03 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/2498/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Баранця О.М.
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Демидова В.О.
від 06.05.2021
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Шапрана В.В., Андрієнка В.В., Сітайло Л.Г.
від 25.01.2022
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення заборгованості у розмірі 2 016 562,74 грн,
Акціонерне товариство «Українська залізниця» 15.02.2022 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 910/2498/21.
Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2022.
Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з вимогами пункту 4 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються.
Як вбачається із змісту касаційної скарги, зокрема, її вступної частини, Акціонерного товариства «Українська залізниця» зазначено, що ним оскаржується рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 910/2498/21, проте, у прохальній частині касаційної скарги скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 у справі № 910/2498/21.
Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, а в описовій та прохальній частинах скарги зазначені різні дати постанови суду апеляційної інстанції, яку скаржник просить скасувати, Верховний Суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнення дати судового рішення, яке він має намір оскаржити, а також надати суду уточнену касаційну скаргу в новій редакції, де зазначити оскаржуване судове рішення та надати докази відправлення уточненої касаційної скарги учасникам справи.
Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неврахування висновку Верховного Суду, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Поряд з цим, скаржник також у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 625 Цивільного кодексу України у взаємозв?язку із пунктом 2 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України та статті 520 Цивільного кодексу України в контексті моменту настання відповідальності правонаступника за зобов?язаннями Державного підприємства «Донецька залізниця» у разі зміни боржника у виконавчому провадженні.
Однак, в цій частині у поданій касаційній скарзі не обґрунтовано необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, а також не обгрунтувано у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися та не визначено відповідної підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме частиною 2 цієї статті.
З урахуванням змін до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України враховуючи вищевикладені недоліки.
Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду касаційну скаргу в новій редакції.
При цьому, касаційну скаргу в новій редакції слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи (описи вкладення у поштові відправлення та чеки).
Наслідком неусунення названих недоліків протягом установленого строку є повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 910/2498/21 залишити без руху.
2. Надати Акціонерного товариства «Українська залізниця» строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Акціонерному товариству «Українська залізниця» усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:
- надати уточнену касаційну скаргу із зазначенням оскаржуваних судових рішень та підстав для їх касаційного оскарження, з чітким посиланням на пункти частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач О. Баранець