Житомирський апеляційний суд
Справа №279/5963/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.2 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2
26 квітня 2022 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретарів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурорів: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого: ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
потерпілої ОСОБА_11
представника потерпілої ОСОБА_12 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 , прокурора ОСОБА_14 , потерпілої ОСОБА_11 та її представника - адвоката ОСОБА_12 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 квітня 2021 року щодо обвинуваченого ОСОБА_9 за ч.2 ст.286 КК України,
Вироком суду ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Держанівка Олевського району Житомирської області, одруженого, має двох неповнолітніх дітей, з середньою освітою, непрацюючого, несудимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
Строк відбування покарання обчислювати з дня затримання ОСОБА_9 в порядку приведення вироку до виконання.
Арешт на автомобіль «Кіа Соренто» р.н. НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20.05.2017 року, скасовано.
Речовий доказ - автомобіль «Кіа Соренто» р.н. НОМЕР_1 , повернуто ОСОБА_9 .
Судові витрати за проведення експертиз в сумі 22611 (двадцять дві тисячі шістсот одинадцять) гривень 90 копійок стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 25.05.2017 року близько 13.47 годин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Кіа Соренто» р.н. НОМЕР_1 , в якому в якості пасажирів перевозив ОСОБА_13 та малолітніх дітей ОСОБА_15 та ОСОБА_15 , рухаючись на 151 км+220 м зі сторони м. Ковель Волинської області по автодорозі Київ-Ковель в напрямку м. Київ, проїжджаючи населений пункт «місто Коростень», позначений знаком 5.45 «Початок населеного пункту», в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3.б, 12.3, 12.4, 12.9.б Правил Дорожнього руху України // затв. Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час руху не обрав безпечної швидкості, не стежив за дорожньою обстановкою, що позбавило його можливості постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, рухаючись по населеному пункту з перевищенням на 48 км/год максимально допустимої швидкості 60 км/год, при виникненні небезпеки для руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, під'їжджаючи до нерегульованого перехрестя з другорядною дорогою вул. Сергія Кемського м. Коростень, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген Транспортер» р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія-особи, матеріали досудового розслідування відносно якої виділено в інше провадження, який перетинав автодорогу Київ-Ковель зліва направо по відношенню до напрямку його руху, внаслідок чого автомобіль «Кіа Соренто» р.н. НОМЕР_1 в некерованому та непрогнозованому стані виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з лівою боковою поверхнею спеціалізованого вантажного сідлового тягача ДАФ ФТ ХФ 105.410 р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_16 та в подальшому з передньою частиною автомобіля Кіа Спортадж р.н. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_17 , який в якості пасажирів перевозив ОСОБА_11 та малолітню ОСОБА_18 та рухався в зустрічному напрямку м. Коваля.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до стійкої втрати працездатності (більш ніж на 33%), у виді закритого подвійного уламкового перелому правого стегна зі зміщенням, закритого перелому латерального виростка правої великогомілкової кістки зі зміщенням та забою грудної клітки і передньої черевної стінки, малолітній ОСОБА_15 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді струсу головного мозку, забійної рани чола, рваної рани нижньої третини правого стегна, закритого перелому заднього краю ДЕМ правої великогомілкової кістки без зміщення.
Порушення водієм ОСОБА_9 при керуванні транспортним засобом вимог пунктів 1.5, 2.3.б, 12.3, 12.4, 12.9.б Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки та виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та заподіяло тяжке тілесне ушкодження, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_10 просить вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.04.2021 року, скасувати, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 закрити у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості.
Зазначає, що оскаржуваний вирок не відповідає вимогам ст.370 КПК України.
Вважає даний вирок занадто суворим, а тому таким, що підлягає зміні, оскільки судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження було допущено неповноту судового розгляду, в основу вироку покладено докази та обставини справи які не відповідають фактичним обставинам справи, судом надано невірну оцінку доказам у їх сукупності.
Вказує, що судом були відхилені клопотання сторони захисту про допит певних осіб та не в повній мірі досліджені всі речові докази по справі.
Зазначає, що зіткнення автомобілів виникло внаслідок грубого порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_19 , яка, рухаючись другорядною дорогою, всупереч вимогам діючих Правил дорожнього п. 16.3 та п. 16.11 ПДР України, на перехресті нерівнозначних доріг не надала перевагу в русі автомобілю ОСОБА_9 , виїхала на головну дорогу, по якій він рухався, який з технічних причин не змін уникнути зіткнення. Тому, в причинному зв'язку із суспільно небезпечними наслідками, що настали, знаходяться дії водія ОСОБА_19 .
Вважає, що водій ОСОБА_9 , керуючи автомобілем «КІА СОРЕНТО» реєстраційний номер НОМЕР_5 , не зобов'язаний був виходити з можливості грубого порушення Правил дорожнього руху іншим водієм; він не передбачав, не зобов'язаний був і не мав можливості передбачити, що автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, яким керувала ОСОБА_19 не уступить дорогу і не пропустить його автомобіль. Відповідно до п. 1.4 Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_9 вправі був розраховувати, що водій ОСОБА_19 перед виїздом з другорядної дороги на головну зупиниться і надасть йому можливість проїхати перехрестя.
Посилається на те, що висновками експертиз якими обґрунтовується доведення вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення встановлено, що у заданій постановою слідчого дорожній обстановці, при заданих постановою слідчого вихідних даних, з урахуванням дослідження, в діях водія автомобіля «КІА СОРЕНТО» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 , вбачаються невідповідності технічним вимогам вимог пунктів 1.5, 2.3 (б), 12.3, 12.4 та 12.9 (б) Правил, знаходяться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки та виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Однак із вказаними висновками даних експертиз в цілому не можна погоджується та вважає, що вони, як і дані проведених на досудовому розслідуванні слідчого експерименту не можуть повною мірою слугувати доказом вини ОСОБА_9 , оскільки в даному випадку сторона обвинувачення, беручи до уваги лише наведену технічну точку зору, без урахування юридичного аспекту, не зважив на положення ч. 2 ст. 94, ч. 10 ст. 101 КПК, і не спростував тверджень обвинуваченого та його захисту про безпосередню причину ДТП дії водія ОСОБА_19 , яка не дала перевагу в русі його автомобілю.
Крім цього, огляд знаку 5.45 «Початок населеного пункту» слідчим ОСОБА_20 відбувся лише 06.12.2017 року, а не відразу, коли ОСОБА_9 заявив про відсутність вказаного знаку.
Зазначає, що нормативним визначенням об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, складається з: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, суспільно небезпечних наслідків, причинного зв'язку між порушенням і наслідками. Відсутність хоча б одного з елементів об'єктивної сторони виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Посилається на те, що у пункті 7 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті зазначено. що у випадках, коли передбачені статтею 286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспоргної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.
При виявленні причинного зв'язку необхідно враховувати як дії (бездіяльність) особи, яка керує транспортним засобом, так і неналежне (у тому числі невинне) поводження інших учасників руху, що також може виключити відповідальність водія.
Крім того, при вирішенні питання про причинний зв'язок ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то відповідальність водія виключається. У випадку, коли вказану ситуацію було створено самим водієм-порушником, відсутність технічної можливості уникнути шкідливих наслідків юридичного значення не мас.
Відповідно до вимог п.1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те. що й інші учасники виконують ці Правила.
Зазначає, що в даній ситуації, виходячи з конкретних обставин справи, обвинувачений ОСОБА_9 не зобов'язаний був виходити з можливості грубого порушення правил дорожнього руху іншим учасником руху водієм ОСОБА_19 , яка всупереч вимогам діючих Правил дорожнього п. 16.3 та п. 16.11 ПДР України, на перехресті нерівнозначних доріг не надала перевагу в русі його автомобілю.
Не зважаючи на доводи обвинуваченого та його захисту про відсутність у ОСОБА_9 технічної можливості уникнути наїзду, сторона обвинувачення не спростувала цього і не зазначила переконливих обґрунтувань щодо створення аварійної ситуації саме обвинуваченим.
Вказує, що стосується перевищення швидкості, яке допустив ОСОБА_9 то це не вплинуло на механізм зіткнення, а тому не може знаходитися у причинному зв'язку із суспільно небезпечними наслідками, що настали під час цього.
Обвинувачений ОСОБА_9 характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має незадовільний стан здоров'я, утримує дружину та двох неповнолітніх дітей.
Разом з тим просить дослідити в судовому засіданні диск з відеозаписом з камери відеоспостереження встановленої в районі місця події, який було вилучено відповідно до протоколу тимчасового доступу від 01.06.2017 року, інформація якого була предметом експертного дослідження, а також інші докази у кримінальному провадження, які суд буде вважати за необхідне дослідити.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом, правильності юридичної кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.04.2021 щодо ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України в частині призначеного покарання - скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Ухвалити в цій частині новий вирок, відповідно до якого ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки. У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вважає, що характер вчиненого обвинуваченим діяння, яке полягає у порушенні Правил дорожнього руху України, його наслідки у вигляді заподіяння одному потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що обумовило тривалий процес відновлення здоров'я, який триває по даний час, а іншому середнього ступеня тяжкості, поведінка обвинуваченого після настання дорожньо-транспортної пригоди, який змінював показання та незважаючи на беззаперечні докази вину не визнав, у вчиненому не розкаявся, не відшкодував заподіяну шкоду, за відсутності обставин, які пом'якшують покарання, а також враховуючи позицію потерпілої ОСОБА_11 , яка наполягала на суворому покаранні.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_11 просить вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області відносно ОСОБА_9 змінити, визнати ОСОБА_9 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та обрати йому покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Зазначає, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуваній вирок призначив обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є м'яким і за розміром є явно несправедливим.
