Іменем України
04 травня 2022 року м. Чернігів справа № 927/32/22
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву
за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14 (contact@dsbt.gov.ua)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛИСКИ-АГРО»
16400, м. Борзна (3) Чернігівської області, вул. Київська, 54 02002, м. Київ, а/с 133 (адреса представника - адвоката Смолія Богдана Володимировича) (ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про стягнення 15 061 грн. 41 коп.
11 січня 2022 року (здана для відправки до відділення поштового зв'язку 31.12.2021) до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛИСКИ-АГРО» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в сумі 15 061,41 грн., що еквівалентно 469,80 євро.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - здійснення перевезення вантажу без оформлення відповідного дозволу, що надає право на рух дорогами України транспортним засобом з перевищенням вагових обмежень.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.01.2022:
прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;
постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;
встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;
встановлено процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив;
роз'яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
01.02.2022, у встановлений судом процесуальний строк, до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 30.01.2022 № 1506141/1 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважаючи їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що, на його думку, факт порушення товариством вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є недоведеним з боку позивача, а тому відсутні підстави для нарахування плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування.
При цьому відповідач вказує, що не погоджується з актом позивача № 080662 та зафіксованими в ньому відомостями. Так, відповідач зазначає, що відповідна перевірка була проведена згідно направлення, яке видається тим чи іншим управлінням Укртрансбезпеки на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті і дата та номер останнього мають бути вказані у направленні; натомість направлення на рейдову перевірку № 001142 від 04.01.2019 не містить жодного посилання на такий наказ; крім того, в матеріалах справи відсутній щотижневий графік рейдових перевірок Укртрансбезпеки.
Також відповідач вважає, що складена позивачем довідка № 034408 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 09.01.2019 не містить підпису оператора вагового комплексу, де має проводитись зважування транспортних засобів; як наслідок - відповідач вважає відповідну довідку такою, що оформлена з порушенням вимог, передбачених наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, яким затверджено форму та зміст відповідної довідки; крім того, довідка підписана старшим державним інспектором на водному транспорті Соловйовим Є.В., однак відповідачеві незрозуміло, якими навиками та практичними знаннями дана особа може володіти при здійсненні перевірок на автомобільних дорогах загального користування.
Серед іншого, відповідач також зазначає, що довідка № 034408 не містить інформації щодо засобу вимірювальної техніки: посадовими особами позивача не вказані технічні прилади, якими виявлені та зафіксовані порушення. Щодо наданого позивачем Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 788/М, чинне до 06.07.2019 щодо вагів автомобільних тензометричних поосьового зважування «САВПВ-20 № 0001», відповідач зазначає, що в тексті останнього містяться відомості про максимальну вагу, яка може бути виміряна такими вагами - 20 000 кг; при цьому, у відповідному акті позивачем вказано, що належний товариству транспортний засіб фактично має масу 39 350 кг.
Також відповідач зауважує, що жодних повідомлень про розгляд справи щодо вчиненого товариством правопорушення ним не отримувалось; натомість Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, передбачено, що суб'єкт господарювання має бути повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення і за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка також має доводитись до відома винної особи.
Наведені вище обставини відповідач вважає такими, що свідчать наявність суттєвих недоліків та порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт у частині виконання позивачем власних службових обов'язків, проведенні рейдової перевірки та документування її результатів; як наслідок - на думку відповідача, відсутні підстави констатувати факт вчинення товариством того чи іншого правопорушення.
Процесуальним правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.
Процесуальним правом на подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін останні не скористались.
Ухвалюючи дане рішення суд вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України останнім днем розгляду даної справи є 18.03.2022.
Разом з тим, Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; в подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, в останнє - Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
За наявною на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області інформацією, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний Суд розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Черкаської області.
Згідно розпорядження Голови Верховного Суду від 22.04.2022 № 25/0/9-22 «Про відновлення територіальної підсудності судових справ господарських судів Сумської та Чернігівської областей» відновлено територіальну підсудність судових справ, зокрема Господарського суду Чернігівської області, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22, із 25 квітня 2022 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Державна служба України з безпеки на транспорті зареєстрована 15.11.2021, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1000741070015054386.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, згідно якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛИСКИ-АГРО» зареєстровано як суб'єкт господарювання 06.06.2006, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 10421020000000340.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 07.01.2019 по 13.01.2019, затвердженого 08.01.2019 начальником Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки І.О.Пастух, встановлені місця перевірки: на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на території відповідно до системи адміністративно-територіального устрою України: Херсонської області.
У період з 07.01.2019 по 13.01.2019, на підставі направлення на рейдову перевірку № 001142 від 04.01.2019, проводились рейдові перевірки транспортних засобів усіх форм власності та видів діяльності, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом на території Херсонської області: 203 км + 500 м автодороги М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (ГВК) та від 205 до 220 км, від 176 км до 203 км.
