Ширяївський районний суд Одеської області
02.05.2022 Справа №: 518/385/22 Провадження № 1-кп/518/37/2022
02 травня 2022 року
Ширяївський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 червня 2021 року за № 12021168260000026 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Ширяєве, Ширяївського району, Одеської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого за ч. 1 ст. 185 КК України, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, -
Вироком Приморського районного суду міста Одеси 02.03.2021 року, який вступив в законну силу 01.04.2021 року, ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 240 (двісті сорока), годин громадських робіт.
На виконання вироку Приморського районного суду міста Одеси, ОСОБА_3 взятий на облік Березівським районним сектором № 4 філії ДУ «Центр пробації», та йому під підпис роз'яснено порядок відбування покарання та попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт та видано направлення до Ширяївської селищної ради для подальшого відбування покарання.
Розпорядженням Ширяївської селищної ради № 88-ВД від 12 травня 2021 року ОСОБА_3 прийнятий на громадські роботи і ознайомлений з графіком та порядком їх відбування, для відбування призначеного йому покарання у виді 240 (двісті сорока) годин громадських робіт.
В подальшому, ОСОБА_3 умисно ігноруючи покладені на нього вироком суду обов'язки, жодного разу не з'явився на місце роботи (парк), що знаходиться в смт. Ширяеве, Березівського району, Одеської області, вул. Грушевського, для відбування покарання, на неодноразові попередження про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт, від працівників пробації, ОСОБА_3 не реагував та категорично відмовлявся відпрацьовувати громадські роботи.
Отже, ОСОБА_3 в порушення вимог ст. 37 КВК України, щодо зобов'язання додержуватися встановлених відповідно до законодавства порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для них об'єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, умисно ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт, призначених вироком Приморського районного суду міста Одеси від 02.03.2021 року.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 389 КК України як ухилення засудженого від відбування покарання у вигляді громадських робіт.
Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
До обвинувального акту прокурором долучено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_3 надав письмову заяву, складену в присутності захисника ОСОБА_4 , в якій зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального проступку він беззаперечно визнає, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами.
Також, у вказаній заяві зазначив, що йому роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Крім того, в заяві ОСОБА_3 вказав, що його згода на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі є добровільною та висловленою без будь-якого примусу.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Враховуючи викладене, та те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяви та клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України, а саме ухилення засудженого від відбування покарання у вигляді громадських робіт.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у вигляді громадських робіт.
Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлені.
Суд враховує, відношення обвинуваченого ОСОБА_3 до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини 2 статті 389 КК України у виді арешту.
Відповідно до ст. 72 КК України, при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт. Отже не відбута частина покарання у виді 240 годин громадських робіт за вироком Приморського районного суду міста Одеси від 02.03.2021 року, відповідно до ст. 72 КК України, дорівнює 30 дням арешту.
Враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив новий злочин після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання йому слід призначити покарання в порядку ст. ст. 71, 72 КК України шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Приморського районного суду міста Одеси від 02.03.2021 року.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 381-382, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) місяця арешту.
На підставі ст. 71, 72 КК України до призначеного за ч. 2 ст. 389 КК України покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Приморського районного суду міста Одеси від 02.03.2021 року та остаточно визначити покарання у вигляді 1 (одного) місяця 20 (двадцяти) днів арешту.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відраховувати з дня його фактичного затримання.
Запобіжний захід не обирався.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_5