Посилається на те, що при обранні розміру покарання суд першої інстанції встановив його розмір, якій є несправедливим і не співмірним вчиненому кримінальному правопорушенню і не є достатнім і необхідним для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Судом першої інстанції ухвалюючи вирок при встановленні розміру покарання обвинуваченому не враховано того, що він наніс їй тяжкі тілесні ушкодження, перенесла 6 складних операцій, зробила 37 рентгенівських знімків та 7 КТ). Вказала, що її стан здоров'я, як потерпілої, після нанесених ушкоджень, які знаходяться в причинно - наслідковому зв'язку з ДТП, яке сталося з вини обвинуваченого, не поновився постійно пересувається за допомогою милиць і пересування суттєво обмежені і впливають на якість її життя.
Крім того судом першої інстанції не враховано й того, що крім її обвинувачений за наслідками скоєного з його вини ДТП наніс тілесні ушкодження середньої тяжкості іншій потерпілій ОСОБА_15 , яка є неповнолітньою його дочкою, яка теж перенесла операцію.
Також просить під час апеляційного розгляду провадження дослідити певні докази.
В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_12 просить вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області відносно ОСОБА_9 змінити, визнати ОСОБА_9 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та обрати йому покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Зазначає, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуваній вирок призначив обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є м'яким і за розміром є явно несправедливим.
Посилається на те, що при обранні розміру покарання суд першої інстанції встановив його розмір, якій є несправедливим і не співмірним вчиненому кримінальному правопорушенню і не є достатнім і необхідним для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Судом першої інстанції ухвалюючи вирок при встановленні розміру покарання обвинуваченому не враховано того, що він наніс їй тяжкі тілесні ушкодження, вона перенесла 6 складних операцій, зробила 37 рентгенівських знімків та 7 КТ.
Вказує, що стан здоров'я потерпілої після нанесених ушкоджень, які знаходяться в причинно - наслідковому зв'язку з ДТП, яке сталося з вини обвинуваченого, не поновився постійно пересувається за допомогою милиць і пересування суттєво обмежені і впливають на якість її життя.
Крім того судом першої інстанції не враховано й того, що крім потерпілої ОСОБА_11 обвинувачений за наслідками скоєного з його вини ДТП наніс тілесні ушкодження середньої тяжкості іншій потерпілій ОСОБА_15 , яка є неповнолітньою його дочкою, яка теж перенесла операцію.
Також просить під час апеляційного розгляду провадження дослідити певні докази.
На апеляційну скаргу захисника обвинуваченого від потерпілої ОСОБА_11 та її представника надійшли письмові заперечення в яких просять апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_10 залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок в частині призначення покарання змінити призначивши ОСОБА_9 покарання у виді 8 років позбавлення волі.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав свою апеляційну скаргу та частково підтримав апеляційну скаргу апеляційні скарги потерпілої та її представника, щодо апеляційної скарги захисника обвинуваченого заперечив.
Захисник ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_9 підтримали свою апеляційну скаргу та заперечили щодо задоволення апеляційних скарг прокурора, потерпілої та її представника.
Потерпіла ОСОБА_11 та її представник підтримали як свої апеляційні скарги так і апеляційну скаргу прокурора, проти апеляційної скарги захисника обвинуваченого заперечили.
В ході апеляційного розгляду даного кримінального провадження за клопотанням сторони захисту та представника потерпілої було проведено часткове судове слідство, у відповідності до положень ст.23 КПК України повторно досліджені письмові докази, переглянуті відеоматеріали та повторно допитано обвинуваченого ОСОБА_9 та потерпілу
При цьому обвинувачений та потерпіла надали аналогічні покази, які надавали в суді першої інстанції, підтримали їх.
Повторно апеляційним судом, було досліджено:
- лазерний носій інформації на який записано відео запис з камери відеоспостереження, які розташовані по периметру АЗС» Фактор» , що розташований за адресою м. Коростень вул. Кемського,162, Житомирської області (а.п.71 т.5);
- протокол огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 25.05.2017р.(а.п.40-49 т.4);
- схему до протоколу огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 25.05.2017р. та фототаблицю до протоколу (а.п.50, 51-59 т.4);
- копію схеми (а.п.61т.4);
- висновок експерта №3/477 від 14.07.2017р. та ілюстративну таблицю (а.п.138-143, 144-149 т.4);
- лазерний носій інформації на якому записано огляд місця пригоди автодороги Київ -Ковель та вул. Сергія Кемського в м. Коростені від 06.12.2017р. (а.п.155 т.4);
- протокол огляду місця події від 06.12.2017р. (а.п.153-154 т.4);
- висновок експерта №19/12-1/263/264-СЕ/17 від 26.02.2017р. (а.п.165-180 т.4);
- висновок експертів за результатами проведення додаткової комісійної судової автотехнічної експертизи №25191/6073 від 30.05.2019р (а.п.207-215 т.4);
- висновок експерта №3/924 від 25.10.2017р. (а.п.158-162 т.4);
- протокол проведення слідчого експерименту від 04.05.2018р. та схему до протоколу (а.п.193-197, 198 т.4);
- акт недоліків в експлуатаційному утриманні автодороги М-07 Київ - Ковель км 79+390-км 245+690 виявлені в ході проведення весняного комісійного обстеження від 27.04.2017р. (а.п.166-174 т.5).
Заслухавши доповідь судді, думку та доводи учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 , прокурора ОСОБА_14 , потерпілої ОСОБА_11 та її представника - адвоката ОСОБА_12 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд зазначених вимог закону під час розгляду провадження при здійсненні висновку про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.282 КК України дотримався. Зазначений висновок відповідає обставинам кримінального провадження та ґрунтується на сукупності зібраних та належним чином оцінених судом доказах. Крім того в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_9 вирок суду є законним та обґрунтованим, призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого обвинуваченим та його особі. Підстави для скасування вироку чи його зміни відповідно до положень ст.ст.409-414 КПК України відсутні. Доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності вини обвинуваченого в тому обсязі обвинувачення, яке встановлено судом, та його вимоги про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_9 у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості свого підтвердження не знайшли, як і доводи апеляційної скарги прокурора, потерпілої та її представника про те, що призначене покарання не відповідає особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого злочину.
Так доводи захисника щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та щодо недоведеності вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, викладені в його апеляційній скарзі, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
У вироку суду міститься формулювання обвинувачення, визначене судом доведеним, зазначено місце, час, спосіб вчинення та мотив злочину, вказано, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші. Наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про винуватість ОСОБА_9 , допитані потерпілі та свідки, проведені експертизи, показанням яких надана юридична оцінка, досліджені та належним чином оцінені докази кожен окремо та в їх сукупності, тощо.
Суд, дослідивши докази, прийшов до висновку, що вони є відповідно до вимог ст.85 КПК України належними, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, з чим також погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
ОСОБА_9 свою вину як в суді першої інстанції так і в апеляційній не визнав. Пояснив, що рухався головною дорогою в напрямку м. Київ зі швидкістю приблизно 90 км/год. Був рясний дощ, який закінчився хвилин за 5 до перехрестя, моросило, асфальт місцями був вологим. Вважав, що в тих дорожніх умовах швидкість його руху була допустимою. Знаку «Початок населеного пункту» на його напрямку не було, інших знаків не пам'ятає, при складанні схеми місця пригоди присутнім не був, про відсутність знаку повідомив слідчого під час допиту як свідка. Автомобіль ОСОБА_21 побачив за 10-15 м, здаля бачив, як 2 автомобіля проїхали перехрестя, зліва бачив ще одне авто. Розраховував, що автомобіль ОСОБА_21 зупиниться перед знаком «СТОП», вважає, що вона не зупинялась. Візуально він бачив, що вона не рухається і не зупиняється. Маршрутом їздив близько 5 років, було відомо, що він пролягає через м. Коростень, перехрестя світлофорами не регулювалось, допустимою була швидкість 60 км/год. Швидкісного режиму не дотримався, бо вважав, що то не є населений пункт. Коли виїхав на перехрестя, автомобіль ОСОБА_21 знаходився на суміжній полосі, до роздільної лінії. Контактування транспортних засобів відбулось на його смузі руху. Інших транспортних засобів на ній не було. Після контакту різко натиснув на гальма, загальмував, автомобіль почало крутити, вдарився передньою правою частиною в ліву частину бензовозу. Автомобіль продовжило закручувати вліво і відбувся лобовий удар з іншим автомобілем. Пам'ятає лише удар в бензовоз. Вважає, що мав перевагу в русі, оскільки рухався по головній дорозі. Жалкує про те, що сталося. На контакт з потерпілою не виходив, бо було соромно нав'язуватись. Його дитина також постраждала, тривалий час проходила лікування. Просив виправдати, оскільки його вини немає.
Не дивлячись на не визнання своєї вини ОСОБА_9 , вона повністю підтверджується, а доводи апеляційної скарги захисника про те, що він не винен у вчиненні даного кримінального правопорушення та кримінальне провадження необхідно закрити, повністю спростовуються доказами, дослідженими у судовому засіданні та викладеними в вироку.
Зокрема за показами потерпілої ОСОБА_11 , що в день аварії вона разом зі своїми рідними та родиною сестри їхали з м. Київ в напрямку м. Ковель. Автомобіль сестри перетнув перехрестя перед в'їздом до м. Коростень, а їх автомобіль наближався до перехрестя, повільно рухаючись за бензовозом, який знаходився попереду. За кермом знаходився її чоловік, вона - на місці пасажира справа, дочка знаходилась на задньому сидінні. Нахилилась за телефоном, який впав, почула зойк чоловіка, побачила, як на них летів автомобіль, відчула удар, виявила, що сильно травмовано коліно. До їх автомобіля збігались люди, намагались допомогти. Її госпіталізували до міської лікарні, де прооперували, через місяць її виписали, продовжила лікування в медзакладах міст Одеси, Чернівців, Києва. Травма виявилась дуже складною, проведені складні операції не давали належних результатів, лікування продовжується. Саме ОСОБА_9 вважає винуватцем ДТП, вважає, що він має понести суворе покарання, оскільки його вина доведена, саме ОСОБА_22 було порушено швидкісний режим руху, не враховано погодні умови, не вжито жодних заходів для уникнення зіткнення, намагався уникнути відповідальності, змінював показання. Також зазначила, що в результаті ДТП отримала тяжкі травми, що призвели до інвалідності, суттєвої зміни стану її здоров'я, психоемоційного стану, укладу життя не лише її, а й її родини, працездатності, перенесла 6 складних операції, пройшла 32 рентгендослідження та 7 КТ, що негативно вплинуло на стан її здоров'я, величезну кількість медичних маніпуляції. Однак, стан ноги не поновлюється. При цьому, жодної компенсації вона не отримала. Обвинувачений навіть не приніс вибачення, не запропонував будь-яку допомогу. Перебуваючи в лікарні, з його розмов зрозуміла, що буде намагатись уникнути відповідальності, хоча говорив про те, що інший автомобіль він бачив, однак розраховував проскочити.
Показами свідка ОСОБА_17 , що керував автомобілем, в якому знаходились його дружина та дочка, рухались з м. Київ в напрямку м. Ковель, умови були належні, гарна видимість. На перехресті світлофор не працював, перед ним рухався бензовоз. Побачив автомобіль, який рухався по колу, відчув удар. Чому автомобіль почало крутити, не бачив, той був некерованим. До їх автомобіля підбігли люди, допомогли дістати з салону доньку, у дружини був перелом ноги. Він також отримав забій грудної клітини. Зіткнення було лобовим, автомобілем Кіа Соренто керував обвинувачений. З ними той не контактував.
Показами свідка ОСОБА_23 , що їхав автомобілем в бік м. Ковель, перетнув перехрестя, до нього зателефонували та повідомили, що автомобіль сестри дружини потрапив в ДТП. Момент зіткнення він не бачив. Перебуваючи в лікарні, куди потрапила ОСОБА_24 , чув розмову, з якої зрозумів, що ОСОБА_25 хвилювався, що його будуть звинувачувати, чув, як той казав, що автомобіль ОСОБА_26 бачив та додав швидкості, щоб проскочити перехрестя.
Показами свідка ОСОБА_19 , що 25.05.2017 року зранку зі знайомими виїхала з м. Київ на поховання чоловіка знайомої, рухались в напрямку м. Коростень. З АЗС «Фактор» вона виїхала на автодорогу Овруч-Житомир, зупинилась на стоп-лінії, пересвідчилась, що по трасі Київ-Ковель автомобілі рухались далеко, оцінила перехрестя як проїзне та продовжила рух з невеликою швидкістю. Оскільки автомобілі по трасі рухались дуже далеко, то враховуючи дозволену швидкість руху, розраховувала встигнути перетнути перехрестя. Перехрестя було вільним. Під час руху перехрестям також спостерігала за обстановкою. Коли знаходилась на середині перехрестя, то перед нею швидко проїхав автомобіль, почула звук дотику. Той автомобіль сигналів не подавав. Небезпеку виявила за 1-2 м. Вона завершила проїзд перехрестя, зупинилась, почула звук зіткнення, побачила пошкоджені автомобілі. Її автомобіль залишався на місці, чекали швидку допомогу.
Показами свідка ОСОБА_27 , що на автомобілі ОСОБА_21 їхав на поховання товариша, знаходився в салоні поряд з водієм. В салоні також знаходились його дружина та вдова. На АЗС зупинились, виїздили з заправки за іншими автомобілями з їх групи. До перехрестя під'їхали з другорядної дороги, зупинились, почали рух. Він добре бачив праву сторону, автомобіль, що рухався, знаходився дуже далеко. Перед тим, як ОСОБА_26 почала рух, траса була вільна. Рухались з невеликою швидкістю. Коли почали рух на перехрестя, боковим зором побачив автомобіль, який дуже швидко рухався в їх бік, відбувся дотичний контакт з їх автомобілем. Той автомобіль пронісся, вдарився в вантажівку, його розвернуло, винесло на зустрічну смугу, де він вдарився в автомобіль Кіа. Постраждалим стали надавати допомогу. На перехресті світлофор не працював, зупинились за межами перехрестя. Відстань від авто ОСОБА_26 до того, що рухався, оцінив приблизно в 1000 м, вдруге побачив його за 200-300 м.
Показами свідка ОСОБА_28 , що 25.05.2017 року в автомобілі ОСОБА_21 їхала в с. Омелянівка Коростенського району. На АЗС перед в'їздом в місто зустрілись з іншими. Виїхали з заправки, пересікали трасу, вона розмовляла з вдовою. Відчула якийсь контакт з автомобілем, побачила чорний автомобіль, який пролетів повз. За дорожньою обстановкою не спостерігала, поряд з водієм сидів її чоловік.
Також, вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
- рапортом чергового Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області про надходження 25.05.2017 р. о 14.12 год. повідомлення про ДТП по вул. Жовтневій біля АЗС «Фактор» (за реєстр. за №3880 від 25.05.2017 р.) (т.4 а.39);
- протоколом огляду місця ДТП від 25.05.2017 р. з додатками, в якому зафіксовано обстановку на місці події, розташування транспортних засобів, отримані ними механічні пошкодження, сліди на дорожньому покритті (т.4 а.40-61);
- протокол огляду від 06.12.2017 р. з відеозаписом (т.4 а.153-155), в якому зафіксовано розташування дорожніх знаків 5.45 на 153 км автодороги Київ-Ковель в напрямку м. Київ, дорожня обстановка ділянки дороги зі сторони м. Овруч по напрямку до центра м. Коростень;
- протокол додаткового огляду від 04.05.2018 р., в якому зафіксовано організацію руху (дорожня розмітка, дорожні знаки, розміри) на місці ДТП (т.4 а.199-202);
- протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_19 в якому зафіксовано перевірку на місці події показань вказаного свідка, відтворення нею обставин події(т.4 а.193-203),
- відеозаписом з камери відеоспостереження встановленої в районі місця події, який було вилучено відповідно до протоколу тимчасового доступу від 01.06.2017 року, інформація якого була предметом експертного дослідження (т.5 а.71),
- висновком експерта №171 від 27.07.2017 року, яким підтверджено, що потерпіла ОСОБА_15 при обставинах та в термін ДТП отримала середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалого розладу здоров'я (т.4 а.151-152),
- висновком експерта №1894 від 20.08.2018 року згідно якого потерпіла ОСОБА_11 при обставинах та в термін ДТП отримала тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до стійкої втрати працездатності більш ніж на 33,3 %(т.4 а.203-205),
Висновком експерта №3/480 від 17.07.2017 р. відповідно до якого, що на момент ДТП гальмівна система, рульове керування, ходова частина автомобіля «Кіа Соренто» р.н. НОМЕР_1 , яким керував обвинувачений, перебувала в технічно працездатному стані, ознак раптової відмови або технічних несправностей систем, вузлів, агрегатів і деталей, що впливають на безпеку дорожнього руху, які могли б знаходитись в причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки і ДТП, не виявлено (т.4 а.122-136),
- висновком експерта №3/477 від 14.07.2017 яким встановлено, що механізм контактування транспортних засобів під час ДПТ. Зазначеним висновком підтверджено, що первинний контакт відбувся між передньою правою частиною переднього бамперу автомобіля Фольксваген Транспортер та лівою частиною заднього бамперу Кіа Соренто при загальному розташуванні транспортних засобів в перехресному напрямку. Далі проходив послідовний вхід у контакт всіх вищезазначених частин та деталей автомобіля Кіа Соренто з лівою боковою поверхнею автопоїзду ДАФ з напівпричепом КРОНЕ та в подальшому з передньою частиною автомобіля Кіа Спортадж. Виходячи з фактичної слідової інформації, зафіксованої в протоколі та схемі до протоколу огляду місця ДТП від 25.05.2017 р., встановити як розташовувались вищевказані транспортні засоби в момент зіткнення (первинного контакту) відносно елементів проїзної частини, не має можливості з причини відсутності слідів гальмування або кочення коліс автомобілів перед зіткненням, місце зіткнення автомобілів Кіа Соренто та Фольксваген Транспортер по ширині дороги розташоване на проїзній частині автодороги Київ-Ковель на смузі руху в напрямку м. Києва, у повздовжньому напрямку місце зіткнення розташовується на перехресті автодоріг на смузі руху в напрямку м. Коростеня (т.4 а.138-150),
- висновком експерта №3/924 від 25.10.2017 року за результатами проведеної комплексної судової фототехнічної та експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, яким встановлено, що з технічної точки зору 1) швидкість автомобіля Кіа Соренто до ДТП складала близько 108 км/год; 2) швидкість руху автомобіля Фольксваген Транспортер до ДТП складала близько 27-30 км/год; 3) в наведених дорожніх умовах водій Кіа Соренто, рухаючись зі швидкістю 108 км/год, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем Фольксваген Транспортер шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки, однак мав таку можливість, рухаючись з максимально-допустимою швидкістю руху 60 км/год.; 4) у даній дорожній обстановці водієві ОСОБА_9 необхідно було діяти відповідно до вимог п.12.3, 12.4, 12.9.б ПДР України, в умовах місця пригоди в діях водія ОСОБА_9 вбачаються невідповідності вищевказаним вимогам ПДР; 7) з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП знаходиться невідповідність дій водія ОСОБА_9 технічним вимогам п.12.3, 12.4 ПДР України (т.4 а.158-162),
- висновком експерта №19/12-1/263/264/-СЕ/17 від 26.02.2017р. за результатами проведеної комплексної судової фототехнічної та експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди встановлено, що 1) у даній дорожній обстановці швидкість руху автомобіля Кіа Соренто до зіткнення становила 108-116 км/год; 2) швидкість автомобіля Фольксваген Транспортер становила 26-28 км/год; 3) у даній дорожній обстановці водієві ОСОБА_9 необхідно було діяти відповідно до вимог п.12.3, 12.4 ПДР України; 5) водій ОСОБА_9 мав технічну можливість уникнути ДТП; 6) водій ОСОБА_19 своїми діями не змушувала водія ОСОБА_25 до застосування екстрених дій щодо запобігання ДТП, її діями настання даної ДТП не визначалось; 7) в діях водіїв ОСОБА_17 та ОСОБА_16 невідповідності вимогам ПДР України не вбачається; 8) в діях водія ОСОБА_9 вбачаються невідповідності вимогам п.12.4 ПДР, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв'язку з настанням події ДТП (т.4 а.165-186),
- висновком експерта за результатами проведення комісійної автотехнічної експертизи №732/18-25/10682/18-52 від 27.09.2018 р., яким встановлено, що 1) водій ОСОБА_9 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Фольксваген Транспортер за умов його руху з допустимою швидкістю 60 км/год; 3) водій ОСОБА_9 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.4 ПДР України; 5) в даній дорожній обстановці однією з причин створення аварійної обстановки та виникнення даної ДТП з технічної точки зору слід вважати невідповідність дій водія ОСОБА_9 вимогам п.12.4 ПДР (т.4 а.189-192),
-висновком експертів за результатами проведення додаткової комісійної судової автотехнічної експертизи №25191/6073 від 30.05.2019 року, яким встановлено, що в даній дорожньо-транспортній ситуації водій ОСОБА_9 повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.3, 12.4, 12.9.б ПДР України, його дії не відповідали вимогам вказаних норм, за умови руху автомобіля Кіа Соренто перед ДТП без зміни напрямку руху зі швидкістю, яка б не перевищувала максимально-допустиму швидкість в населеному пункті 60 км/год, відбувся би безперешкодний роз'їзд транспортних засобів без застосування водієм ОСОБА_9 заходів щодо зниження швидкості руху керованого ним автомобіля(т.4 а.207-215).
Обставини, встановлені у вказаних рішеннях, учасниками кримінального провадження оскаржені не були, що також обґрунтовано було враховано судом першої інстанції під час ухвалення вироку.
Аналізуючи зміст наведених вище доказів та надаючи їм оцінку з огляду на зазначені вище норми КПК України, судом першої інстанції цілком обґрунтовано відповідно до вимог КПК України визнано їх допустимими та належними.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо неповноти судового розгляду справи через відхилення його клопотання про допит свідків, апеляційний суд визнає їх безпідставними.
З матеріалів провадження, а саме з протоколу судового засідання та звукозапису від 23.03.2021 року вбачається, що під час розгляду вказаного провадження судом першої інстанції розглядалось клопотання захисника ОСОБА_10 про допит свідків які б могли підтвердити про відсутність дорожнього знака5.45 ПДР України. Відмовляючи в задоволенні даного клопотання, суд першої інстанції обґрунтував прийняте рішення. З чим погоджується й апеляційний суд.
Таким чином, апеляційний суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно проаналізував докази у кримінальному провадженні та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Судом досліджено усі обставини, які могли мати значення для правильного прийняття рішення у кримінальному провадженні. Оцінка доказів проведена згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства та зроблені правильні висновки щодо їх допустимості, достовірності та достатності для постановлення обвинувального вироку.
При цьому слід зазначити, що доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого з приводу відсутності в діях обвинуваченого ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, що ОСОБА_9 як водій, мав перевагу в русі, рухався головною дорогою, мав право розраховувати на дотримання іншими особами правил дорожнього руху та при дотриманні іншим водієм правил руху ДТП не сталося б, були предметом розгляду судом першої інстанції і обґрунтовано відхилені судом з наведенням мотивів такого рішення у вироку. З вказаними висновками суду погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Зокрема те, що всі висновки експертів зробили одностайне заключення про невідповідність дій ОСОБА_9 правилам дорожнього руху, що з технічної точки зору призвело до настання події дорожньо-транспортної пригоди.
Кім того обґрунтовано суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_9 протягом тривалого часу, неодноразово рухався маршрутом, на якому сталась ДТП, був обізнаним про те, що вказаний маршрут пролягає безпосередньо через населений пункт, має перехрестя з другорядною дорогою, тому, не зважаючи на те, що мав перевагу в русі, рухаючись головною дорогою, мав дотримуватись максимально дозволеної в певних дорожніх умовах швидкості руху, враховувати та належно реагувати на дорожню обстановку та її зміни, перешкод для чого не мав та відсутність певного дорожнього знаку інформаційно-вказівного характеру, який регулює дорожній рух, не може вважатись обставиною, яка виключає відповідальність особи за допущене порушення.
Дії інших водіїв не змушували його порушувати правила дорожнього руху, оскільки він на власний розсуд обрав як швидкість руху в певних дорожніх умовах, так і варіант поведінки при виникненні можливої небезпеки для руху: швидкість не зменшив, гальмування до моменту зіткнення не застосував, заходів для уникнення зіткнення шляхом безпечного об'їзду перешкоди не вжив.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого не наведено інші, не досліджені судом докази, якими б спростовувались висновки суду першої інстанції. Не було надано таких доказів і під час розгляду кримінального провадження в апеляційному суді.
Що стосується доводів апеляційних скарг прокурора ОСОБА_14 , потерпілої ОСОБА_11 та її представника - адвоката ОСОБА_12 з приводу призначення ОСОБА_9 більш суворого покарання, ніж призначено судом, слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим так і іншими особами.
Суд першої інстанції при призначенні покарання зазначених вимог закону, на думку колегії суддів, дотримався.
Відповідно до санкції ч.2 ст.286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки буде найбільш відповідати принципам та цілям призначення покарання і буде найбільш необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження ним нових злочинів.
Так, ОСОБА_9 вчинив злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, який відноситься до тяжких злочинів з необережності. Суд при призначенні покарання обвинуваченому врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так судом першої інстанції обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання не встановлено, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, по місцю проживання характеризується задовільно, на спеціалізованих обліках не перебуває, має родину, на утриманні двох неповнолітніх дітей.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції призначив ОСОБА_9 реальне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів, з чим також погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Доводи прокурора, потерпілої ОСОБА_11 та її представника - адвоката ОСОБА_12 про те, що призначене судом покарання обвинуваченому ОСОБА_9 у виді 3 років позбавлення волі не є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових умисних злочинів, оскільки обвинувачений вини у скоєному злочині не визнав, не відшкодував заподіяну шкоду, та думку потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні, є безпідставними, оскільки невизнання вини обвинуваченого є його правом згідно Конституції України та інших законів України, а обов'язок доводити вину обвинуваченого покладено саме на орган обвинувачення.
Думка потерпілої, яка наполягає на суворому покаранні, судом 1-ї інстанції належно врахована, проте вона не є визначальною при призначенні покарання обвинуваченому.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо призначеного покарання, прокурор, потерпіла ОСОБА_11 та її представник ОСОБА_12 в апеляційних скаргах не навели. Обставини, на які посилаються в апеляційних скаргах прокурор, потерпіла та її представник, як на підстави для твердження про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_9 , ці підстави не є безумовними і достатніми для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції.
Вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстави для його скасування чи зміни, зазначені в апеляційних скаргах, підтвердження не знайшли.
Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 , прокурора ОСОБА_14 , потерпілої ОСОБА_11 та її представника - адвоката ОСОБА_12 залишити без задоволення, а вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 квітня 2021 року щодо обвинуваченого ОСОБА_9 за ч.2 ст.286 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її ухвалення.
Судді: