Постанова
Іменем України
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 711/4136/20
провадження № 61-9505св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Вищий навчальний заклад «Східноєвропейський Університет Економіки та Менеджменту»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 лютого 2021 року у складі судді Демчика Р. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 05 травня 2021 року у складі колегії суддів Василенко Л. І., Єльцова В. О., Нерушак Л. В.,
Іcторія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Вищого навчального закладу «Східноєвропейський Університет Економіки і Менеджменту» (далі - ВНЗ «Східноєвропейський Університет Економіки і Менеджменту») про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов мотивований тим, що 26 липня 2019 між нею та ВНЗ «Східноєвропейський Університет Економіки і Менеджменту» укладений договір зворотної безвідсоткової позики, який посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е. А. та зареєстровано в реєстрі за №7276.
Відповідно до пункту 1.1 договору позикодавець надає позичальнику зворотну безвідсоткову позику у вигляді безпроцентної поворотної фінансової допомоги, а останній зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк.
Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору сума позики становить 800000 грн.
Зазначала, що зі сторони позивача, як позикодавця належним чином виконано умови договору та надано ВНЗ «Східноєвропейський Університет Економіки і Менеджменту» грошові кошти в розмірі 800000 грн в строки передбачені договором.
Відповідно до пункту 4.1 договору визначено, що позика підлягає поверненню позикодавцю не пізніше 02 вересня 2019 року в повній сумі.
05 вересня 2019 року вона звернулася до відповідача з вимогою про негайне повернення грошових коштів за договором зворотної безвідсоткової позики.
Однак, на день звернення до суду з даним позовом, ВНЗ «Східноєвропейський Університет Економіки і Менеджменту» своє грошове зобов'язання не виконав.
Вказувала, що пунктом 7 договору визначено, що за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує завдані збитки, у тому числі втрачену вигоду, у порядку, передбаченому чинним законодавством. На користь позикодавця позичальник сплачує штраф у розмірі 10% від неповернутої суми; 3% річних від суми простроченого зобов'язання за весь строк включаючи день останнього погашення позики; компенсацію інфляційних.
На підставі викладеного позивач просила стягнути з відповідача на її користь:
суму боргу у розмірі 800 000 грн,
штраф в розмірі 10% від неповернутої суми у розмірі 80 000 грн,
3% річних з простроченої суми у розмірі 17 595,33 грн,
інфляційне нарахування на суму боргу у розмірі 22 616,64 грн та судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 лютого 2021 року, яке залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 05 травня 2021 року, відмовлено в задоволені позовних вимог.
Судові рішення мотивовані тим, що представник відповідача підтвердив факт отримання від позивача зворотної безвідсоткової позики в розмірі 800 000 грн, відповідно до укладеного між сторонами договору від 26 липня 2019 року. Проте, заперечив існування грошових зобов'язань за вказаним договором на сьогоднішній день. Але судом встановлено, що ВНЗ «Східноєвропейський університет економіки і менеджменту» розрахувався в повному обсязі з позивачем за договором зворотної безвідсоткової позики в розмірі 800 000 грн. Суди не прийняли доводи позивача, що вказаними касовими ордерами було повернуто позивачу поворотну фінансову допомогу в сумі 799 295 грн. надану нею відповідачу раніше, а саме в період часу 06 серпня 2018 року по 17 липня 2019 року, оскільки на підтвердження вказаної обставини позивачем не було надано жодних допустимих та належних доказів (будь-якого письмового договору, розписки тощо). У зв'язку із цим, суди не прийняли в якості доказу копії квитанцій до прибуткових ордерів. Таким чином, судами не встановлено підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 800 000 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача у вигляді: 10% від неповернутої суми боргу в розмірі 80 000 грн, 3% річних з простроченої суми у розмірі 17 595,33 грн та інфляційне нарахування на суму боргу у розмірі 22 616,64 грн також не підлягають до задоволення.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 11 червня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини третьою статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 26 липня 2019 між ОСОБА_1 та ВНЗ «Східноєвропейський Університет Економіки і Менеджменту» укладений договір зворотної безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги), який посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е. А. та зареєстровано в реєстрі за №7276.
Пунктом 1.1 договору визначено, що позикодавець надає позичальнику зворотну безвідсоткову позику у вигляді безпроцентної поворотної фінансової допомоги, а останній зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк.
Згідно з пунктом 2.1 договору, сума позики становить 800 000 грн.
Відповідно до пункту 4.1 договору, позика підлягає поверненню позикодавцю не пізніше 02 вересня 2019 року в повній сумі.
Згідно з пунктом 6 договору, договір набирає чинності з моменту надання суми позики позичальнику і діє до моменту його остаточного виконання.
Пунктом 7 договору визначено, що за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує завдані збитки, у тому числі втрачену вигоду, у порядку, передбаченому чинним законодавством. На користь позикодавця позичальник сплачує штраф у розмірі 10% від неповернутої суми; 3% річних від суми простроченого зобов'язання за весь строк включаючи день останнього погашення позики; компенсацію інфляційних, пеню відповідно до положень ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, якою передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.
Під час дії угоди забороняється повне або часткове відчуження майна та/або майнових прав позичальника, зміна прав власності, часток учасників у статутному фонді без погодження з позикодавцем. У випадку неплатоспроможності або банкрутства позичальника, позикодавець має переважне право перед іншими кредиторами на задоволення вимог цією позикою.
Відповідно до пункту 8 договору, усі спори між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв'язаються у відповідності до чинного законодавства України в господарському суді згідно існуючої підсудності справ.
Згідно з квитанціями до прибуткових касових ордерів: № 158 від 26 липня 2019 року; №159 від 29 липня 2019 року; № 161 від 30 липня 2019 року; № 163 від 31 липня 2019 року; №165 від 01 серпня 2019 року; № 167 від 02 серпня 2019 року; №169 від 05 серпня 2019 року; № 171 від 06 серпня 2019 року; №173 від 07 серпня 2019 року; №175 від 08 серпня 2019 року; №177 від 09 серпня 2019 року; № 179 від 12 серпня 2019 року; № 181 від 13 серпня 2019 року; № 182 від 14 серпня 2019; № 183 від 15 вересня 2019 року; № 185 від 16 серпня 2019 року ОСОБА_1 надала 800 000 грн поворотної фінансової допомоги ВНЗ «Східноєвропейський Університет Економіки та Менеджменту». В якості підстави зазначено - поворотна фінансова допомога. Квитанції містять підпис головного бухгалтера - ОСОБА_2 та касира - ОСОБА_3
05 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась із листом до ректора ВНЗ «Східноєвропейський Університет Економіки та Менеджменту», в якому вимагала негайно повернути грошові кошти в розмірі 800 000 грн та зазначила, що у випадку невиконання зобов'язання, вона буде вимушена звертатись до суду з позовом про стягнення суми позики, штрафу та інших грошових коштів, передбачених пунктом 7 договору.
Відповідно до картки рахунку № НОМЕР_1 за період з 26 липня 2019 року по 31 липня 2019 рік та видаткових касових ордерів, ВНЗ «Східноєвропейський Університет Економіки та Менеджменту» сплатило ОСОБА_1 200 000 грн поворотної фінансової допомоги, а саме: від 26 липня 2019 року - 50000 грн, від 29 липня 2019 року - 50000 грн, від 30 липня 2019 року- 50000 грн, від 31 липня 2019 року- 50000 грн.
Згідно з карткою рахунку № НОМЕР_1 за серпень 2019 року та видаткових касових ордерів, ВНЗ «Східноєвропейський Університет Економіки та Менеджменту» сплатило ОСОБА_1 600 000 грн поворотної фінансової допомоги, а саме: від 01 серпня 2019 року - 50000 грн, від 02 серпня 2019 року - 50000 грн, від 05 серпня 2019 року - 50000 грн, від 06 серпня 2019 - 50000 грн, від 07 серпня 2019 року- 50000 грн, від 08 серпня 2019 року- 50000 грн, від 09 серпня 2019 - 50000 грн, від 12 серпня 2019 року- 50000 грн, від 13 серпня 2019 року- 50000 грн, від 14 серпня 2019 року - 50000 грн, від 15 серпня 2019 року- 50000 грн, від 16 серпня 2019 року- 50000 грн.
Відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів ОСОБА_1 надала ВНЗ «Східноєвропейський Університет Економіки та Менеджменту» на підставі договору фінансової допомоги (поворотна фінансова допомога) 799 295 грн, а саме: № 148 від 07 серпня 2018 року - 50000 грн, № 137 від 10 липня 2019 року - 50000 грн, № 136 від 09 липня 2019 року - 50000 грн, № 134 від 08 липня 2019 року - 50000 грн, № 120 від 24 червня 2019 року - 50000 грн, № 121 від 25 червня 2019 року - 50000 грн, № 144 від 16 липня 2019 року - 50000 грн, № 142 від 15 липня 2019 року - 50000 грн, № 140 від 12 липня 2019 року - 50000 грн, № 123 від 26 червня 2019 року - 50000 грн, № 125 від 27 червня 2019 року - 50000 грн, № 127 від 01 липня 2019 року - 50000 грн, № 129 від 02 липня 2019 року - 9200 грн, № 139 від 11 липня 2019 року - 50000 грн, № 146 від 17 липня 2019 року - 34420 грн, №153 від 09 серпня 2019 року - 5675 грн, №146 від 06 серпня 2018 року - 50000 грн, №150 від 08 серпня 2018 року - 50000 грн. Квитанції містять підпис головного бухгалтера - Коротич Н. І. та касира - ОСОБА_3 .
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовим ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, які встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 186/430/16-ц (провадження № 61-7823св20) зроблено висновок, що «у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання…Стаття 545 ЦК України містить положення про підтвердження виконання зобов'язання, яке має бути здійснене шляхом видачі кредитором боржникові на вимогу останнього розписки про одержання виконання частково або в повному обсязі…Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. У постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 544/174/17 (провадження № 61-21724св18), від 07 серпня 2019 року у справі № 753/22661/14 (провадження № 61-10263св19), від 11 червня 2020 року у справі № 753/20532/14-ц (провадження № 61-46033св18), від 17 лютого 2021 року у справі № 233/4822/18 (провадження № 61-20667св19), від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19), від 01 вересня 2021 року у справі № 266/5745/18 (провадження № 61-7017св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 640/9165/19 (провадження № 61-14705св20), від 03 листопада 2021 року у справі № 705/3275/18 (провадження № 61-12851св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 570/5689/16 (провадження № 61-258св21) викладено такі правові висновки щодо застосування статті 545 ЦК України: у частині другій статті 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку. У контексті презумпції належності виконання обов'язку боржником потрібно акцентувати на декількох аспектах: (а) формулювання «наявність боргового документа у боржника» варто розуміти розширено, адже такий документ може перебувати в іншої особи, яка на підставі статті 528 ЦК України виконала зобов'язання; (б) вона є спростовною, якщо кредитор доведе протилежне. Тобто кредитор має можливість доказати той факт, що не зважаючи на «знаходження» в боржника (іншої особи) боргового документа, він не виконав свій обов'язок належно; (в) у частині третій статті 545 ЦК України регулюються як матеріальні, так і процесуальні відносини. Матеріальні втілюються в тому, що наявність боргового документа в боржника (іншої особи) свідчить про належність виконання зобов'язання. У свою чергу, процесуальні відносини проявляються в тому, що презумпція належності виконання розподіляє обов'язки з доказування обставин під час судового спору; (г) частина третя статті 545 ЦК України не охоплює всіх підстав підтвердження виконання зобов'язання, перерахованих у статті 545 ЦК України. Це пов'язано з тим, що і розписка про одержання виконання доводить належність виконання боржником обов'язків, особливо у тих випадках, за яких кредитору не передавався борговий документ. Тобто й наявність у боржника (іншої особи) розписки кредитора про одержання виконання підтверджує належність виконання боржником свого обов'язку…Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)».
Встановивши, що між сторонами було укладено договір позики, зобов'язання за яким виконане в повному обсязі відповідно до умов договору, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що в силу вимог статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів, не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
З урахуванням висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 186/430/16-ц (провадження № 61-7823св20) колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржене судове рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 05 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук