на підтвердження отримання доходу відповідачем, як співвласника ТОВ «АРЗО» в якості дивідендів, як співвласника EVENT BAZAR та ведучого, матеріали справи не містять.
Посилання на долучені фотознімки, де зображено ОСОБА_1 не можуть вказувати на те, що він отримував будь-які доходи від участі в заходах на яких він перебував.
Доводи позивача, щодо отримання ОСОБА_1 доходу в готівковій формі є виключно його припущеннями та не підтверджені належними доказами.
Крім того, у відповідача є малолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 223), та відповідно вказує на необхідність забезпечення його відповідачем.
Вищезазначені обставини безумовно вказують на те, що судом першої інстанції було визначено надмірний розмір аліментів в сумі 10 000 грн., що становити надмірний тягар для ОСОБА_1 , при цьому доводи відповідача, щодо необхідності їх визначення в сумі 1921 грн., на переконання колегії суддів, також не заслуговують на увагу, оскільки вказаний розмір аліментів не здатен забезпечити дитину достатнім рівнем утримання та не сприятиме різнобічному розвитку дитини.
Варто зауважити що відповідач є працездатним чоловіком, доказів, які б вказували на наявність вад здоров'я, які б обмежували можливості працювати матеріали справи не містять.
Відповідач не надав суду доказів того, що має скрутне матеріальне становище, а тому підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини в необхідному для цього розмірі немає.
З'ясовано, що ОСОБА_1 має нерухоме майно та транспортні засоби, що свідчить про його достатній рівень матеріального забезпечення.
При цьому, варто зауважити, що згідно положень ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Тобто на позивача також покладено обов'язок, щодо утримання їх спільної дитини.
Достатніх доказів на підтвердження необхідності стягнення аліментів у розмірі 10 000 грн. матеріали справи не містять.
Посилання позивача на здійснення лікування та необхідності відвідування приватного дитячого садочку не може впливати на розмір аліментів, оскільки вказані витрати за своєю суттю являються додатковим та являються підставою для звернення із окремим позовом в разі відсутності домовленості батьків, щодо вирішення вказаного питання.
Крім того, при можливості отримання вказаних послуг гарантованих державою, позивачка не наводить мотивів необхідності отримання їх в приватних закладах, що зокрема залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.
Також місцевий суд вірно зауважив, що вказані позивачем витрати на вакцинацію, неодноразову здачу аналізів, проведення ряду клінічних досліджень вже відбулися, а в час їх здійснення, відповідачем надавалися позивачу кошти, які в повній мірі покривають частину витрат, оскільки самою позивачкою у тексті позовної заяви вказано, що до лютого 2020 року відповідач своєчасно надавав обумовлену раніше суму коштів для забезпечення дитини всім необхідним.
При цьому, колегія суддів при визначенні розміру аліментів вважає за необхідне враховувати реальні витрати на утримання дитини відповідного віку, без врахування додаткових витрат, які полягають в забезпеченні розважальними послугами чи товарами та залежить від матеріальних можливостей батьків.
Таким чином, враховуючи працездатний вік ОСОБА_1 , його матеріальне становище, наявність в нього сина, та необхідність забезпечення спільної із відповідачем дитини на необхідному рівні, який сприяв би її розвитку, колегія суддів приходить до висновку, що розмір аліментів має бути визначений в сумі 5000 грн.
Доводи апеляційної скарги з приводу неправомірності стягнення аліментів з дати звернення позивача із відповідним позовом є необґрунтованим, оскільки вказане передбачено ст. 191 СК України, при цьому колегія суддів зауважує, що в разі здійснення відповідних оплат позивачем в період розгляду справи підтверджено належними доказами, вказане може бути враховано виконавцем при примусовому виконанні рішення суду.
Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині визначення розміру аліментів, визначивши їх в сумі 5000 грн.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 18 червня 2021 року змінити в частині розміру аліментів, які підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , визначивши їх в сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн.
В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено «23» лютого 2022 року.
О.І. Сліпченко
Д.Р. Гаращенко
Л.П. Сушко