09.01.2019 посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на 203 км + 500 м автодороги М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки MAN моделі TGX 18.440 BLS, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки BODEX моделі KIS 3B, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій транспортного засобу - ОСОБА_1 .
За результатами проведення габаритно-вагового контролю 09.01.2019 автомобіля марки MAN моделі TGX 18.440 BLS, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки BODEX моделі KIS 3B, реєстраційний номер НОМЕР_2 , посадовою особою Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт № 031458 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.01.2019, яким зафіксоване перевищення осьових навантажень, а саме: нормативно допустиме осьове навантаження становить 11,000, 11,000, 22,000 т, а фактичне - 7,150, 13,000, 19,200.
Акт № 031458 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.01.2019 підписаний уповноваженою особою Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, що проводила габаритно-ваговий контроль ст. держ. інсп. ОСОБА_2 ; водій транспортного засобу ОСОБА_1 від підпису акту відмовився.
Зазначене порушення також зафіксовано в акті № 080662 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.01.2019, у якому, зокрема, зазначено, що під час перевірки виявлено порушення - «водій ОСОБА_1 , на транспортному засобу MAN д.н.з. НОМЕР_1 здійснював перевезення вантажів без оформлення відповідного дозволу, що надає право на рух дорогами України транспортним засобом з перевищеним вагових обмежень, чим порушив ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Акт № 080662 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.01.2019 підписаний посадовими особами, що провели перевірку: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; водій ОСОБА_1 від ознайомлення з актом та його підпису відмовився.
Відповідно до довідки № 034408 від 09.01.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, результати вагового контролю навантаження на осі транспортного засобу марки MAN моделі TGX 18.440 BLS, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки BODEX моделі KIS 3B, реєстраційний номер НОМЕР_2 : 1) 7,150 т; 2) 13,000 т; 3) 6,700 т; 4) 6,400; 5) 6,100; повна маса транспортного засобу 39,350 т (зазначене підтверджено талоном зважування № 74638 від 09.01.2019).
Габаритно-ваговий контроль здійснений засобом вимірювальної техніки - вагами автомобільними тензометричними поосьового зважування (назва та умовне позначення: САВПВ-20; зав. № 0001; виробник ПП ОСОБА_4 ), за результатами повірки якого встановлено, що він відповідає вимогам ДСТУ EN 45501:2007 та паспорту ваг, придатний за ІІІІ (звичайним) класом (свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 788/М від 06.07.2018 (чинне до 06.07.2019)). Згідно листа від 07.11.2012 № 1953-04/04 Державного підприємства «Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Херсонстандартметрологія»), ваги автомобільні тензометричні повісного зважування мод. САВПВ-20 зав. № 0001 пройшли в ДП «Херсонстандартметрологія» метрологічну атестацію 14 травня 2010 року згідно методів метрологічної атестації та паспорту на даний тип вагів; відповідно до цього було зроблено запис у журналі реєстрації свідоцтв на метрологічну атестацію засобів вимірювальної техніки за номером 11 від 14.05.2010.
За результатами перевірки проведено розрахунок № 08/19 від 09.01.2019 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 09.01.2019 № 031458 та нараховано плату за проїзд в сумі 469,80 євро, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку, еквівалентно 15 061,41 грн. Розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули з урахуванням норм пункту 311 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування».
Зі змісту товарно-транспортної накладної № 02 від 09.01.2019 вбачається, що автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом реєстраційний номер НОМЕР_3 (водій ОСОБА_1 ) використовувався для надання транспортних послуг з перевезення вантажу (добриво азотно-вапнякове 3102401000 нетто 24 тн.; кількість місць: 24; вид пакування: біг-бег; маса брутто: 24,038); вантажовідправник: ТОВ «Логістранс (Херсон)» ЛТД за дорученням ТОВ «УАПГ» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 19); вантажоодержувач: ТОВ «Плиски Агро».
Як свідчать матеріали справи, перевезення вантажу здійснювалося транспортним засобом марки MAN моделі TGX 18.440 BLS, типу - спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач-Е, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки BODEX моделі KIS 3B, типу - спеціалізований напівпричіп - спеціалізований н/пр-самоскид-Е, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ТОВ «ПЛИСКИ-АГРО» (свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів СХІ 463030 та СХІ 495292).
Супровідним листом від 14.01.2019 № 102 Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки на адресу відповідача направило матеріали рейдової перевірки транспортного засобу МАН д.н.з. НОМЕР_1 від 09.01.2019, який експлуатується для здійснення перевезень вантажів, а саме: розрахунок плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 09.01.2019 № 08/19 на загальну суму 469,80 євро та копію акту № 031458 перевищення т/з нормативних вагових обмежень; одночасно запропоновано відповідачу сплатити рахунок протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати у національній валюті за курсом, визначеним Національним банком України на день здійснення даного розрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» та повідомити про внесення плати Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (м. Херсон, Бериславське шосе, 46).
Даний лист отриманий відповідачем 24.01.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 7302800391115.
