03 травня 2022 року Справа № 160/1004/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Міністерства оборони України про стягнення коштів, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) 85569,75 грн. (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять гривень 75 копійок) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої незаконним рішенням;
- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 ) 85569,75 грн. (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять гривень 75 копійок) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої незаконним рішенням;
- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2 ) 85569,75 грн. (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять гривень 75 копійок) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої незаконним рішенням;
- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) 85569,75 грн. (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять гривень 75 копійок) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої незаконним рішенням;
- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4 ) 85569,75 грн. (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять гривень 75 копійок) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої незаконним рішенням.
Позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що відповідачем була несвоєчасно виплачена одноразова грошова допомога у зв'язку із загибелю військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_6 , яка передбачена статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII та яка призначена на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2020 року у справі № 640/1530/19 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 року. З огляду на викладене, позивачі посилаються на те, що відповідач має сплатити 3% річних за несвоєчасну сплату означеної допомоги та інфляційні втрати. Тому, просять суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 21.01.2022 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Відповідач, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.
До суду повернулося повідомлення про вручення поштового відправлення, яке підтверджує отримання представником відповідача ухвали суду від 21.01.2022 року та позову з додатками - 14.02.2022 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що під час проходження служби у зоні проведення антитерористичної операції загинув ОСОБА_6 (чоловік, батько та син позивачів), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , дата видачі 04.09.2017 року.
Позивачі звернулися до Дніпропетровського обласного військового комісаріату із відповідними заявами про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII.
Однак, протоколом засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.03.2018 року №34 було відмовлено у призначенні означеної одноразової грошової допомоги батьку, матері, дружині, сину та дочці померлого ОСОБА_6 .
Вважаючи таку відмову у призначенні та виплаті допомоги протиправною, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та її в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.12.2020 року у справі № 640/1530/19 було задоволено позовну заяву ОСОБА_3 та її в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Служба у справах дітей Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 30.03.2018 року № 34 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги дружині - ОСОБА_3 , дочці - ОСОБА_4 , сину - ОСОБА_5 , матері - ОСОБА_1 , батьку - ОСОБА_2 , загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_6 ; зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити дружині - ОСОБА_3 , дочці - ОСОБА_4 , сину - ОСОБА_5 , матері - ОСОБА_1 , батьку - ОСОБА_2 , загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_6 , передбачену статтею 16 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні або перевірочні та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, у якому здійснюватиметься виплата; стягнено з Міністерства оборони України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривен та сорок копійок) згідно із квитанцією від 02.03.2019 року № 6904571505; стягнено з Міністерства оборони України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривен та сорок копійок) згідно із квитанцією від 02.03.2019 року № 6904506905; стягнено з Міністерства оборони України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривен та сорок копійок) згідно із квитанцією від 02.03.2019 року № 6904559505.
Відповідач не погодився з означеним рішенням та оскаржив його в апеляційному порядку, за результатами якого прийнята постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 року у справі № 640/1530/19, якою задоволено частково апеляційну скаргу Міністерства оборони України; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2020 року змінено та викладено абзац третій резолютивної частини рішення у наступному змісті: "зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити дружині - ОСОБА_3 , дочці - ОСОБА_4 , сину - ОСОБА_5 , матері - ОСОБА_1 , батьку - ОСОБА_2 , загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_6 , передбачену статтею 16 Закону України від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні або перевірочні та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві, у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, у якому здійснюватиметься виплата"; в решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2020 року - залишено без змін.
Таким чином, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2020 року набрало законної сили 01.03.2021 року.
На виконання означеного рішення відповідач провів остаточний розрахунок з позивачами лише 30.11.2021 року.
З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачі мають право на відшкодування інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, а тому звернулися з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч. 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі №910/4590/19, в якій Суд не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення інфляційних нарахувань та суми 3% річних є видом відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. За змістом ст. 1192, ч. 2 ст. 22 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди. Натомість, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків) порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру заподіяної шкоди (розміру збитків). Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
Тобто, до спірних правовідносин можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року №1282-XII визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону №1282-XII передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті. Проте, ч.2 ст. 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
Так, з метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 року №1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку №1078).
Таким чином, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та положення Порядку №1078.
Щодо обрахунку 3% річних, суд зауважує, що на відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3% / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
При цьому, відшкодування 3% річних за своєю правовою природою є платою за користування чужими грошовими коштами, а отже, обрахунок їх за день, коли гроші сплачено, є неправомірним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі №922/1008/16.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачі мають право на відшкодування інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, яка на виконання рішення суду була їм нарахована.
Крім того, відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 року одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.
Відповідно до абз. 1 п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Разом з тим, що рішенням суду від 18.12.2020 року у справі № 640/1530/19, яке набрало законної сили 01.03.2021 року, встановлено порушення прав позивачів на отримання одноразової грошової допомоги та, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.03.2018 року № 34. Тобто, початок періоду, протягом якого прострочено виплату допомоги слід пов'язувати саме з цією датою. Отже, оскільки рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги прийнято 30.03.2018 року і таке рішення визнано протиправним та скасовано в судовому порядку, а тому, термін прострочення виплати належної одноразової допомоги обраховується з 31.03.2018 року (наступного за днем прийняття рішення).
Щодо граничної дати закінчення строку прострочення, то такою слід вважати 30.11.2021 року (день зарахування коштів) для розрахунку інфляції та 29.11.2021 року, день що передує дню коли грошове зобов'язання перед позивачем виконано і кошти перераховані на її картковий рахунок, для розрахунку 3% річних.
Разом із тим, задоволенню не підлягає вимога про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3% річних, оскільки наразі така сума відповідачем не визначалася та на даний час не є спірною, а тому, такі вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене та з урахуванням ч. 1 ст. 2 та ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою повного та ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивачів, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача провести позивачам за період з 31.03.2018 року по день фактичного розрахунку 30.11.2021 року нарахування та виплату інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з порушенням строків виплати грошових коштів у загальній сумі 1135000,00 грн. (по 227000,00 грн. кожному).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, а докази понесення ним інших судових витрат відсутні, а, отже, виходячи з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Міністерства оборони України про стягнення коштів - задовольнити частково.
Зобов'язати Міністерство оборони України провести ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) за період з 31.03.2018 року по день фактичного розрахунку 30.11.2021 року нарахування та виплату інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з порушенням строків виплати грошових коштів у сумі 227000,00 грн.
Зобов'язати Міністерство оборони України провести ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 ) за період з 31.03.2018 року по день фактичного розрахунку 30.11.2021 року нарахування та виплату інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з порушенням строків виплати грошових коштів у сумі 227000,00 грн.
Зобов'язати Міністерство оборони України провести ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2 ) за період з 31.03.2018 року по день фактичного розрахунку 30.11.2021 року нарахування та виплату інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з порушенням строків виплати грошових коштів у сумі 227000,00 грн.
Зобов'язати Міністерство оборони України провести ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) за період з 31.03.2018 року по день фактичного розрахунку 30.11.2021 року нарахування та виплату інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з порушенням строків виплати грошових коштів у сумі 227000,00 грн.
Зобов'язати Міністерство оборони України провести ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4 ) за період з 31.03.2018 року по день фактичного розрахунку 30.11.2021 року нарахування та виплату інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з порушенням строків виплати грошових коштів у сумі 227000,00 грн.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Питання щодо розподілу судових витрат, судом не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 03.05.2022 року.
Суддя І.О. Лозицька