03.05.2022 Справа № 914/797/22
Господарський суд Львівської області в складі судді Кітаєвої С.Б., розглянувши заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут»
про видачу судового наказу за вимогою за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомонд» 158668,69 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу, на підставі заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції № 5/3 від 01.06.2020 “Базовий з тарифом ОСР (оплата по факту)” (додатки №№1, 2 до договору).
27 квітня 2022 року у Господарський суд Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомонд» 158668,69 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу, на підставі заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції № 5/3 від 01.06.2020 “Базовий з тарифом ОСР (оплата по факту)” (додатки №№1, 2 до договору).
Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд відмовляє у видачі судового наказу з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно з ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Як визначено у ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У поданій заяві заявлені вимоги, розмір яких не перевищує розміру, визначеного ст. 148 ГПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.
В порушення приписів п. 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві про видачу судового наказу заявником зазначено невірний ідентифікаційний код боржника.
Так, у заяві ТзОВ «Львівенергозбут» вказано боржником Товариство з обмеженою відповідністю «Бомонд» з ідентифікаційним кодом - 40810181.
Згідно до інформації із сайту https://opendatabot.ua/, оскільки у зв'язку із воєнним станом відсутні технічні можливості для доступу до ЄДР ЮО, ФОП та ГФ, внесено відомості, що ідентифікаційний код НОМЕР_1 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Бомонд». Зазначену інформацію про боржника (Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Бомонд, ідентифікаційний код 40810181) підтверджує також наданий самим заявником витяг із сайту «Опендатабот».
За змістом п. 1 ч. 1 статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про видачу судового наказу подана з порушенням приписів вимог статті 150 ГПК України, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).
Положеннями ч.2 ст. 151 ГПК України визначено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Поряд з цим, положеннями ГПК України не передбачено можливість повторного використання у наказному провадженні одного і того ж платіжного документа про сплату судового збору.
За змістом ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.
Керуючись п. 2 ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 150, п. 1 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» у видачі судового наказу за заявою про видачу судового наказу про стягнення грошової заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі.
Суддя Кітаєва С.Б.