Постанова
Іменем України
27 квітня 2022 року
місто Київ
справа № 243/4812/20
провадження № 61-7073св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Служба у справах дітей Слов'янської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного суду від 24 березня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у червні 2020 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив усунути перешкоди у спілкуванні з донькою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити спосіб його участі у вихованні доньки шляхом встановлення побачень кожні вихідні з 16:30 год. суботи до 21:00 год. неділі, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, інших місць в Україні, без присутності матері; половину шкільних канікул та святкових днів і релігійних свят - з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, інших місць в Україні без присутності матері.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що він із ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент звернення із цим позовом донька проживала з матір'ю, яка перешкоджала йому у спілкуванні з донькою, забороняла бачитися з нею та проводити час разом. Починаючи з 31 грудня 2019 року він не має можливості бачитися з донькою. ОСОБА_1 бажає брати участь у вихованні дочки, бере участь в утриманні дитини, належно сплачує аліменти. Вважає, що такі дії відповідача порушують інтереси дитини та його право на участь у вихованні доньки.
З метою усунення перешкод у спілкуванні з дитиною він звернувся до Служби у справах дітей Слов'янської міської ради, проте отримав відповідь, що розгляд його заяви відбудеться після скасування карантинних заходів.
У зв'язку з наведеним стверджував, що на момент звернення із позовом він позбавлений можливості брати участь у вихованні доньки, не може бачитися та спілкуватися з нею.
Стислий виклад заперечень відповідача та позиція третьої особи
Відповідач позов визнала повністю, не заперечувала проти спілкування дитини з батьком, однак зазначила, що побачення можуть відбуватися лише за наявності згоди дитини.
Служба у справах дітей Слов'янської міської ради зазначила, що для побачень батька з донькою потрібною є згода дитини.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 12 листопада 2020 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області задовольнив частково позов ОСОБА_1 .
Суд визначив такий спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні доньки ОСОБА_3 : побачення кожну третю неділю місяця з 12:00 год. до 16:00 год., за згодою дитини.
В іншій частині вимог позову суд відмовив, здійснив розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що не встановив обставин, які б свідчили про перешкоджання відповідачем позивачеві у вихованні та спілкуванні з донькою, натомість відповідно до пояснень дитини матір спонукає її до спілкування з батьком, а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача не перешкоджати позивачеві у вихованні та спілкуванні з донькою, за висновками суду першої інстанції, не підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні дочки, суд першої інстанції врахував, що сторони мають рівні права на виховання та розвиток дитини, обопільне бажання брати участь у цьому; особисту прихильність дитини до матері; ставлення дитини до батька - відсутність бажання спілкуватися, відсутність прихильності до батька; ставлення батька до виконання своїх обов'язків, який бажає спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні. Суд враховував, що між сторонами склалися неприязні стосунки, зустрічі дитини з батьком у присутності матері не приведуть до відновлення близьких батьківських стосунків, які втрачені, а також не забезпечать дитині нормального психологічного стану під час таких зустрічей. Тож суд зробив висновок, що уникнути впливу зазначених психотравмуючих факторів на дитину можливо шляхом установлення побачень батька з дитиною без присутності матері, але лише за згодою дитини.
Вимоги позивача про встановлення графіка побачень з донькою у вихідний день з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, інших місць в Україні, без присутності матері; половину шкільних канікул та святкових днів і релігійних свят з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, інших місць в Україні без присутності матері, за висновком суду першої інстанції, задоволенню не підлягають, оскільки на момент вирішення спору судом дитина не згодна ночувати не у себе вдома, глибоко переконана, що в житті і квартирі батька для неї немає місця.
Постановою від 24 березня 2021 року Донецький апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Суд зобов'язав ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 .
Визначив спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 шляхом встановлення графіка його побачень із донькою:
- кожні другі вихідні місяця, починаючи з 16:30 год. суботи до 19:30 год. неділі, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, інших місць в Україні за бажанням дитини, без присутності матері, з повідомленням ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_3 під час реалізації батьком права на контакт з дитиною;
- другу половину осінніх, зимових та весняних шкільних канікул з 10:00 год. першого дня зазначеного періоду до 20:00 год. останнього дня цього періоду, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, інших місць в Україні за бажанням дитини, за попередньою домовленістю між батьками дитини, без присутності матері, з повідомленням ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_3 під час реалізації батьком права на контакт з дитиною.
