про закриття провадження у справі
04 травня 2022 року Справа № 480/14393/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Садівської сільської ради Сумського району Сумської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Садівської сільської ради Сумського району Сумської області, третя особа: ОСОБА_2 , в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Садівської сілької ради Сумського району Сумської області від 22.09.2021 № 136 "Про затвердження висновку про встановлення факту проживання неповнолітньої дитини з батьком та визначення місця проживання дитини".
Свої вимоги ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що Садівська сілька рада Сумського району Сумської області при винесенні рішення від 22.09.2021 № 136 "Про затвердження висновку про встановлення факту проживання неповнолітньої дитини з батьком та визначення місця проживання дитини" вийшла за межі своїх конституційних повноважень, діяла протиправно, необгрунтовано, упереджено, недобросовісно та з порушенням встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України приписів. Позивачка зазначає, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено, що висновок виконавчого комітету щодо розв'язання спору підлягає затвердженню відповідним рішенням виконавчим комітетом сільської ради. Встановлюючи факт проживання неповнолітнього ОСОБА_3 з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , сільська рада вийшла за межі повноважень та належним чином не дослідила свого ж висновку, зокрема, не звернула уваги на ті обставини, що у будинку АДРЕСА_1 відключене газопостачання, тобто вказане житло не обігрівається у зимовий період та є непридатним для проживання. До того ж, не було взято до уваги, що вказаний житловий будинок не належить ОСОБА_2 , у якого наявна на праві строкового платного володіння та користування квартира АДРЕСА_2 , в якій він і проживає. Вищевказане, на думку позивачки, свідчить про те, що Садівська сільрада Сумського району Сумської області, як третя особа у справі № 591/2230/21, зайняла позицію сторони позивача ( ОСОБА_2 ) та всіляко сприяє йому у вирішенні справи на його користь, порушуючи права ОСОБА_1 та сина ОСОБА_3 . При цьому, розгляд питання про затвердження висновку про встановлення факту проживання неповнолітньої дитини проведено без участі батьків дитини, позивачку не повідомляли про розгляд питання визначення місця проживання її неповнолітнього сина. Крім того, вирішуючи питання доцільності визначення місця проживання дитини разом з батьком, сільська рада проігнорувала обставини домашнього насильства в сім'ї, що, на думку позивачки, в черговий раз свідчить про упереджене ставлення органу місцевого самоврядування при прийнятті спірного рішення, викривлення фактичних подій та обставин, одностороннє бачення фактичних обставин і захист інтересів не дитини, а батька ОСОБА_2 .
А тому позивачка вважає оскаржуване рішення таким, що не відповідає вимогам закону, є протиправним та підлягає скасуванню.
21.02.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що спір у даній справі не пов'язаний із захистом прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів у сфері сімейних відносин та має вирішуватись в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
02.05.2022 від третьої особи - ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення по справі, в яких, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Крім того, ОСОБА_2 було подано клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що спірні правовідносини пов'язані з захистом права на участь у вихованні дитини, цей спір не є публічно-правовим, а випливає з сімейних правовідносин і має вирішуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, подане третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, клопотання, суд дійшов висновку, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
При цьому, пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб'єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Відтак, вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Так, предметом розгляду у цій справі є правомірність рішення від 22.09.2021 № 136, яким виконкомом Садівської сілької ради Сумського району Сумської області затверджено висновок про встановлення факту проживання неповнолітньої дитини з батьком та визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 (а.с. 9-12).
Як вбачається з самого висновку, його було зроблено у зв'язку з розглядом Зарічним районним судом м. Суми цивільної справи № 591/2230/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Садівська сільська рада Сумського району Сумської області, управління "Служба у справах дітей" Сумської міської ради про встановлення факту проживання неповнолітньої дитини з батьком та визначення місця проживання дитини.
Суд зазначає, що правовий статус органів опіки та піклування, їх завдання та функції визначено, зокрема, главою 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 19 Сімейного кодексу України (далі - СК України), Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року за №866 (далі - Порядок № 866).
За приписами п. 3 Порядку №866 органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.
Статтею 19 Сімейного кодексу України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Отже, оскаржувані висновки та рішення є дорадчими документами та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні дитини, оскільки такі висновки та рішення не порушують прав та обов'язків жодного з батьків. Правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в процесі якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, у тому числі і оспорюваних висновків та рішень органу опіки та піклування, які не мають наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про визначення місця проживання дитини.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №500/6325/17, від 04 липня 2018 року у справі №496/4271/16-а та постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 522/23095/16.
Отже, на переконання суду, спірні оскаржувані висновки та рішення не містять ознак рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії. Дане рішення не породжує жодних юридичних наслідків, не впливає на права та обов'язки сторін, а є носієм доказування при розгляді цивільного спору про визначення місця проживання дитини, та, попри це, несе виключно інформативний та рекомендаційний характер і не є обов'язковим для суду.
Нормою ч. 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що заявлені в рамках даного спору вимоги позивача не підлягають розгляду за правилами КАС України в порядку адміністративного судочинства, так як підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч.2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Садівської сільської ради Сумського району Сумської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Садівської сілької ради Сумського району Сумської області від 22.09.2021 № 136 "Про затвердження висновку про встановлення факту проживання неповнолітньої дитини з батьком та визначення місця проживання дитини".
Керуючись ст. ст. 238, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Клопотання третьої особи про закриття провадження у справі - задовольнити.
2. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Садівської сільської ради Сумського району Сумської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.
3. Роз'яснити позивачу, що даній спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя А.Б. Діска