04 травня 2022 року Справа № 480/11093/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/11093/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 роки, як особі з інвалідністю внаслідок війни III групи, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020-2021 роки у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області проводити у майбутньому виплату щорічної допомоги до 5 травня грошової допомоги як особі з інвалідністю внаслідок війни III групи, враховуючи розмір мінімальної пенсії за віком, встановленого Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідний для виплати рік, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” позивачу гарантовано право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи.
Відповідно Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року, який набрав чинності 01 січня 2015 року, доповнено розділ VI Бюджетного кодексу України пунктом 26, яким Уряду було делеговано повноваження самостійно визначати розмір виплат до 5 травня учасникам бойових дій.
Так, у 2020 році позивач отримав щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі 3160,00 грн., у 2021 році позивач отримав щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі 3391,00 грн., що відповідає розмірам, встановленим постановами Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112 та від 08.04.2021 № 325.
Водночас, позивач вважає, що у 2020-2021 роках Кабінетом Міністрів України визначалися такі виплати у зменшеному розмірі, ніж це передбаченого Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі №3-р/2020 вказана норма закону, яка делегувала відповідні повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір виплати до 5 травня, визнана неконституційною.
Таким чином, розмір виплати учасникам бойових дій до 5 травня визначається статтею 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” яка діє в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 № 367-ХІV, яким передбачено розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою суду від 02.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 15.11.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку з пропуском строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми, та відсутністю заяви про поновлення строку звернення до суду у вказаній частині позовних вимог.
Ухвалою суду від 02.12.2021 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду із позовом по справі № 480/11093/21. Продовжено розгляд справи № 480/11093/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги частково не визнав, зазначивши, що 21.04.2021 відповідач здійснив виплату позивачу в сумі 3391,00 грн., також було здійснено розрахунок належної доплати щорічної разової допомоги Позивачу та направило про це вимогу до ДСЗН Сумської ОДА для здійснення відповідних перерахувань грошових коштів на рахунки Управління, про що було поінформовано позивача листом від 17.06.2021 № 01-40/2766, в цій частині позову відповідач погоджується з тим, що возивачу повинно бути здійснено виплату до 5 травня за 2021 рік у розмірі та сумі, передбаченому частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Але вказані виплати, згідно вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету, питання щодо забезпечення реального фінансування виплат знаходиться поза межами повноважень відповідача, який є органом місцевого самоврядування і фактична виплата належних позивачу грошових коштів до 5 травня за 2021 рік, можлива виключно після їх надходження на рахунки Відповідача від Мінсоцполітики, через Департамент соціального захисту населення Сумської ОДА.
Відповідач зазначає, що виконує суто технічні функції згідно зобов'язань держави з питань цих виплат, є розпорядником коштів найнижчого рівня і лише здійснює розрахунок сум виплат та перераховує кошти отримувачам після їх фактичного надходження з Державного бюджету і відповідно за таких обставин відповідач не може нести відповідальність за відсутність фінансування зі сторони держави виплат, які належать отримати позивачу.
Стосовно вимоги позивача про здійснення нарахування та виплати йому щорічної разової допомоги до 05 травня за 2020 рік відповідач зазначив, що в цій частині позивачем пропущено строк звернення до суду.
Відповідач просив врахувати вищенаведені аргументи при прийнятті рішення по справі.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, особою з інвалідністю внаслідок війни 3 групи, та відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII отримує щорічну разову грошову допомогу до 5 травня. Вказане підтверджується копіями посвідчення серії НОМЕР_1 , посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с. 6).
Так, у квітні 2020 року позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 3160,00 грн., а у квітні 2021 року - у розмірі 3391,00 грн., що визнається обома сторонами у справі.
Не погодившись з розміром такої допомоги, позивач звернувся із заявою до відповідача про здійснення перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 роки у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Листом від 17.06.2021 № 01-40/2766 відповідач повідомив позивача, що відповідно до пункту 28 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України на 2021 р. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 р. №325 «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги» затверджені розміри даної допомоги. Позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи, 21.04.2021 виплачено допомогу в сумі 3391 гри. 00 коп. відповідно до вищезазначеної постанови. Звернуто увагу, що управління є розпорядником коштів найнижчого рівня і лише забезпечує виконання технічних функцій щодо проведення розрахунків належних позивачу виплат та фактичне перерахування разової грошової допомоги у 2021 році. Головним розпорядником коштів виплати разової грошової допомоги до 5 травня є Міністерство соціальної політики України. Доводено до відома, що на підставі поданої позивачем заяви управління здійснило розрахунок разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком за 2021 рік та направило вимогу про фінансування до Департаменту Сумської ОДА (а.с. 7).
Надаючи оцінку правовим відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.13 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) статтю 13 частину 5 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI.
Статтею 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" № 112 від 19 лютого 2020 року (набрала чинності 25 лютого 2020 року), якою визначено розмір виплати разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи - 3160 гривень.
Також, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 року №325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова КМУ №325), відповідно до якої виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи передбачено у розмірі 3391 гривня.
Саме керуючись вищевказаними постановами, в квітні 2020 року відповідачем було виплачено позивачу грошову допомогу до 5 травня в розмірі 3160, 00 грн., а в квітні 2021 року - у розмірі 3391, 00 грн.
Водночас, рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-Р/2020 (справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно тексту вказаного рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 (п.п.2.1,2.2) Судом встановлено, що в Основному Законі України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються па основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8 Основного Закону України).
Відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина перша статті 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України (частина перша статті 65); держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина п'ята статті 17).
Згідно з Основним Законом України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Бюджетний кодекс України (далі - Кодекс).
Конституційний Суд України звертає увагу, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.
Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Виходячи з вищевикладеного, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 № 367-ХІV, яким передбачено розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас Кабінет Міністрів України установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у розмірі 3160 гривень, а у 2021 році - у розмірі 3391 гривня, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 12 цього Закону.
Отже, на час виплати позивачу у 2020-2021 роках щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV і Постанови КМУ від 19.02.2020 № 112 та від 08.04.2021 №325 відповідно.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020-2021 роках слід застосовувати не Постанови № 112 та №325, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
При цьому, вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 9 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-IX від 14 листопада 2019 року встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" №1082-IX від 15.12.2020 установлено з 1 січня 2021 року для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум у розмірі 1769 гривень.
Згідно із частиною четвертою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 9 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 9 липня 2003 року є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме частина перша статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 9 липня 2003 року.
Отже, розмір щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у 2020 році повинен становити 11466,00 грн. (1638 грн. х 7), а у 2021 році - 12383,00 грн. (1769 грн. х 7).
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2019 по зразковій справі №440/2722/20, яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 залишено без змін.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
При цьому, суд відмічає, що частинами першою, другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічне положення закріплено статтею 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII “Про Конституційний Суд України”.
З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 вбачається, що окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, беручи до уваги на викладене, суд вважає, що з 27 лютого 2020 року (дати прийняття рішення Конституційного Суду України №3-р/2020) позивач набув право на соціальне забезпечення відповідно до статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-ХІV, яким передбачено розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 роки у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону № 3551-XII, така бездіяльність не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд вважає необхідним визнати протиправною таку бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу до 5 травня за 2020-2021 роки в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум допомоги.
Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо порушення позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати щорічної допомоги до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни III групи за 2020 рік, оскільки вказане питання було вирішене ухвалою суду від 02.12.2021, в якій суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду в цій частині позовних вимог і поновив його.
Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області проводити у майбутньому виплату щорічної допомоги до 5 травня грошової допомоги як особі з інвалідністю внаслідок війни III групи, враховуючи розмір мінімальної пенсії за віком, встановленого Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідний для виплати рік, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. (ч. 1 ст. 5 КАС України).
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.
З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
У зв'язку із викладеним, у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права. Суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє.
Суд зазначає, що права позивача в частині проведення у майбутньому виплати щорічної допомоги до 5 травня грошової допомоги як особі з інвалідністю внаслідок війни III групи ще не порушені, а тому позовні вимоги в цій частині є передчасними та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради (вул. Курлука, 1/3, м. Глухів, Сумська область, 41400, ідентифікаційний код 22592610) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко