604/1032/16-к
1-кп/604/3/22
26 квітня 2022 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого ОСОБА_1
за участі :
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Підволочиську Тернопільської області кримінальне провадження внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210000000073 від 28 травня 2016 року відносно обвинуваченої :
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Паївка, Гусятинського району, Тернопільської області, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , а фактично проживаючої в АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, заміжньої, на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше не судимої, з вищою освітою, депутатом не являється, бібліотекаря Тернопільської міської бібліотеки-музею національної іграшки № 5 для дітей, -
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,
Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 28 травня 2016 року біля 09 год. 40 хв., керуючи технічно справним автомобілем «RENAULT-TRAFIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 , з двома пасажирами, рухалася автомобільною дорогою Т-20-02 сполученням «Тернопіль-Скалат-Жванець», в межах вул. Грушевського, м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області, у напрямку від м. Тернопіль до смт. Гусятин, Тернопільської області на 24 км + 200 м., вказаної автодороги, із швидкістю біля 60 км/год., наближаючись до двох неповнолітніх велосипедистів, які рухалися один за одним, по правому краю проїзної частини дороги, у попутному напрямку, попереду неї, не була достатньо уважна, належно не стежила за дорожньою обстановкою та відповідно не реагувала на її зміну, чим порушила вимоги пунктів: 1.5 ч. 1, 1.10, (в частині визначення поняття: «дорожня обстановка», і виконання його вимог), 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, які зобов'язували її своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
При подальшому зближенні автомобіля «RENAULT-TRAFIC», велосипедист ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який керуючи технічно справним велосипедом «CYCLES-GITANE» рухався попереду іншого велосипедиста по траєкторії, що спочатку проходила по правому краю проїзної частини дороги, в порушення вимог пунктів: 9.4, 10.1 ПДР України, без подачі будь-якого сигналу, змінив траєкторію свого руху ліворуч та в подальшому виїхав на проїзну частину дороги, перетинаючи її під кутом в напрямку від правого узбіччя до лівого узбіччя по ходу руху автомобіля «RENAULT-TRAFIC», при цьому перед початком цієї зміни напрямку руху ліворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
У свою чергу, під час руху водій ОСОБА_5 маючи об'єктивну можливість завчасно виявити вказаний маневр велосипедиста ОСОБА_6 , відповідно до вимог пунктів 1.10 (в частині визначення поняття «небезпека для руху» і виконання його вимог), 12.3 Правил дорожнього руху України виявивши небезпеку для свого руху, тобто зміну дорожньої обстановки - появу рухомого об'єкту, який перетинає смугу руху транспортного засобу, негайно не вжила заходів до зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля «RENAULT-TRAFIC», хоча мала таку технічну можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, а змінивши траєкторію свого руху ліворуч, виїхала на смугу зустрічного руху, на яку в цей час також виїхав велосипедист ОСОБА_6 , рухаючись таким чином по дузі, в напрямку лівого узбіччя.
Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил, ОСОБА_5 не забезпечила безпеку дорожнього руху та шляхом несвоєчасного застосування екстреного гальмування та виїзду на смугу зустрічного руху позбавила себе технічної можливості зупинити керований нею автомобіль «RENAULT-TRAFIC» до місця наїзду на велосипедиста та передньою правою частиною автомобіля «RENAULT-TRAFIC» р.н. НОМЕР_1 допустила наїзд на велосипедиста ОСОБА_6 , який вже рухався по зустрічній смузі руху.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді: масивної травми тіла із чисельними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів, від яких настала його смерть на місці пригоди.
Порушення водієм ОСОБА_5 вимог пунктів: 1.5 ч. 1, 1.10, (в частині визначення понять: «дорожня обстановка», «небезпека для руху», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 12.3 Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілого ОСОБА_6 .
Таким чином ОСОБА_5 , органами досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_6 . вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.
В судовому засіданні під час розгляду справи обвинувачена ОСОБА_5 заявила клопотання про застосування відносно неї ЗУ «Про амністію», на підставі п. «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію» в редакції 2016 року. Крім того повідомила, що їй роз'яснені та відомі наслідки застосування ЗУ «Про амністію». Також вказала, що під час ДТП її дії не перебували у причинному зв'язку із вчиненням ДТП.
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_7 підтримав заявлене обвинуваченою ОСОБА_5 клопотання про застосування відносне неї ЗУ «Про амністію» та просить його задоволити.
Прокурор у судовому засіданні погодився із доводами обвинуваченої ОСОБА_5 та її адвоката і не заперечив, щоб застосувати відносно останньої ЗУ «Про амністію».
Потерпіла ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилась, проте подала заяву, згідно якої просить справу розглядати у її відсутності, претензій не має і просить у випадку доведення вини обвинуваченої ОСОБА_5 суворо не карати та звільнити її від кримінальної відповідальності.
Суд, заслухавши клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 , та її адвоката, думку прокурора, міркування потерпілої, оглянувши матеріали кримінального провадження, вважає, що клопотання є підставним та підлягає до задоволення виходячи із наступного .
Амністія є одним з видів звільнення від покарання або його відбування, передбачених в Розділі ХІІ Загальної частини Кримінального кодексу України.
Статтею 86 КК визначено, що амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01 жовтня 1996 року № 392/96-ВР зі змінами та доповненнями, амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону. Верховна Рада України вправі прийняти закон про амністію як щодо певної категорії осіб, так і щодо конкретно визначеної особи (індивідуальна амністія), проте вона не застосовується до осіб, визначених ст. 4 цього Закону.
Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону, встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Статтею 5 цього ж Закону встановлено, що дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання законом про амністію чинності, крім виняткових випадків, визначених в цій статті.
Системний , логіко-граматичний, телеологічний способи тлумачення зазначених норм закону та норм КК недвозначно розкривають їх зміст, дають підстав для твердження про те, що законодавець передбачає застосування амністії саме до осіб, визнаних винуватими у вчиненні злочину, а не до призначеного таким особам покарання.
А тому вирішення питання про можливість застосування акта амністії до особи не може ставитися у залежність від призначеного їй покарання, зокрема, і за наявності формальних підстав його призначення за сукупністю злочинів або сукупністю вироків.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 18 березня 2019 року (справа № 137/84/17, провадження № 51-5195кмо18).
Як убачається із обвинувального акту, злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 вчинений 28 травня 2016 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про амністію» від 22.12.2016 року №1810-VІІ, котрий опублікований 06.09. 2017 року у газеті «Голос України» за № 163.
За дане кримінальне правопорушення, санкцією ч.2 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого,тобто відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Разом з тим, відповідно до п. «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань не пов'язаних з позбавленням волі за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років, дітей інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами;
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 17 жовтня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції у Тернопільській області батьками неповнолітнього ОСОБА_9 30.09.2006 року являються ОСОБА_5 та ОСОБА_10 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 19 січня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції у Тернопільській області батьками неповнолітнього ОСОБА_11 30.09.2006 року являються ОСОБА_5 та ОСОБА_10 .
Таким чином обвинувачена ОСОБА_11 підпадає під застосування до неї п. «в» ст.1 ЗУ «Про амністію» від 22.12.2016 року, оскільки злочин у вчиненні якого обвинувачуються, не є особливо тяжким, вчинений з необережності та на час його вчинення не позбавлена батьківських прав щодо дітей яким не виповнилось 18 років.
На підставі наведеного і керуючись п. «в» Закону України «Про амністію» від 22.12.2016 року, суд,-
Відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосувати п. «в» ст.1 Закону України “Про амністію” від 22.12.2016 року і кримінальне провадження про її обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України - закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського Апеляційного суду через Підволочиський районний суд протягом семи діб.
Суддя