Справа №760/24188/21
2/760/5445/22
03 травня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Кривулько С.В.
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про зобов'язання вчинити дії у якому просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації зобов'язань за кредитним договором № 188/2008 від 20.08.2008 відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VІІІ з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13.04.2021 №1381-ІХ та надіслати ОСОБА_1 поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов'язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів).
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20.08.2008 між відповідачем і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 188/2008 предметом якого є споживчий кредит в іноземній валюті. Позивачка є майновим поручителем на підставі договору іпотеки №188/2008 від 20.08.2008, що забезпечує виконання зобов'язань за кредитним договором №188/2008.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05.08.2020 у справі № 754/6902/16-ц позов відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено та з підстав неналежного виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором №188/2008 від 20.08.2008, виконання якого забезпечено договором іпотеки № 188/2008 без оформлення заставної від 20.08.2008, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки.
На виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування», у редакції змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» №1381-IX від 14.04.2021, який вступив в силу 23.04.2021 та яким встановлені правила та порядок реструктуризації валютних кредитів, що забезпечені єдиним житлом, 24.06.2021 позивач надіслала відповідачу заяву від 23.06.2021 про реструктуризацію кредитної заборгованості у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» №1381-IX від 13.04.2021, яка була отримана відповідачем 30.06.2021.
Позивач у позові зазначає, що у спірних правовідносинах, відповідач отримав заяву про проведення реструктуризації 30.06.2021 і не пізніше 29.08.2021 зобов'язаний був надіслати відповідну відповідь рекомендованим листом. Натомість, не зважаючи на ту обставину, що в силу положень Закону України «Про споживче кредитування», зобов'язання за кредитним договором № 188/2008 від 20.08.2008 підлягає обов'язковій реструктуризації, відповідач вимоги Закону ігнорує та свій обов'язок щодо здійснення всіх обчислень, необхідних для проведення реструктуризації, та щодо надіслання рекомендованим листом інформації про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації не виконує.
Вважає наявні підстави для зобов'язання відповідача виконати його обов'язок передбачений у п.п. 12 п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VІІІ з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13.04.2021 №1381-ІХ у судовому порядку.
09.09.2021 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 09.09.2021 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали від 09.09.2021, також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.
28.01.2022 відповідачем подано до суду відзив на позов . У своєму відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову позивачу, оскільки вважає, що позивач не набула права вимоги, як майновий поручитель на реструктуризацію боргу в межах п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VІІІ з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13.04.2021 №1381-ІХ. Крім того, вважає, що позивач не надала доказів того, що вона діє від імені позичальника або до неї перейшло у силу Закону право позичальника.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 20 серпня 2008 року між ВАТ АК «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 188/2008 за умовами якого Позичальнику надано кредит у сумі: 109 000 доларів США, на строк з 20 серпня 2008року по 18 серпня 2028 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з із 14,4% річних, який мав погашатись разом із відсотками щомісячними платежами починаючи з березня 2009 року.
20 серпня 2008 року між ВАТ АК «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» і ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № 188/2008 без оформлення заставної від 20.08.2008 та за умовами якого ОСОБА_1 у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, передала в іпотеку належну на праві власності двокімнатну кв. АДРЕСА_1 .
З копії виписки по особову рахунку з 20.08.2008 по 28.01.2020 вбачається, що станом на 01.01.2014 заборгованість за кредитним договором № 188/2008 від 20.08.2008 відсутня.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05.08.2020 у справі № 754/6902/16-ц у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, звернуто стягнення на предмет іпотеки: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 29.01.2008 року Головним управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 17.01.2008 № 77-С/КІ та зареєстроване в комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 14.08.2008 року за реєстраційним номером 45414 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед публічним акціонерним товариством акціонерним банком «УКРГАЗБАНК» за кредитним договором № 188/2008 від 20.08.2008 року в сумі: 80845,93 доларів США та 14259,82 грн.
Даним рішенням встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення аукціону (публічних торгів) зі встановленням початкової ціни продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі: 1070700 грн., що відповідає вартості предмета іпотеки, визначеної на підставі оцінки від 11.04.2016, проведеної товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитне Брокерське Агентство». Виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмети іпотеки відстрочено до скасування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 № 1304-VІІ.
Зазначеним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05.08.2020 у справі № 754/6902/16-ц, яке вступило в законну силу, встановлено, що визначена Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» станом на 14.09.2015 і перевірена судом, сума заборгованості у ОСОБА_2 за кредитним договором становить: 80845,93 доларів США - за кредитом і процентам та 14259,82 грн. - пені. А також, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 №1304-VІІ.
24.06.2021 ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням за №0213800861954 надіслала на адресу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заяву від 23.06.2021 про реструктуризацію кредитної заборгованості у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» №1381-IX від 13.04.2021 за формою та змістом згідно рекомендованого шаблону розміщеного на офіційному сайті відповідача з посиланням «https://www.ukrgasbank.com/private/restruktur/», яка була отримана відповідачем 30.06.2021.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про споживче кредитування», що метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Стаття 3 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-IX від 13.04.2021, який набрав законної сили 23.04.2021.
Даним законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», а саме Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 7 згідно із Законом №1381-IXвід 13.04.2021.
Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті -договір), у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника; відсутності станом на 1січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1січня 2014року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації; виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об'єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом "г"частини першої статті 121 Земельного кодексу України.
Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об'єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).
Судом встановлено, що зобов'язання, передбачені кредитним договором № 188/2008 від 20.08.2008, укладеним між ВАТ АК «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» і ОСОБА_2 підлягають обов'язковій реструктуризації, оскільки:
-станом на 23.04.2021 (дата набрання чинності законом № 1381-IX від 13.04.2021) перед кредитором наявне прострочене грошове зобов'язання в рахунок погашення якого рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05.08.2020 у справі № 754/6902/16-ц звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру позивачки;
-відсутня станом на 01.01.2014 прострочена заборгованість по кредитному договору;
-виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (двокімнатна квартира АДРЕСА_1 ;
-предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання майнового поручителя і у її власності відсутнє інше житлове нерухоме майно;
Відповідно до п.п. 3 п. 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов'язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків:
у разі смерті позичальника (або особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) протягом строку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, спадкоємець, до якого перейшли права та обов'язки позичальника, може подати заяву про проведення реструктуризації протягом двох місяців з дня одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину;
у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов'язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов'язань за яким подається заява, та/або права та обов'язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов'язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі;
у разі залучення позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) у встановленому законодавством порядку до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у період, що припадає на тримісячний строк з дня набрання чинності цим пунктом, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня завершення такого залучення.
У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.
Згідно положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За встановлених судом обставин, заяву про реструктуризацію кредитної заборгованості подано ОСОБА_1 ,тобто іпотекодавцем у спірних правовідносинах, яка звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх майнових прав.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
З урахуванням цих норм суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог (повністю чи частково) або відмову в їх задоволенні.
Згідно з ч. 1ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Встановлено, що позивачка з метою захисту свого майнового права, як іпотекодателя на нерухоме майно - квартиру, на яке звернуто стягнення за кредитним зобов'язанням за кредитним договором № 188/2008 від 20.08.2008, укладеним між ВАТ АК «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» і ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом про зобов'язання відповідача здійснити дії необхідні для проведення реструктуризації таких зобов'язань, які підлягають обов'язковій реструктуризації, відповідно до приписів Закону України «Про споживче кредитування», оскільки у зв'язку з обставинами відсутності позичальника позбавлена можливості захистити свої права та законні інтереси у спірних правовідносинах.
Суд враховує, що відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 №1304-VІ в Україні з 2014 року діяв мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.
Цей мораторій було введено з метою забезпечення соціального захисту громадян та забезпечення неможливості примусового позбавлення єдиного житла позичальників, які отримали кредити в іноземній валюті у період, який передував стрімкому знеціненню національної валюти, або їх майнових поручителів.
Майно позивачки, тобто квартира, на яку звернуто стягнення за кредитним зобов'язанням договором № 188/2008 від 20.08.2008, підпадало під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що, зокрема, встановлено рішенням у справі № 754/6902/16.
Встановлені правила та порядок реструктуризації валютних кредитів, що забезпечені єдиним житлом, за Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» №1381-IX від 14 квітня 2021 року також обумовлені необхідністю захисту майнових прав позичальників та/або майнових поручителів за кредитами в іноземній валюті на направлені відновлення платоспроможності позичальників, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, але не змогли своєчасно здійснювати платежі за цими кредитами.
За вказаних вище обставин, суд погоджується з доводами позивача, що обмеження майнового поручителя у праві ініціювання реструктуризації кредитних зобов'язань, за наявності критеріїв для їх обов'язкової реструктуризації згідно з Законом №381-IX від 13.04.2021, суперечить вимогам чинного законодавства.
При цьому, однією із засад правосуддя є те, що всі неточності, прогалини у законодавстві мають тлумачитися на користь особи.
Вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, у рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» ЄСПЛ вказав, що говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.o.» проти Чеської Республіки» (Spacek s.r.o. v. the Czech Republic), № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-I).
Суд визнав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V).
Вказаним ЄСПЛ підтвердив, що вирішення колізій у законодавстві завжди має тлумачиться на користь особи. Застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням має здійснюватися шляхом системного тлумачення положень чинного законодавства з обов'язковим використанням конституційних принципів, принципів правової визначеності та гуманізму.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. З ЦК України.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до статті 1 Конституції Україна є правовою державою.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 3 Конституції України).
Головним обов'язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004).
Згідно до пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» №1381-IX від 14 квітня 2021 року, серед причин необхідності прийняття законопроекту - події форс-мажорного характеру, що відбулися в Україні та суттєво вплинули на курс гривні до іноземних валют: Революція Гідності, окупація частини території України тощо. Негативні наслідки форс-мажорних обставин (один із цих наслідків -це різкі та суттєві зміни курсу гривні до іноземної валюти) не можуть бути повністю перекладені кредитодавцями на позичальників.
Одна з причин необхідності прийняття законопроекту обґрунтовується, зокрема, спробами кредитодавців отримати прибуток у недобросовісний спосіб, що суперечить верховенству права, яке відповідно до статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні, та принципам цивільного законодавства (зокрема, наступним засадам цивільного законодавства, закріпленим у статті 3 Цивільного кодексу України: добросовісність та розумність). Держава та Парламент мають відреагувати на дії кредитодавців, що зажадали заробляти чималі доходи на наданні кредитів в іноземній валюті громадянам, у яких доходи в іноземній валюті взагалі відсутні, та прийняти законодавчі акти, що захистять позичальників від надмірних, непропорційних, неспівмірних вимог кредитодавців.
Відтак,суд вважає, що звернення позивачки, як майнового поручителя, до відповідача з заявою про реструктуризацію кредитної заборгованості у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів наданих в іноземній валюті» №1381-IX від 13.04.2021 відповідає п.п. 3 п. 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
За вказаних вище обставин, суд вважає, що відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу як майновому поручителю у здійсненні такої реструктуризації в межах вказаного вище Закону.
Підпунктом 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», передбачено, що у заяві про проведення реструктуризації зазначаються:
прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) позичальника;
найменування кредитодавця (повне або скорочене);
інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов'язання, щодо реструктуризації яких подається заява;
інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника);
інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса);
інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса), - у разі наявності майнового поручителя;
документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім'ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім'ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).
У разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.
Як встановлено судом, 24.06.2021 ОСОБА_1 надіслала на юридичну адресу ПАТ АТ «Укргазбанк» заяву про проведення реструктуризації у порядку Закону України «Про споживче кредитування» рекомендованим листом з повідомленням про вручення здійснене через смс-повідомлення, що відповідає Правилам надання послуг поштового зв'язку, затвердженим постановою Кабінетів Міністрів України від 05.03.2009 №270, та узгоджується з вимогами Закону України «Про споживче кредитування».
Вбачається, що у вказаній заяві вказано усі обов'язкові реквізити визначені підпунктом 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», а також долучено документи, що підтверджують інформацію зазначену у заяві.
Заява подана позивачкою до відповідача без пропуску строку такого звернення.
Закон України «Про споживче кредитування» визначає вичерпний перелік обставин при яких кредитор має право відмовити у реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у підпунктах 1-2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» критеріям (незалежно від дати укладення договору), та підлягають обов'язковій реструктуризації на вимогу позичальника: у разі пропуску позичальником строків на подачу заяви, кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим законом (абзац 7 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»); у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом (абзац 9 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»). Заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації.
При цьому, відповідно до підпункту 12 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» днем проведення реструктуризації вважається день отримання кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя або заставодавця у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника, заяви про проведення відповідно до цього пункту реструктуризації.
Кредитор зобов'язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити усі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов'язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов'язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Також відповідна інформація у письмовому вигляді безоплатно надається зазначеним особам особисто на їхню вимогу.
З огляду на те, що зобов'язання, передбачені кредитним договором № 188/2008 від 20.08.2008 підлягають обов'язковій реструктуризації, відповідач не пізніше 60 днів з дня реструктуризації, тобто до 30.08.2021, зобов'язаний був здійснити усі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов'язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов'язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів).
Разом з тим, доказів виконання підпункту 12 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 334 Господарського кодексу України, банки у своїй діяльності керуються цим Кодексом,законом про банки і банківську діяльність, іншими законодавчими актами.
Оскільки, норма Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов'язкової реструктуризації зобов'язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті є нормою імперативною, а відповідач без достатньої правової підстави ухиляється від проведення реструктуризації та всупереч імперативних вимог підпункту 12 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» протягом 60 днів з дня отримання заяви не здійснив усі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та не надіслав позичальнику, поручителю та іншим зобов'язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов'язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів), а тому суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права узгоджується з вимогами чинного законодавства, не суперечить закону та є ефективним , з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Таким чином, позовна вимога про зобов'язання відповідача вчинити дії передбачені п.п. 12 п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VІІІ з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13.04.2021 №1381-ІХ підлягає до задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76 -83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Зобов'язати Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації зобов'язань за кредитним договором № 188/2008 від 20.08.2008 відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VІІІ з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13.04.2021 №1381-ІХ та надіслати ОСОБА_1 поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов'язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів).
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (місцезнаходження: м.Київ, вул. Єреванська,1, код ЄДРПОУ 23697280) на користь ОСОБА_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 03.05.2022.
Суддя О.М. Букіна