Відповідач нараховану плату в сумі 469,80 євро в добровільному порядку не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, з урахуванням встановлених обставин, суд виходить з наступного:
засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», ст. 6, 48 якого передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг визначені Законом України «Про автомобільні дороги», згідно ст. 33 якого рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначені Законом України «Про дорожній рух», за змістом ст. 29 якого з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок № 879), який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Пунктом 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів (п. 2 Порядку № 879).
Підпунктом 3 п. 2 Порядку № 879 визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Згідно положень п. 18, 20 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (надалі - Правила), якими передбачено (п. 3), що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Пунктом 22.1 Правил дорожнього руху визначено, що маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
За приписами п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.
Згідно п. 4 Правил, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Пунктами 27, 28, 30, 311 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.
Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів, зокрема розрахунку від 09.01.2019 № 08/19 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 09.01.2019 № 031458, розмір відповідної плати був визначений відповідно до вказаних вище положень Порядку № 879 та Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, відповідно до формули за наступними параметрами: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К, де Рзм - 0 (загальна маса транспортного засобу); Рнв - 0,27 (визначення навантаження на одиничну вісь становить 13,00 т.); Рг - 0 (габарити не перевищували нормативно-встановлені); В - відстань 580 км; К - у трикратному розмірі (перевищення навантаження на одиночну вісь становить від 10 до 40%, а саме: 18,18%); отже, П = 0,27 х 580 х 3 = 469,80 євро.
Таким чином, вищевказаними нормами встановлені вимоги щодо здійснення перевезень вантажу великоваговими та великогабаритними транспортними засобами на автомобільних дорогах загального користування, передбачена плата за проїзд таким транспортом за встановленими ставками, і матеріали справи містять усі передбачені Порядком № 879 документи, а саме: акт № 031458 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.01.2019; довідку № 034408 від 09.01.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю; акт № 080662 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.01.2019; розрахунок від 09.01.2019 № 08/19 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 09.01.2019 № 031458, які складені посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, у зв'язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу відповідачем.
Згідно з ч. 3 статті 5 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства.
Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 Господарського кодексу України).
Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша та друга статті 216 ГК України).
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
За частиною першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до частин другої та третьої статті 225 ГК України законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/210/19 та у справі № 926/16/19.
За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом положень ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Виходячи із змісту ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
На позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
Принцип змагальності господарського судочинства закріплений у ст. 2, 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постановах від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - здійснення перевезення вантажу без оформлення відповідного дозволу, що надає право на рух дорогами України транспортним засобом з перевищенням вагових обмежень, доведеність позивачем належними, допустимими та вірогідними доказами факту здійснення перевезення без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України, суд доходить висновку про правомірне нарахування товариству плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 469,80 євро, що еквівалентно 15 061,41 грн., позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частиною 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Усталена практика Європейського суду з прав людини відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, доводи та міркування відповідача залишаються поза увагою як такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що фактично заперечення відповідача зводяться до порушення, на його думку, посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо порядку проведення відповідної перевірки та документального оформлення її результатів (невідповідність форми та змісту довідки № 034408 від 09.01.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю передбаченим законодавчо вимогам стосовно її оформлення; залучення до перевірки автомобільного транспортного засобу особи, що є спеціалістом з водного транспорту; відсутність інформації щодо зважувального обладнання тощо).
Разом з тим, не погоджуючись з відповідними діями посадових осіб Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідачем не надано доказів оскарження у встановленому порядку таких дій щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків (як і жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні) (дана обставина відображена відповідачем у вказаному вище відзиві від 30.01.2022 № 1506141/1 на позовну заяву шляхом зазначення, що «ТОВ «Плиски-Агро» не вживались будь-які заходи для оскарження довідки Укртрансбезпеки, №034408 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та примірника Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №031458 від 09.01.2019, зважаючи на те, що вказані документи не могли та не можуть створити жодних правових наслідків для Відповідача.»).
Крім того, предметом даного позову є стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а не з'ясування питання законності та правомірності дій посадових осіб позивача. При цьому, за змістом ч. 3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Враховуючи наведене вище, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання до суду даної позовної заяви позивачем було сплачено 2 270,00 грн. судового збору, який покладається на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 76, 79, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛИСКИ-АГРО» про стягнення 15 061 грн. 41 коп. задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛИСКИ-АГРО» (16400, м. Борзна (3) Чернігівської області, вул. Київська, 54; код 34275671) в доход Державного бюджету України (отримувач: УК м. Херсон, р/р 31211216021002, ЕАП, УК м. Херсон, МФО 899998, ЄДРПОУ 37959779, ККД 22160100) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в розмірі 15 061 грн. 41 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛИСКИ-АГРО» (16400, м. Борзна (3) Чернігівської області, вул. Київська, 54; код 34275671) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14; код 39816845) 2 270 грн. 00 коп. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 04.05.2022.
Суддя А.С.Сидоренко