Постанова
Іменем України
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 686/16461/18
провадження № 61-12877св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 липня 2021 року у складі колегії суддів Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
Іcторія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна.
Позов мотивований тим, що з 30 грудня 1989 року по 12 липня 2007 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу продовжували спільно проживати за адресою АДРЕСА_1 та вести спільне господарство. Після відчуження ОСОБА_2 у червні 2008 року належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 перестали спільно проживати та підтримувати фактичні шлюбні відносини. У період з 13 липня 2007 року по 10 червня 2008 року за спільні кошти придбали житловий будинок загальною площею 188,2 кв. м по АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 6810100000:21:001:0016, на якій розташований житловий будинок. Факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 13 липня 2007 року по 10 червня 2008 року має для нього юридичне значення.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 14 серпня 2018 року, позивач просив:
встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,
провести поділ спільного майна, визнавши за ним і ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку загальною площею 188,2 кв. м та земельної ділянки площею 0,1 га кадастровий номер 6810100000:21:001:0016, що розташовані за адресою АДРЕСА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада 2018 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30 листопада 2018 року) позов задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 13 липня 2007 року по 10 червня 2008 року.
Проведено розподіл спільного майна ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за кожним право власності на Ѕ частину житлового будинку загальною площею 188,2 кв. м та на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1 га кадастровий номер 6810100000:21:001:0016, які розташовані по АДРЕСА_3 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони у період проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу за спільні кошти набули спірне майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності і кожен з них має право на Ѕ частину майна.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 липня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» задоволено.
Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні спору про поділ між сторонами нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, суд першої інстанції вирішив питання про права ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», яке є іпотекодержателем цього майна і яке не було залучено до участі у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 липня 2021 року та залишити в силі заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада 2018 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував відсутність заперечень з боку відповідача проти задоволення позовних вимог та дійшов невірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини щодо іпотечних зобов'язань, вказують на те, що іпотекодавець не має права розпоряджатися майном без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки. Норми Закону України "Про іпотеку" не забороняють володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. У свою чергу поділ спільного майна між подружжям, в тому числі іпотечного майна, не вважається розпорядженням ним, так як з моменту його передачі в іпотеку воно вже належало сторонам на праві спільної сумісної власності в силу закону.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції з відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на момент розгляду апеляційної скарги відносно спірного майна зареєстровано обтяження у вигляді іпотеки, що свідчить про те, що будь-які права ТОВ "Преміум Лігал Колекшн", як іпотекодержателя, в результаті прийняття судового рішення про поділ майна подружжя є непорушними.
Аргументи учасників справи
У вересні 2021 року ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» подало відзив, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 липня 2021 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що спірне майно було придбано не за спільні кошти подружжя, а за кредитні кошти, які ОСОБА_2 отримала в ВАТ КБ "Надра" і станом на сьогоднішній день так і не повернула. Посилання в касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 522/17048/15-ц та від 22 квітня 2021 року у справі № 754/14388/19 не можуть бути підставою для касаційного оскарження, оскільки у справі № 522/17048/15-ц предметом позову є поділ спільного майна подружжя, визнання права власності, встановлення порядку користування квартирою, усунення перешкод у користуванні власністю та вселення (при цьому на момент купівлі майна між сторонами зареєстрований шлюб), а у справі № 754/14388/19 - стягнення заборгованості. Натомість, у справі, яка є переглядом в касаційній інстанції, предметом позову є встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна. Тому, у зазначених справах різні підстави позову та встановлені фактичні обставини.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Хмельницького апеляційного суду від 19 липня 2021 року відмовлено.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 серпня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 522/17048/15-ц, від 22 квітня 2021 року у справі № 754/14388/19).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 27 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра») і ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 743064/РБ, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 254 000 доларів США для проведення розрахунків за договором купівлі-продажу № 12434 від 27 грудня 2007 року, згідно з яким придбала у власність нерухоме майно - будинок і земельну ділянку, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 .
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 743064/РБ 27 грудня 2007 року ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_2 уклали іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок і земельна ділянка кадастровий номер 6810100000:21:001:0016 по АДРЕСА_3 .
Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 27 грудня 2007 року, укладеного з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку розміром 1000 кв. м для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_3 , та розташований на ній житловий будинок АДРЕСА_3 .
Заочним рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2012 року у справі № 2/2218/573/12 задоволено позов ПАТ КБ «Надра», стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 243660,67 доларів США, що еквівалентно 19648000,02 грн та судові витрати.
На виконання зазначеного судового рішення 12 березня 2012 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області видав виконавчий лист № 2-573/12, на підставі якого 26 березня 2012 року було відкрито виконавче провадження № 32158105.
28 листопада 2017 року виконавчий лист № 2-573/12 від 12 березня 2012 року повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю майна або доходів боржника, на які за законом може бути звернуто стягнення.
Відповідно до договору № GL3N217215_ПВ про відступлення прав вимоги від 30 квітня 2020 року ВАТ «КБ «Надра» відступило ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» права вимоги Банку до позичальників, заставодавців, поручителів гарантів, зазначених у Додатку № 1 до цього договору.
У Додатку № 1 до договору № GL3N217215_ПВ під № 343 зазначений кредитний договір № 743064/РБ та іпотечні договір, укладені 27 грудня 2007 року з ОСОБА_2 .
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за кожним зареєстровано право власності на Ѕ частину житлового будинку загальною площею 188,2 кв. м, житловою площею 70,5 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . 27 грудня 2007 року зареєстровано обтяження за іпотечним договором щодо зазначеного житлового будинку. Іпотекодержателем є ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частиною першою статті 71 СК України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
До складу майна, що підлягає поділу, входить як майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, так і те, що знаходиться у третіх осіб. Разом з тим при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватися при поділі майна подружжя.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з положеннями частин 1 і 2 статті 23 Закону № 898-IV у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складів колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2021 року у справі № 161/5198/20-ц (провадження № 61-3083св21) зазначено, що «ухвалення рішення, яке стосується іпотечного майна, у будь-якому випадку стосується прав та обов'язків іпотекодержателя, оскільки безумовно впливає на можливість виконання уже ухваленого на користь іпотекодержателя рішення про стягнення з позичальника кредитної заборгованості та впливає на можливість банку звернути стягнення на іпотечне майно. Посилання апеляційного суду на те, що права банку незалученням до участі у справі не порушені, оскільки згідно зі статтею 23 Закону України «Про іпотеку» при переході права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, є безпідставними, оскільки зазначена норма закону регулює абсолютно інші правовідносини, а саме ті, які стосуються спадкування та правонаступництва. У випадку визнання права власності на предмет іпотеки за одним із подружжя або за особою, яка проживає з іншою особою однією сім'єю без реєстрації шлюбу, до нового набувача не переходить право власності на предмет іпотеки після укладення договору іпотеки, оскільки вважається, що така особа набула право на майно в період первинного придбання майна. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18) зазначено, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу і накладено арешт на майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Встановивши, що позивач, звертаючись до суду з позовом про поділ майна подружжя, знала про ухвалене судове рішення щодо стягнення боргу, яке не виконано ОСОБА_2, і перебування спірного майна в іпотеці, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що такий поділ фактично направлений на невиконання боржником кредитних зобов'язань і порушує права та інтереси третьої особи і свідчить про очевидну недобросовісність та зловживання сторонами своїми правами стосовно кредитора, за відсутності спору між собою, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про відмову в позові про поділ майна подружжя в обраний позивачем спосіб».
Суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за кожним зареєстровано право власності на Ѕ частину житлового будинку загальною площею 188,2 кв. м, житловою площею 70,5 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . 27 грудня 2007 року зареєстровано обтяження за іпотечним договором щодо зазначеного житлового будинку. Іпотекодержателем є ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».
При вирішенні спору про поділ між сторонами нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, суд першої інстанції вирішив питання про права ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», яке є іпотекодержателем цього майна і яке не було залучено до участі у справі.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, ґрунтуються на власному тлумаченні заявником норм матеріального права та зводяться до неправильного їх тлумачення, незгоди з ухваленим у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2021 року у справі № 161/5198/20-ц (провадження № 61-3083св21), не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржені судові рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук