04 травня 2022 року
м. Київ
справа №814/1290/18
адміністративне провадження № К/9901/8087/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 (головуючий суддя: Ступакова І.Г., судді: Бітов А.І., Лук'янчук О.В.) у справі №814/1290/18 за позовом Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії,
І. РУХ СПРАВИ
У травні 2018 року Миколаївський зональний відділ Військової служби правопорядку (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (далі - відповідач), в якому просив:
визнати незаконними дії відповідача щодо вчинення запису № 15221200000021202 про включення позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;
зобов'язати відповідача скасувати запис № 15221200000021202 про включення відомостей щодо позивача до Реєстру.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 і ухвалено нове рішення про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення, і не направляючи справу для продовження розгляду до апеляційного суду ухвалити нове рішення про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.02.2004 було проведено державну реєстрацію Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку як юридичної особи.
28.04.2011 державним реєстратором вчинено запис №1 522 120 0000 021202 про включення позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
У зв'язку із цим, позивачу 28.04.2011 видано новий зразок свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 490270.
У березні 2018 року позивач звернувся до відповідача із вимогою виключити із Реєстру дані про Миколаївський зональний відділ Військової служби правопорядку, оскільки, за твердженнями заявника, такі реєстраційні дії проведені із порушенням вимог Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон №755-IV).
Листом від 04.04.2018 Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради повідомив позивача про те, що скасування реєстраційних дій (записів) в ЄДРПОУ проводиться виключено на підставі судових рішень, що набрали законної сили або рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку рішень, дій чи бездіяльності відповідно до статті 34 Закону №755-IV.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідно до положень Порядку реєстрації військових частин як суб'єктів господарської діяльності у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 №749 (далі - Порядок № 749) відомості про військові частини, військові управління як суб'єкти господарської діяльності вносяться до реєстру військових частин як суб'єктів господарської діяльності, реєстраційні дії в якому здійснює Міністерство оборони України, а не державним реєстраторам до ЄДРПОУ, отже перебування відомостей про Миколаївський зональний відділ Військової служби правопорядку в ЄДРПОУ є незаконним. Також позивач стверджує, що інформація про організацію (види діяльності) та дислокацію (юридична адреса) військових частин, управлінь становить державну таємницю, а отже наявність таких відомостей у відкритому доступі суперечить частині першій статті 8 Закону України від 21.01.1994 № 3855-XII «Про державну таємницю» (далі - Закон № 3855-XII) та частині четвертій статті 7 Закону №755-IV.
Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор діяв у межах та у спосіб визначених законодавством повноважень. Суд першої інстанцій дійшов висновку, що порядок звернення до державного реєстратора для внесення змін до відомостей про юридичну особу позивачем дотримано не було, відтак, у державного реєстратора були відсутні підстави для здійснення спірної реєстрації. Одночасно суд першої інстанції констатував, що забезпечення охорони державної таємниці покладається на керівників відповідних органів, а у разі віднесення конкретної інформації до державної таємниці, така інформація, носії інформації підлягають засекречуванню у встановленому порядку.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції і керуючись статтею 123 КАС України залишив позовну заяву без розгляду. Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на тому, що звертаючись до суду через 7 років після вчинення реєстраційного запису від 28.04.2011 позивач не порушив питання щодо поновлення строків звернення до суду, і судом першої інстанції таке питання не вирішувалося. Суд апеляційної інстанцій із пояснень представника відповідача встановив, що останньому було відомо про оспорюваний запис з моменту його вчинення, однак дії з його оскарження позивач почав вчиняти лише після отримання від Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України листа від 06.03.2018, яким було запропоновано вжити організаційні заходи щодо виключення з ЄДРПОУ реєстраційних записів про військові управління, військові частини тощо. З огляду на те, що об'єктивних причин неможливості звернення з цим позовом до суду у строки, встановлені КАС України, позивач не навів, апеляційний суд застосував до спірних правовідносин наслідки, встановлені частиною третьою статті 123 КАС України.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга насамперед мотивована тим, що внесення відомостей до ЄДРПОУ про позивача відбулося із порушенням вимог чинного законодавства, зокрема без врахування того факту, що інформація про організацію (види діяльності) та дислокацію (юридична адреса) військових частин, управлінь становить державну таємницю. Також скаржник стверджує про те, що дії з внесення відомостей про військові частини, військові управління здійснює Міністерство оборони України, а не державний реєстратор. Щодо висновків суду апеляційної інстанції про порушення строків звернення до суду скаржник зазначив, що ним такий строк не пропущений, оскільки зверненню до суду передувала процедура досудового врегулювання спору і одразу після отримання від державного реєстратора відмови, позивач звернувся з позовом до суду.
Відповідач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Надаючи правову оцінку в контексті застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку звернення до суду, колегія суддів зазначає таке.
Спірним у цій справі є дії Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради щодо вчинення державним реєстратором запису №15221200000021202 від 28.04.2011 про включення позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини другої статті 99 КАС України (у редакції чинній до 15.12.2017), яка кореспондується із частиною другою статті 122 КАС України (у чинній редакції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
Судом апеляційної інстанції із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що про оскаржуваний запис позивачу було відомо ще з дня його вчинення, тобто з 28.04.2011. В обґрунтування причин подання позову через 7 років після вчинення оскаржуваного запису представник позивача суду пояснив, що дії по оскарженню пов'язані із виконанням вимог листа Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України від 06.03.2018, яким було запропоновано вжити заходів щодо виключення військових частин з Єдиних державних реєстрів юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань. Після отримання відмови відповідача у скасуванні запису №15221200000021202 позивач був змушений звернутися з цим позовом до суду.
Апеляційний суд встановив, що позивач із заявою про поновлення строків звернення до суду не звертався і судом першої інстанції питання строків не вирішувалося.
Проаналізувавши аргументи представника позивача, суд апеляційної інстанції констатував пропуск строку звернення до суду без поважних на те причин.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Пунктами 6, 7 частини п'ятої статті 44 КАС України визначений обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто, наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.
Отже, учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на звернення з позовом до суду, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов'язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення позовної заяви, в тому числі щодо своєчасного пред'явлення позову для чого особа, зацікавлена у її поданні, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Колегія суддів наголошує, що триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Незважаючи на те, що реєстраційний запис оскаржується позивачем з підстав незаконності його вчинення, останній жодним чином не аргументує чому він не звернувся до суду про його скасування до отримання від вищестоячого органу рекомендацій щодо вжиття претензійно-правової роботи по його анулюванню.
Отримання позивачем відмови від Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради у відповідь на його вимогу виключити з Реєстру інформацію стосовно Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли останній почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права.
У випадку якщо особа протягом розумного строку не вчиняла активних дій направлених на відновлення порушених, на її думку, прав, день отримання листа-відмови не може пов'язуватися із початком перебігу строку звернення до суду.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.
Правильність висновків суду апеляційної інстанції доводами касаційної скарги не спростовані.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку залишити без задоволення.
Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 у справі №814/1290/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
Л. В. Тацій