про відкриття касаційного провадження
04 травня 2022 року
м. Київ
справа №420/12794/20
адміністративне провадження №К/9901/47357/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними та дискримінаційними рішення Головного управління Пенсійного фонду України щодо невиплати недоотриманої пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по 22 червня 2018 року; дії Головного управління Пенсійного фонду України в частині відмови у виплаті йому пенсії з 07 жовтня 2009 по 22 червня 2018 року; бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України щодо невиплати недоотриманої пенсії за період з 07 жовтня 2009 по 22 червня 2018 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити недоотриману пенсію за період з 07 жовтня 2009 року по 22 червня 2018 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року позов залишено без задоволення.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року скасовано в частині визнання протиправними та дискримінаційними рішення Головного управління Пенсійного фонду України щодо невиплати недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 07 жовтня 2009 року по 22 червня 2018 року; дій Головного управління Пенсійного фонду України в частині відмови у виплаті ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 по 22 червня 2018 року; бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України щодо не виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 07 жовтня 2009 по 22 червня 2018 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити недоотриману пенсію за період з 07 жовтня 2009 року по 22 червня 2018 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням індексації, а також нарахування компенсації втрати частини доходів за період з 07 жовтня 2009 року по 10 липня 2019 року. Прийнято у вказаній частині постанову, якою провадження закрито.
В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2022 року визнано неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року, викладені в касаційній скарзі ОСОБА_1 . Касаційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням доказів, які підтверджують дату отримання оскаржуваного судового рішення; уточнення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 05 січня 2022 року скаржником подано уточнену касаційну скаргу та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції була отримана ним 17 листопада 2021 року, що підтверджується копією поштового конверта (6504519591065).
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Розглянувши подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статей 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження на підставі частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У зв'язку з цим, відповідно до частини першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої та підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказані підстави мотивує тим, що справа має виняткове значення для позивача, а касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18 в частині застосування норм статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині позовних вимог, провадження по яких у справі було закрито. На думку скаржника суд дійшов помилкових висновків стосовно того, що наявний спір між тими ж самими сторонами, про той самий предмет і з тих же самих підстав.
Наведені доводи вказують на існування обставин, визначених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв'язку із підпунктами «а», «в» пункту 2 частини п'ятої цієї ж статті, і є підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
2. Визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року.
3. Відкрити касаційне провадження касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
4. Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду справу № 420/12794/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
5. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
6. Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя Т.Г. Стрелець