В іншій частині вимог позову суд відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначив, що, зробивши висновок, що відповідач не чинить позивачеві перешкоди у вихованні та спілкуванні з донькою, водночас суд першої інстанції встановив порядок спілкування ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , чим допустив протиріччя у своїх висновках, оскільки порядок спілкування з дитиною встановлюється, коли чиняться перешкоди в такому спілкуванні і це питання не знаходить свого вирішення за згодою батьків в добровільному порядку. Тож суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки сторони не дійшли згоди про порядок спілкування позивача з дитиною, виник спір і він звернувся до суду з цим позовом, тому існують перешкоди у вихованні та спілкуванні з донькою з боку відповідача. За таких обставин апеляційний суд зробив висновок, що позовні вимоги в частині усунення перешкод у спілкуванні з дитиною підлягають задоволенню.
Визначаючи спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, суд першої інстанцій не встановив об'єктивних умов, за яких такі побачення можуть відбуватися виключно за бажанням дитини, та не врахував необхідність надання системної оцінки фактам та обставинам, які впливають на ухвалення певного рішення. Зокрема суд мав враховувати, у першу чергу, інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров'я, психоемоційного стану. Ані орган опіки та піклування, ані відповідач у справі не надали до суду доказів на підтвердження висновку про те, що участь батька у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише за бажанням дитини, а також що між батьком та дитиною існують стійкі психоемоційні перешкоди у спілкуванні.Враховуючи постійне проживання дитини разом із матір'ю, тісний психоемоційний зв'язок саме з нею, обумовлення побачень батька з дитиною виключно бажанням дитини призведе до унеможливлення реалізації батьком своїх прав на участь у вихованні та побаченні з дитиною.
Апеляційний суд встановив, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції фактично не врахував висновок органу опіки та піклування щодо днів та часу зустрічей батька із дитиною, встановив надто стислий період спілкування для дитини з батьком тривалістю лише 4 години на місяць, що не сприятиме налагодженню стосунків між позивачем та його донькою.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 22 квітня 2021 року звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 24 березня 2021 року, залишити в силі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2020 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції ухвалив з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначила як підстави касаційного оскарження цього судового рішення те, що:
- суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц (провадження № 61-5215св19), відповідно до зазначеного висновку, якщо між дитиною та батьком відсутній психологічний зв'язок і дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з матір'ю, повноцінно не сприймає його як батька, зустрічі батька з дитиною потрібно проводити у присутності матері;
- суд не перевірив факт сплати позивачем витрат на правову допомогу, оскільки, на переконання заявника, ОСОБА_1 не ніс таких витрат, що зумовлено тим, що представник є кумом позивача;
- суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги письмові докази, додані до апеляційної скарги, які отримано після відкриття апеляційного провадження та спростовують доводи апеляційної скарги, які не були предметом перевірки судом першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач та третя особа не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 13 травня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
За правилами частин першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Листами від 03 вересня 2019 року та від 26 лютого 2020 року, адресованими ОСОБА_2 , ОСОБА_1 просив не чинити йому перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 .
03 вересня 2019 року ОСОБА_1 звертався до Служби у справах дітей Слов'янської міської ради з проханням сприяти усуненню перешкод у його спілкуванні з донькою ОСОБА_3 .
28 лютого 2020 року ОСОБА_1 звертався до Служби у справах дітей із заявою про встановлення порядку участі у вихованні доньки ОСОБА_3 .
Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , провідний спеціаліст Служби у справах дітей та спеціаліст Служби у справах дітей Краматорської міської ради відвідали квартиру ОСОБА_1 . Під час обстеження встановили, що житло розташоване на шостому поверсі чотирнадцятиповерхового будинку, має загальну площу 75, 7 кв. м, житлову площу 46, 6 кв. м. За цією адресою мешкають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює в ПП « ОСОБА_4 » продавцем, дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , приватний підприємець. Квартира належить на праві власності ОСОБА_1 . У квартирі є централізоване опалення, водопостачання, газопостачання та електропостачання. Умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним нормам: у приміщенні зроблено капітальний ремонт, чисто, прибрано, є необхідні сучасні меблі, побутова техніка, телевізор. У холодильнику у достатній кількості є як готова їжа, так і запаси продуктів харчування. Для виховання та розвитку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є окрема кімната, в якій розташовані: розкладний диван, письмовий стіл, стілець, телевізор, комп'ютер. Є комплекти чистої постільної білизни, іграшки за віком дитини. Висновок: в родині ОСОБА_1 створені належні умови для проживання, утримання та повноцінного розвитку малолітньої ОСОБА_3 .
