04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 826/17001/18
адміністративне провадження № К/9901/26641/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/17001/18
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року, прийняту у складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів: Ісаєнко Ю.А., Кузьменка В.В.,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» щодо визнання нікчемним правочину: перерахування грошових коштів в межах ПАТ «Банк Камбіо» з рахунку ПП «Трансбуд КР» на рахунок фізичної особи ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в сумі 175000,00 грн з призначенням платежу «Надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно договору №15/09-6 від 15.09.2014»;
- скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Северипа Ю.П. - наказ №78 від 01.06.2018, яким визнано нікчемним правочин: перерахування грошових коштів в межах ПАТ «Банк Камбіо» з рахунку ПГІ «Трансбуд КР» на рахунок фізичної особи ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в сумі 175000,00 грн з призначенням платежу «Надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно договору №15/09-6 від 15.09.2014»;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» включити до переліку рахунків Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, інформацію про ОСОБА_1 , яка має право на відшкодування коштів за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 , укладеного з ПАТ «Банк Камбіо» 15 вересня 2014 року та подати такий перелік до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що відповідач за відсутності правових підстав не включив її до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що призвело до порушення її прав на отримання коштів.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року, залишеним зміненим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» щодо визнання нікчемним правочину: перерахування грошових коштів в межах ПАТ «Банк Камбіо» з рахунку ПП «Трансбуд КР» на рахунок фізичної особи ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в сумі 175000,00 грн з призначенням платежу «Надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно договору №15/09-6 від 15.09.2014».
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» подати додаткову інформацію стосовно ОСОБА_1 як вкладника згідно договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_2 від 15.09.2014, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суди встановили, що між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 15.09.2014 був укладений договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_2 .
15.09.2014 на поточний рахунок позивачки, відкритий в ПАТ «Банк Камбіо», від ПП «Трансбуд КР» надійшли кошти у розмірі 175000 грн, як надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №15/09-6 від 15.09.2014, що підтверджується копією банківської виписки по особовому рахунку.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 04.12.2014 №782 «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією 04.12.2014 прийнято рішення №140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо».
На підставі постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015 №144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» виконавчою дирекцією Фонду 02.03.2015 прийнято рішення №46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».
У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією 02.03.2015 рішення №46 про початок ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» Фонд з 06.03.2015 розпочав виплати коштів вкладникам даного банку.
Проте, позивачці стало відомо про отримання ПП «Трансбуд КР» від відповідача повідомлення про нікчемність правочину, відповідно до якого юридичній особі повідомлено про те, що правочин, вчинений 15.09.2014 щодо перерахування грошових коштів в межах ПАТ «Банк Камбіо» з рахунку ПП «Трансбуд КР» (код ЄДРПОУ 34810807) № НОМЕР_3 на рахунок фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) № НОМЕР_2 в сумі 175000 грн з призначенням платежу «Надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №15/09-6 від 15.09.2014 без ПДВ» є нікчемним, відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачка є вкладником у розумінні положень статті 26 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб», але відповідач протиправно не вчинив дій щодо включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.
Відповідач не погодився із рішеннями судів і подав касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги заявником зазначено, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення право чинів ( у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цією статті. Вважає, що юридичні особи шляхом укладення правочинів, за якими фізичним особам перераховано кошти в межах гарантованої до відшкодування Фондом суми, отримали переваги (пільги), прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами банку, адже, згідно з нормами чинного законодавства України, умовою договорів про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, поворотну безвідсоткову позику, що слугували підставою для перерахування коштів з рахунків юридичних осіб на рахунки фізичних осіб (відповідно до призначення платежів), передбачено повернення такої ж суми грошових коштів. Отже, згідно з доводами відповідача, такий правочин правомірно визнано нікчемним.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом 4452-VI ( у редакції, чинній на момент прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Згідно із частиною 1 статті 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду визначено в Положенні про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року №14 (далі - Положення).
Згідно з пунктами 3-5 розділу ІІІ Положення, в редакції, чинній з 11 листопада 2014 року, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ даного Положення, перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка уклала з ПАТ «Банк Камбіо» договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку та на відповідному рахунку розміщено грошові кошти, отже, у розумінні закону, позивачка є вкладником.
Укладення вказаного договору та зарахування коштів на рахунок відбулись 15 вересня 2014 року, до початку віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (04 грудня 2014 року).
Отже, вклад розміщено на рахунку ПАТ «Банк Камбіо» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивачка підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, уповноваженою особою Фонду не наведено правових підстав для невключення позивачки до переліку вкладників ПАТ «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до норм Закону № 4452-VI.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
В повідомленні про нікчемність та застосування наслідків нікчемності зазначено, що застосування до правочину ознак нікчемності обумовлено нормами Закону України № 4452-VI, а саме пунктом 7 частини третьої статі 38 та нормативними актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Так, відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на момент укладення договору банківського рахунку), визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
При цьому відповідачем доказів на підтвердження факту того, що дії ПП «Трансбуд КР» щодо перерахунку коштів з власного банківського рахунку на рахунок позивачки суперечать закону не надано. Отже, доводи відповідача щодо нікчемності договору банківського вкладу з мотивів перерахування коштів на рахунок позивачки іншою юридичною особою, не ґрунтуються на нормах законодавства.
Колегія суддів погоджується з позицією судів, що Закон не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником.
Договір про відкриття та обслуговування поточного рахунку від 15 вересня 2014 року не передбачав обов'язку банку здійснити платіж чи передати інше майно з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Зі змісту пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI вбачається, що він поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору. Однак, при укладенні договору позивачем не отримано жодних переваг від банку, банк не здійснив жодного платежу на користь позивача, а лише отримав кошти як вклад у банку.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то стаття 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Предметом розгляду і доведення у даній справі були фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідача передбачених законом підстав для невключення позивачки до переліку рахунків і відповідно правомірність такої бездіяльності.
В той же час, встановлення дійсної належності отриманих на рахунок позивачки коштів, наявність в окремих осіб умислу на заволодіння державними коштами не були предметом розгляду у даній справі.
Такі фактичні обставини підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі відповідних доказів, за участю усіх осіб, для яких встановлення таких обставин може мати значення.
За таких обставин, правильними є висновки судів про наявність підстав для зобов'язання відповідача подати додаткову інформацію стосовно ОСОБА_1 , як вкладника згідно договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_2 від 15.09.2014, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Проте, колегія суддів вважає помилковими висновки судів щодо можливості розгляду в судовому порядку вимог про визнання протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» щодо визнання нікчемним правочину, з огляду на таке.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року №819/353/16, щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, прийшла до висновку, що встановлена правова природа наказу Уповноваженої особи Фонду про визнання правочинів нікчемними унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах).
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону №4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Отже, права позивачки в цій справі не можуть бути порушені внаслідок внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи, а тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.
Керуючись статями 343, 349, 350, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Северипа Ю.П. - наказу №78 від 01.06.2018, яким визнано нікчемним правочин: перерахування грошових коштів в межах ПАТ «Банк Камбіо» з рахунку ПГІ «Трансбуд КР» на рахунок фізичної особи ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в сумі 175000,00 грн з призначенням платежу «Надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно договору №15/09-6 від 15.09.2014» - скасувати, а провадження у справі №826/17001/18 в цій частині позовних вимог закрити.
В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук