04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 802/1446/17-а
адміністративне провадження № К/9901/23590/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 (колегія у складі суддів Драчук Т.О., Загороднюка А.Г., Полотнянка Ю.П.)
у справі №802/1446/17-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за № К-8377/0-4642/6-17 від 04.07.2017;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути письмову заяву ОСОБА_1 від 10.05.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, за межами населеного пункту.
2. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.10.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про задоволення позову.
4. 15.02.2018 відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2018 відкрито касаційне провадження у справі.
6. Скаржник клопотав про зупинення виконання оскаржуваного рішення, однак ухвалою від 26.03.2018 Верховний Суд відмовив в задоволенні такого клопотання.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в травні 2017 року позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, за межами населеного пункту.
8. За наслідком розгляду вказаного звернення, 04.07.2017 надано відповідь № К-8377/0-4642/6-17, якою позивачу повідомлено, що земельна ділянка, на яку вона бажає отримати дозвіл, сформована шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за кошти державного бюджету у 2013 році та присвоєно кадастровий номер. При цьому, формування земельних ділянок шляхом поділу чи об'єднання, які раніше сформовані, здійснюється за технічною документацією із землеустрою. З огляду на це, місце розташування об'єкта не відповідає схемі землеустрою наявній в технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель.
9. Не погоджуючись із такою відмовою, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
10. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана відмова суперечить статті 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
11. Відповідач проти задоволення позову заперечував. Зазначив, що земельна ділянка, на яку позивач бажає отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою, вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Дахталійської сільської ради. Наступні дії мають бути спрямовані на її розподіл за технічною документацією щодо поділу та об'єднання земельних земельних ділянок. За таких обставин, доводи позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка є сформованою, а тому відповідно до ч. 6 ст. 79-1 ЗК України її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.
13. Суд апеляційної інстанції не погодився з такою позицією та дійшов протилежного висновку, вважаючи, що позивач дотримався передбачених Земельним кодексом України вимог щодо порядку відведення земельної ділянки, оскільки йдеться про відведення землі сільськогосподарського призначення у власність.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення. позивач звернулася з клопотанням для отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, які відносяться до однієї категорії земель, у зв'язку з чим відведення земельної ділянки здійснюється шляхом виготовлення проекту землеустрою.
Відтак, у відповідача не було законних підстав стверджувати, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати, є сформованою, та її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Як на підставу касаційного оскарження відповідач покликається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення про передачу земельних ділянок можуть прийматись розпорядником землі за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку ділянку в Державному реєстрі прав.
Висновки суду про необхідність розроблення проекту відведення, у зв'язку з тим, що змінюється цільове призначення земельної ділянки, є безпідставним.
Згідно з ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України земельні ділянки для особистого селянського господарства є не окремою категорією цільового призначення земель, а лише видом використання земель в межах цільового призначення.
Статтею 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачена можливість зміни виду використання земель на підставі відповідної документації із землеустрою (а не виключно на підставі проекту відведення), яка розробляється при формуванні земельних ділянок.
Виходячи з ч. 6 ст. 79-1 ЗК України зміна такого виду використання буде здійснюватися саме на підставі технічної документації щодо поділу, передбаченої ст. 56 Закону України "Про землеустрій". Необхідність розроблення проекту відведення виникає лише у разі зміни цільового призначення всього земельного масиву, а не його частини.
15. Відзив від позивачки не надходив.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.
17. Головним питанням спору є правомірність відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на сформованій земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення.
18. Cудом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка, бажана позивачем до відведення, розташована у межах сформованої земельної ділянки, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення.
19. Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується, дійшов висновку, що відведення земельної ділянки повинно здійснюватися шляхом виготовлення проекту землеустрою, оскільки передбачалось відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, які відносяться до однієї категорії земель, що передбачає зміну цільового призначення. При цьому, відповідно до ст. 20 ЗК України відведення земельної ділянки здійснюється шляхом виготовлення проекту землеустрою.
20. Суд не погоджується з таким висновком з огляду на таке.
21. Відповідно до ч. 1-5 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
22. У ч. 6 ст. 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
23. Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій»:
- проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
- технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
24. За правилами статті 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
25. Отже, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.
26. Згідно земельного законодавства способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.
27. Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
28. Крім того, Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки відведення земельної ділянки передбачає зміну її цільового призначення, її відведення відповідно до ст. 20 ЗК України повинно здійснюватися саме за проектом землеустрою.
29. Позивачка просила земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. Згідно з Інформацією з Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки, кадастровий номер (загальна площа земельного масиву 38,3262 га) - землі сільськогосподарського призначення. Згідно з ч. 5 ст. 20 ЗК України земельні ділянки для особистого селянського господарства є не окремою категорією цільового призначення земель, а лише видом використання земель в межах цільового призначення.
30. Крім того, відповідно до частини 2 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру:
а) щодо категорії земель:
на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;
на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення;
на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;
б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:
на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;
на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);
на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.
31. Отже, зміна цільового призначення земельної ділянки може відбуватись на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок.
32. Суд апеляційної інстанції, застосувавши ст. 20 ЗК України, яка передбачає, що зміна цільового призначення здійснюється за проектом землеустрою, безпідставно не звернув увагу на те, що відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
33. Окрім цього в ст. 33 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
34. За таких підстав Суд приходить до висновку, що проект землеустрою та подальша відповідна процедура необхідні лише у разі: переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної статтею 19 ЗК України, в іншу; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель оборони; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель сільськогосподарського призначення (окрім наданих для ведення ОСГ, які можуть використовуватись також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення).
35. Таку позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №802/1447/17-а, від 31.07.2019 у справі № 806/5308/15 та від 04.05.2020 3 справі за №802/1539/17-а, і Суд не вбачає підстав для відступу від неї.
36. Таким чином, суд апеляційної інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку про те, що в даному випадку позивачка правомірно просила надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області.
37. З огляду на результат перегляду справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
38. Відповідно до ст. 352 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
39. Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.
Керуючись ст. 341, 345, 354, 356 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області задовольнити.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі №802/1446/17-а скасувати.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року у справі №802/1446/17-а залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб