28 квітня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/287/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Бобринецької міської ради, вул. Незалежності,80, м. Бобринець, Кіровоградська область,27200
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Бобринецької міської ради №1284 від 23.12.2021 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність /шляхом безоплатної передачі/ для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " в частині площі земельної ділянки - 0,0010 га та місця її розташування;
2) зобов'язати Бобринецьку міську раду змінити рішення Бобринецької міської ради №1284 від 23.12.2021 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність /шляхом безоплатної передачі/ для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " в частині площі земельної ділянки, зазначивши в ньому дані земельної ділянки, вказані в заяві ОСОБА_1 від 06.12.2021, а саме - загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за адресою - в межах населеного пункту - м. Бобринець, Кропвиницький район, Кіровоградської області;
3) встановити судовий контроль за виконанням рішення.
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно змінено площу земельної ділянки у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Ухвалою суду від 18.01.2022 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження /а.с.17-18/.
Представником відповідача надано до суду письмові пояснення, відповідно до яких позовні вимоги не визнаються /вх.№7933/22 від 11.03.2022/.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що в грудні 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки щодо відведення та надання земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га із земель с/г призначення, згідно з поданими графічними матеріалами (а.с.10-14).
Рішенням Бобринецької міської ради від 23.12.2021 року за №1284 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність /шляхом безоплатної передачі/ для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність /шляхом безоплатної передачі/ загальною площею 0,0010 га з них: 0,0010 га - рілля для ведення особистого селянського господарства за адресою в межах населеного пункту м. Бобринець, Кропивницький район, Кіровоградська область.
Позивач вважає, що дії суб'єкта є протиправними, а прийняте рішення в частині площі земельної ділянки, а саме -0,00010 га та місця розташування підлягає скасуванню, оскільки порушує його права.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля, є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі ЗК України).
Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частини 6, 7 ст. 118 ЗК України передбачають, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України).
Згідно абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Таким чином згідно вищевказаних норм, громадяни можуть набувати право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності виключно за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Для цього громадяни мають звернутись з відповідним клопотанням до уповноважених органів. До клопотання додають визначені документи. Суб'єкт владних повноважень розглядає відповідне клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Згідно матеріалів справи позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. Відповідач оскаржуваним рішенням сесії № 1284 від 23.12.2021 надав позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0010 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту м. Бобринець (а.с.8).
При оцінці правомірності прийнятого відповідачем рішення, суд приймає до уваги наступне.
Органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей, зокрема надаючи перевагу жителям села, проте вони не можуть ухвалювати правові акти, які не належать до їх повноважень або суперечать закону.
Громадяни мають право на отримання земельних ділянок у власність і в користування, для ведення особистого селянського господарства, незалежно від місця проживання.
Сільська рада має право надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру, у межах до 2,0 га, а також встановлювати різні їх розміри для членів територіальної громади і громадян, які до неї не належать.
Суд не вбачає дискримінації у наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою, орієнтовною площею 0,0010 га, а не 2,0 га, оскільки стаття 121 ЗК України встановлює максимальний розмір земельних ділянок, що можуть бути відведені саме для цієї мети, а не їх обов'язковий розмір.
Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.09.2019 року у справі № 379/656/16.
Під час розгляду справи суд не встановив порушень прав позивача, які пов'язані із наданням дозволу на розробку проекту землеустрою у розмірі меншому за заявлений у клопотанні розмір бажаної земельної ділянки. Жодних ознак дискримінації прав позивача та незаконності рішення сільської ради не встановлено.
За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 1284 від 23.12.2021 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про зміну рішення шляхом надання позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га суд зазначає, що зазначена вимога є похідною та залежною від першої.
З огляду на відмову у задоволенні вимоги про визнання протиправним та скасування індивідуального акту, відсутні підстави для зобов'язання відповідача вчинити дії - надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати з відповідача не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 94, 242-246, 250, 257-262 КАС України суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Бобринецької міської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко