12.04.2022 Справа №133/2366/21
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
в складі головуючої судді Пєтухової Н.О.,
за участю секретаря судових засідань Гаврилюк О.Г.,
розглянувши справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Козятинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила визнати виконавчий напис №9349 від 23 лютого 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення заборгованості у розмірі 10345, 25 грн з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що в червні 2021 року від банківської установи, де у ОСОБА_1 відкритий рахунок для отримання заробітної плати, на номер мобільного телефону надійшло СМС-повідомлення про те, що її рахунок заблоковано згідно постанови державного виконавця, та рекомендовано звернутися до відділу державної виконавчої служби. Звернувшись до Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ярощук Н.О. дізналася про наявність відкритого виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. за №9349 від 23.02.2021, та їй вручили постанову про арешт коштів боржника №65643498 від 03.06.2021. Вказує, що за місцем її проживання жодних постанов, виконавчих написів тощо їй не надходило.
З виконавчим написом нотаріуса Ярощук Н.О. не погоджується, так як не визнає сам факт наявності будь-якої заборгованості, ніяких фінансових зобов'язань ні перед ТОВ «Фінпром маркет», ні перед ТОВ «Фінансова компанія управління активами», ні перед ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», ні перед ТОВ «Інфінанс», оскільки вона не укладала кредитних договорів з цими компаніями. Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки відбулося з порушенням вимог, встановлених ст. 87 Закону України «Про нотаріат», оскільки кредитний договір не був посвідчений нотаріально, заборгованість не є безспірною, пройшов трирічний строк з дня виникнення права вимоги.
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 12.10.2021 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання 12.04.2022 сторони не з'явилися.
12.04.2022 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Голуб Н.Є. подала заяву, у якій просила суд провести засідання за відсутності позивача та його представника. Вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» 14.12.2021 надіслало заяву про визнання позовних вимог, згідно якої ТОВ «Фінпром маркет» визнає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., зареєстрованого за №9349 від 23 лютого 2021 року, таким, що не підлягає виконанню та стягнення з ТОВ «Фінпром маркет» судового збору за подання позовної заяви в розмірі 454 грн. Також відповідач надав копію кредитного договору, який витребовувася судом.
Козятинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи, що підтверджується розпискою від 10.03.2022.
Копія позовної зави та ухвала про відкриття провадження були надіслані приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. однак повернулися на адресу суду, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.
Згідно Наказу міністра Міністерства юстиції України Малюськи Д. від 30.12.2021, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльність, видане Міністерством юстиції України 30 листопада 2009 року за №7921 на імя ОСОБА_2 - анульовано.
Ухвалою від 12.10.2021 судом, за клопотанням позивача, були витребувані у приватного нотаріуса матеріали нотаріальної справи, на підставі яких вчинявся виконавчий напис. У зв'язку з відсутністю адресата за вказаною у позові адресою, направлена кореспонденція, зокрема - вказана ухвала, були не вручені; ухвала залишилась без виконання. Проте, матеріали справи містять, на думку суду, достатньо доказів для встановлення обставин у справі та прийняття рішення. А тому суд не вбачає перешкод для розгляду справи у тому, що витребувані документи суду надані не були.
Статею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За таких обставин, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 позбавлений права на зайняття нотаріальною діяльністю, а судова кореспонденція надсилається за його юридичною адресою, тому ОСОБА_2 неможливо повідомити його про судове засідання, що, в свою чергу, призводить до затягування судового процесу та порушує права позивача на розгляд справи у розумний строк.
На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними у суду матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та долучені докази, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд встановив, що згідно Заявки-анкети на отримання кредиту ОСОБА_1 просила ТОВ «Інфінанс» надати їй кредит на наступних умовах: сума кредиту - 1200,00 грн., терміном на 12 днів. Дата заявки - 11.08.18.
Відповідно до Договору надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту №0680773120 від 11.08.2018, ТОВ «Інфінанс» уклало договір надання позики з ОСОБА_1 , яким надало позивачу кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення не пізніше 2021. Строк користування кредитом - 90 календарних днів, сума кредиту - 20000,00 грн., максимальна відсоткова ставка нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості - 1,75 %.
У паспорті кредиту зазначена інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, а саме: тип кредиту - кредитна лінія, сума/ліміт кредиту - 1200/20000 грн., строк кредитування - до 90 календарних днів, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 1452 грн., реальна річна процентна ставка - 638,75 % річних, пеня та процентна ставка - 1,75 від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення сплати поточного кредиту. Також зазначено, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 12.08.2018.
На підставі вказаного кредитного договору від 11.08.2018 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 , 23.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 №1172, вчинено виконавчий напис за № 9349 щодо стягнення з ОСОБА_1 невиплачених в строк грошових коштів на користь ТОВ «Фінпром маркет» у розмірі 10345,25 грн. за період з 25.03.2019 по 23.02.2021.
Старшим державним виконавцем Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 03.06.2021 відкрито виконавче провадження №65643498 з виконання виконавчого напису №9349, виданий 23.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» боргу в сумі 10345,25 грн.
Постановою від 03.06.2021 по виконавчому провадженню №65643498, державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду з вимогою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач обґрунтовує мотивованість та підставність заявлення такої вимоги тим, що вказаний виконавчий напис вчинено нотаріусом всупереч вимогам чинного законодавства та з порушення процедури вчинення такого.
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон), нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Статтею 50 Закону визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду.
Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Згідно зі ст. 89 Закону, у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.
Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Аналогічна інформація викладена і в підпунктах 2.1, 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до п. 1 даного Переліку, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в справі № 750/1627/18/ провадження № 61-43895 св 18/ від 06 червня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом при здійсненні своєї діяльност,і нотаріус не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.
Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
При цьому, з точки зору ст.88 Закону України «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Така правова позиція висловлена у численних постановах Верховного Суду, а саме: від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15, № 369/6415/17 від 26 лютого 2020 року та інших, які мають враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.
При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Суд при цьому має перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
В той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.
Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року по справі № 6-887цс17.
Постановою Верховного Суду від 14.08.2019 року по справі № 569/8884/17 визначено, що з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.03.2019 року при розгляді цивільної справи №137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).
Однак, як вбачається із копії Договору надання позики №0680773120 від 11.08.2018, укладеного між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 , на підставі якого був вчинений виконавчий напис, вказаний документ нотаріально не засвідчений.
Крім того Заявка-анкета, договір надання позики та паспорт кредиту не містять підпису ОСОБА_1 , що суперечить вимогам ст. 88 Закону України «Про нотаріат», отже - вказані документи не підтверджують безспірність заборгованості позивача перед ТОВ «Фінпром маркет».
Таким чином, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису від 23.02.2021 р не врахував тих обставин, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи за кредитними договорами, укладеними у простій письмовій формі вже не чинні і повинен був відмовити Стягувачу у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат». Пункт 2 Переліку № 1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів, яким кредитний договір №0680773120 від 11.08.2018- не є.
Щодо строків позовної давності за кредитним договором суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Статею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що однією із обов'язкових підстав вчинення виконавчого напису є те, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Як вбачається з Договору надання позики №0680773120 від 11.08.2018, на підставі якого вчинено виконавчий напис, строк (кількість календарних днів користування кредитом (траншем) - до 90 календарних днів; у п.1.10. зазначено що, строк останнього траншу не може перевищувати строк, вказаний у п. 1.2. Договору. Пунктом 1.2 передбачено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору. Оскільки договір укладений 11.08.2018, то строк дії договору закінчується - 11.08.2021, який і є днем виникнення права вимоги у ТОВ «Фінпром маркет». Таким чином, вимоги ТОВ «Фінпром маркет», з метою погашення яких відповідач звернувся за вчиненням виконавчого напису про стягнення боргу, не виходить за межі встановленого законодавством трирічного строку давності.
Отже, судом встановлено, що виконавчий напис був вчинений на підставі договору, що не був нотаріально посвідченим, а це свідчить про його незаконність; така обставина є самостійною і достатньою для визання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Крім того, відсутність підпису позивача на кредитному договорі, заявці- анкеті, паспорті кредиту вказує на спірність суми заборгованості.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Згідно із ст.ст.76, 77, 78 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
У відповідності до положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що виконавчий напис, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. суперечить вимогам статтей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки кредитний договір №0680773120 від 11.08.2018, на підставі якого вчинений виконавчий напис, не є нотаріально засвідчений та вчинений за відсутності доказів безспірності заборгованості боржника перед кредитором, а тому підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, відповідач ТОВ «Фінпром маркет» не заперечує щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису №9349 від 23 лютого 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦКП України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо судових витрат по оплаті судового збору за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову, то відповідач в своїй заяві про визнання позовних вимог вказав, що згодний на стягнення судових витрат в порядку ч. 1 ст. 142 ЦПК України.
У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору (ч. 1 ст. 142 ЦПК України).
Оскільки позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір у розмірі 908 грн. за подачу позову та 454 грн. - за заяву про забезпечення позову, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, що підтверджується квитанцією № 0.0.2201352425.1 від 19.07.2021.
Керуючись ст.ст. 15,16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Козятинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис №9349 від 23 лютого 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення 10345,25 грн. заборгованості з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінпром маркет» (код ЄДРПОУ 43311346) таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, адреса: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204) 681,00 (шістсот вісімдесят одну) гривню судового збору на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) із державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна) грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Наталя ПЄТУХОВА
Дата документу 12.04.2022