Висновком від 18 серпня 2020 року № 29/01-1666 орган опіки та піклування Слов'янської міської ради з урахуванням думки дитини, встановив порядок спілкування ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 протягом півріччя (починаючи з дати набуття рішенням законної сили) кожну неділю з 15:30 год. до 20:00 год., без присутності матері, за згодою дитини. У подальшому спілкування доньки з батьком може відбуватися таким чином: з суботи 16:30 год. до 20:00 год. неділі без присутності матері та за згодою дитини. Канікули та свята між матір'ю та батьком навпіл.
На засіданні комісії з питань захисту прав дитини заслухали думку дитини, також до уваги взяли побажання ОСОБА_1 спілкуватися з малолітньою ОСОБА_3 , брати участь у вихованні дитини.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 , складеного головним державним виконавцем Краматорського МВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за судовим наказом 2-н/243/411/2019 за період з 13 травня 2019 року до 30 червня 2020 року заборгованість складає 32 406, 58 грн.
Суд першої інстанції вислухав думку малолітньої ОСОБА_3 за присутності її батьків, а також представника Служби у справах дітей Слов'янської міської ради. Дитина повідомила, що не бажає спілкуватися з батьком, оскільки він на неї кричить, здійснює тиск. Вона пояснює батьку, що не хоче з ним зустрічатися, на що батько відповідає, що її примусили це сказати, але хто примусив, не пояснювала.
Дитина подорослішала і їй стало нецікаво проводити час з батьком. У грудні 2019 року вони з батьком та його дружиною були в магазині, батько купував продукти харчування та щось для своєї дружини, а коли дитина попросила купити кофтинку, батько відповів, що наступного разу. Також батько обіцяв купити їй самокат, однак не купив. Батько пропонував сходити разом на каток, однак їй це вже не цікаво.
У березні 2020 року вона телефонувала батьку та просила поповнити рахунок на телефоні, на що він відповів, що у матері грошей багато, нехай вона й поповнює. У 2018 році батько купив їй телефон, але вона хотіла іншу модель. Також батько купив їй планшет, але він поламався, бо раніше вже був у вжитку.
Матір не забороняє їй спілкуватися з батьком, коли батько просить зустрітися, матір говорить, щоб вона зустрілася з ним. Свою ідеальну зустріч з батьком вона уявляє так, щоб вони лише вдвох поїхали вибирати їй светр або нову кофтинку, щоб носити кожен день, потім поїхали кудись поїсти, до батька додому вона б не хотіла.
Вихідними вона завжди проводить час з матір'ю, вони можуть замовити піцу або піти гуляти, в цей час матір не відволікається більше ні на кого, окрім неї.
Заняття з танців, що відбуваються щовівторка, щочетверга та щосуботи, вона ніколи не пропускає, із занять вона повертається виснажена, тому не зможе приділити час батьку у суботу.
Кожні вихідні з батьком вона проводити не хоче, достатньо раз чи два рази на місяць тривалістю декілька годин. Вдома у батька вона ніколи не ночувала, була лише у кухні. Коли вона приходить у гості до батька, то двері всіх кімнат зачинені, їй не відомо, що за дверима. Вона може користуватися лише кухнею і туалетом. У неї немає власної кімнати або якогось місця в квартирі батька. Не бажає ночувати в квартирі батька.
Бачитися з батьком у неділю можливо було б у другій половині дня, однак вона не хоче з ним спілкуватися. Домашнє завдання вона починає робити починаючи з п'ятниці, інколи лишається щось й на неділю.
Матір описала як ласкаву, добру, люблячу. Коли описує батька, важко підбирає слова, каже що він кричить на неї, їй здається, що він її не любить. Пригадує, що вона лежала у лікарні у м. Краматорську, за місцем мешкання батька, але батько до неї не приходив, хоча матір йому телефонувала. Батько не прийшов до неї на конкурс, який проходив у м. Краматорську. Батько не цікавиться її життям, вона не бажає з ним спілкуватися.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Під час оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд керується положеннями Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», а також іншими правовими актами.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статями 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини перша-третя статті 157 СК України).
За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання (стаття 158 СК України).
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частини перша, друга статті 159 СК України).
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на виховання обома батьками.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частини четверта та п'ята статті 19 СК України).
Верховний Суд врахував, що орган опіки та піклування висловлював свою позицію з приводу дотримання прав та забезпечення інтересів дитини під час розгляду цієї справи судом першої інстанції. З приводу розв'язання спірних правовідносин орган опіки та піклування Слов'янської міської ради склав висновок від 18 серпня 2020 року з урахуванням думки дитини, встановив порядок спілкування батька з донькою.
Зважаючи на наведене, орган опіки та піклування виконав вимоги частин четвертої та п'ятої статті 19 СК України щодо участі у вирішенні спору про участь батьків у вихованні дитини.
Встановивши, що права ОСОБА_1 як батька порушує матір дитини, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про визначення способу участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною шляхом встановлення графіка його систематичних побачень із дочкою.
Верховний Суд наголошує на тому, що, визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, потрібно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, суд першочергово має враховувати інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров'я, психоемоційного стану.
Ані органом опіки та піклування, ані відповідачем у справі не надано судам першої та апеляційної інстанцій доказів на підтвердження міркувань про те, що участь батька у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише у присутності матері, а так само що між батьком та дитиною існують стійкі психоемоційні перешкоди у спілкуванні, що свідчить про можливість участі батька у вихованні дитини виключно у присутності матері.
За таких обставин оскаржувана постанова апеляційного суду не суперечить правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц (провадження № 61-5215св19), відповідно до змісту якого якщо між дитиною та батьком немає психологічного зв'язку і дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з матір'ю, повноцінно не сприймає його як батька, зустрічі батька з дитиною потрібно проводити у присутності матері.
У постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18 (провадження № 61-18994св19) Верховний Суд зазначив, що «відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дітьми, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з дітьми, які проживають з матір'ю, дійшов правильного висновку про доцільність спілкування батька з дітьми без присутності матері».
Встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між батьком та дочкою, суд апеляційної інстанції, врахувавши інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків, зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позову та визначення способу участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною шляхом встановлення певного графіка його систематичних побачень із дочкою без присутності інших осіб.
Верховний Суд наголошує, що дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги письмові докази, додані до апеляційної скарги, які отримано після відкриття апеляційного провадження та спростовують доводи апеляційної скарги, які не були предметом перевірки судом першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19 (провадження № 61-16692св19) зазначив, що, вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
У справі, яка переглядається, апеляційний суд навів обґрунтовані мотиви відхилення таких доказів, врахував, що ОСОБА_2 не зазначала причин неподання доказів до суду першої інстанції. Суд першої інстанції розглянув справу за участю відповідача, де вона мала можливість навести свої доводи та заперечення, тож право доступу до правосуддя не було обмежено, а до відзиву на апеляційну скаргу не додано доказів, що їй чинилися перешкоди у реалізації її процесуальних прав. Тому суд апеляційної інстанції зробив висновок, що підстав для залучення до справи нових доказів немає.
Верховний Суд врахував, що поведінка ОСОБА_2 протягом розгляду справи є суперечливою та непослідовною, оскільки у суді першої інстанції відповідач позов визнала, не заперечувала проти участі батька у вихованні дитини, натомість у відзиві на апеляційну скаргу та у касаційній скарзі змінила свою правову позицію у справі, заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1 . Наведене свідчить про недобросовісну поведінку заявника.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
В оцінці доводів касаційної скарги, що суд не перевірив факт сплати позивачем витрат на правову допомогу, оскільки, на переконання заявника, ОСОБА_1 не ніс таких витрат, що зумовлено тим, що представник є кумом позивача, Верховний Суд врахував, що під час розгляду справи у суді першої інстанції від представника позивача надійшла заява про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, надану на підставі договору від 12 липня 2019 року № 1634-Р/19, у розмірі 16 829, 60 грн, на підтвердження чого надано квитанції до прибуткового касового ордеру № 20 та №12, а також акт приймання-передачі наданих адвокатом послуг від 18 вересня 2020 року.
Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до непогодження з оскаржуваним судовим рішенням та необхідністю здійснення переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Зважаючи на наведене, Верховний Суд встановив, що доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а тому касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишенню без змін.
Доводи касаційної скарги в цілому стосуються зміни оцінки доказів, досліджених під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Вирішення питання про поновлення дії оскаржуваних судових рішень
За правилами статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ухвалою від 13 травня 2021 року Верховний Суд зупинив дію постанови Донецького апеляційного суду від 24 березня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Зробивши висновок про залишення касаційної скарги ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції без змін, Верховний Суд поновлює її дію.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного суду від 24 березня 2021 року залишити без змін.
Поновити дію постанови Донецького апеляційного суду від 24 березня 2021 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Погрібний
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак