про залишення касаційної скарги без руху
03 травня 2022 року
м. Київ
справа №580/6019/21
провадження №К/990/9155/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2021 у справі №580/6019/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Міністерства внутрішніх справ України, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області, яка полягає в ненаправленні на затвердження чи відмові у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2018, яка суперечить наказу Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11.01.2016 та Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 в зв'язку зі зверненням ОСОБА_1 12.05.2021 з відповідною заявою;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає в незатвердженні чи відмові у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2018, яка суперечить наказу Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11.01.2016 та Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 в зв'язку з зверненням ОСОБА_1 12.05.2021;
- виходячи з принципу ефективності захисту прав людини, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулася за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області повторно направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок та матеріали до висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суд від 04.12.2018 для затвердження чи відмови у затвердженні вказаного висновку;
- виходячи з принципу ефективності захисту прав людини, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулася за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути висновок та матеріали до висновку про призначення одноразової грошової допомоги на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 ОСОБА_1 , які будуть направленні Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області на виконання рішення суду та вирішити питання щодо затвердження або відмови у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 з урахуванням наказу Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11.01.2016 та Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.10.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.10.2021 скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення наступного змісту.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Черкаській області скласти висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом №4 Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року та виплати нараховану суму згідно з розрахунком.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 виправлено описку в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2021, а саме:
- на сторінці 9, абзац перший постанови замість у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків зазначити правильно у зв'язку із установленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов'язків;
- в абзаці третьому резолютивної частини постанови замість у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків зазначити правильно у зв'язку із установленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов'язків.
Головне управління Національної поліції в Черкаській області із постановою суду апеляційної інстанції не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, натомість, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення її без руху.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного оскарження у цій справі є постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2021, ухвалена за результатами апеляційного перегляду справи №580/6019/21.
До того ж, з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що справа №580/6019/21 розглядалася судами попередніх інстанцій за правилами спрощеного позовного провадження.
Верховний Суд зазначає, що за змістом частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права винятково в тому разі:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз конструкції частини четвертої статті 328 КАС України дає підстави для висновку, що зазначена норма містить дві умови, які в сукупності складають зміст категорії «підстави касаційного оскарження судових рішень».
Зміст першої з цих умов полягає в тому, що в касаційній скарзі обов'язково має зазначатися, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржених судових рішень. Ця умова має бути дотримана під час касаційного оскарження усіх судових рішень, визначених частиною першої статті 328 КАС України - рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, та постанов суду апеляційної інстанції.
Своєю чергою друга умова передбачає, що особа, яка подає касаційну скаргу, окрім зазначення неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, має також навести одну з обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, підставою для касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах, що не належать до справ незначної складності, є (1) зазначення фактів неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, (2) та обов'язкове обґрунтуванням наявності однієї або кількох обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Натомість за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тобто аналіз норми пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України свідчить про те, що під час касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та в інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), заявник має обов'язково аргументувати у касаційній скарзі наявність однієї або кількох обставин, перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Одночасно суд касаційної інстанції наголошує, що умова, передбачена частиною четвертою статті 328 КАС України, щодо зазначення у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та (або) апеляційної інстанцій оскаржених ним судових рішень, є загальною та має виконуватися у процесі оскарження в касаційному порядку усіх судових рішень, визначених частиною першої статті 328 КАС України, тобто така вимога стосується будь-яких рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції, незалежно від того, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження чи за правилами загального позовного провадження.
Тому (1) окрім наведення обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, особа, яка подає касаційну скаргу в справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), (2) мусить зазначати те, неправильного застосування яких конкретно норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права припустився суд (припустилися суди) під час ухвалення оскаржених судових рішень.
Дослідивши касаційну скаргу щодо її відповідності наведеним вище вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у скарзі не обґрунтовані підстави для оскарження судового рішення у касаційному порядку, які передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У цьому контексті слід зазначити, що зважаючи на зміни до КАС України, внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її взяття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі заявник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями), беручи до уваги передбачені КАС України підстави для його скасування або змінення (статті 351-354 Кодексу), з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, та одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були нам застосовані.
Отже, касаційна скарга має містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.
Верховний Суд встановив, що відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував наявності виняткових випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, тобто скаржник не навів передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справі, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Також відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Заявник не долучив до касаційної скарги документ про сплату судового збору.
За приписами частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.
Частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Своєю чергою відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2270 гривень.
Позовна заява подана фізичною особою у 2021 році й містила дві позовні вимоги немайнового характеру, тобто розмір судового збору під час подання зазначеного позову становив 1816 грн.
За правилом підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин касаційну скаргу треба залишити без руху та встановити заявнику строк для усунення її недоліків у спосіб надсилання на адресу суду документа про сплату судового збору в розмірі 3632 грн.
Реквізити для сплати судового збору:
Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету: 22030102
Найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055)
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Верховний Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.
Беручи до уваги те, що касаційну скаргу подано без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі ст. 332 КАС України та надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених вище недоліків, а саме - навести обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до положень частини четвертої статті 328 КАС України у її логічному взаємозв'язку з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України; - надати суду платіжний документ, який підтверджує сплату судового збору в розмірі 3632 грн.
Керуючись приписами статей 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2021 у справі №580/6019/21 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб