Справа № 456/3501/21
Провадження № 2/456/283/2022
іменем України
21 квітня 2022 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Яніва Н. М. ,
за участю секретаря - Сунак Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори про визнання права власності на частину земельної ділянки та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, -
Стислий виклад позицій сторін.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, згідно якого просить суд визнати за нею право власності на Ѕ частку земельної ділянки загальною площею 0,0978 га., кадастровий номер 4625384000:03:004:0060, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане Стрийською державною нотаріальною конторою 11.02.2020 року за реєстровим №469, а саме у частині успадкованої ОСОБА_2 частки земельної ділянки загальною площею 0,0978 га. кадастровий номер 4625384000:03:004:0060 за адресою: АДРЕСА_1 - за мінусом Ѕ частки вказаної земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликалась на те, що їй на праві власності належить Ѕ частки житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності підтверджується договором дарування від 12.06.2012 та таке зареєстроване КП ЛОР «Стрийське МБТІ» за нею 18.06.2021, реєстраційний №20398117.
Зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0978 га, кадастровий номер 4625384000:03:004:0060, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД№513845, виданого 19.08.2008 Лисовицькою сільською радою Стрийського району Львівської області і зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010844500154. Одночасно з укладенням договору дарування Ѕ частки житлового будинку, між ОСОБА_3 та нею було укладено договір дарування Ѕ частки у праві власності на земельну ділянку відповідно до якого ОСОБА_3 подарував їй 1/2 частку у праві власності на земельну ділянку загальною площеню 0,0978 га кадастровий № 4625384000:03:004:0060. Договір посвідчено приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Швед ВІ.В. 12.06.2012 за реєстровим № 745.
З метою державної реєстрації права власності на належну їй Ѕ частку земельної ділянки вона у травні 2021 звернулась до виконавчого комітету Стрийської міської ради. Однак рішенням державного реєстратора №58164319 від 17.05.2021 їй відмовлено у державній реєстрації права власності, оскільки право власності зареєстровано у цілому на згадану земельну ділянку за іншим суб'єктом, а саме за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого Стрийською державною нотаріальною конторою 11.02.2020 за реєстровим № 469.
У зв'язку з цим вважає, що оскільки вона набула у приватну власність Ѕ частку житлового будинку, що розташований на спірній земельній ділянці, а тому право власності на відповідну частку земельної ділянки до неї перейшло на підставі ст. 120,125 ЗК України та ст.377 ЦК України, у звязку з чим слід також визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане на ім'я відповідача у частині успадкованої ним частки земельної ділянки, загальною площею 0, 0978 га. , а саме за мінусом Ѕ частки.
Відповідач ОСОБА_2 не скористався правом на подання відзиву.
Третя особа дердавний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. пояснення щодо позову не надала.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 липня 2021 року головуючим суддею у справі визначено суддю Янів Н.М. /а.с. 22/
На запит суду щодо доступу до персональних даних відповідача 04.08.2021 на адресу суду надійшла відповідь відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області /а.с. 23/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.08.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контотри Костур У.Т. про визнання права власності на частину земельної ділянки та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 09.09.2021. Роз'яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 24/.
09.09.2021 підготовче судове засідання відкладено на 24.09.2021 /а.с. 31/.
24.09.2021 ухвалою суду до у часті у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державного нотаріуса Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т../а.с.38/
26.10.2021 справу відкладено на 12.11.2021 /а.с.46/
Ухвалою суду від 12.11.2021 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 06.12.2021 /а.с.76/.
06.12.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 25.01.2022 /а.с. 81-82/
25.01.2022 ухвалою суду судове засідання відкладено на 17.02.2022 /а.с. 88/
17.02.2022 судове засіданні відкладено на 10.03.2022 /а.с.93/
10.03.2022 ухвалою суду судове засідання відкладено на 07.04.2022/а.с. 100/
Розгляд справи по суті відбувся 21.04.2022.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Позивач ОСОБА_1 у судове засіданні не зявилась, у попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд такі задоволити. Додатково пояснила, що відповідач доводиться їй рідним братом. Батько подарував їй Ѕ частини житлового будинку у АДРЕСА_1 , а також Ѕ частини земельної ділянки, за вказаною адресою. Право власності на вказану земельну ділянку раніше не реєструвала, оскільки це її право. Однак її брат, якому також належить Ѕ частки вказаного будинку, зареєстрував право власності на всю вказану земельну ділянку для обслуговування житлового будинку виключно на себе.
Представник позивача адвокат Олексишин І.Б. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, просив суд такі задоволити у повному обсязі. Також просив стягнути з відповідача у користь позивача судові витрати.
Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача адвокат Свищо С.М. у судове засідання не зявились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, про причину неявки суд не повідомили.
У попередньому судовому засіданні просили суд відмовити у задоволені позову. Зокрема відповідач ствердив, що він до смерті доглядав та проживав з батьком, який заповів йому будинок та земельну ділянку у АДРЕСА_1 . Після смерті батька здійснив його поховання. Про договір дарування, який його батько укладав на користь сестри ОСОБА_1 дізнався у 2012 рці, однак такий не оскаржував.
Третя особа державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. у судове засідання не зявилась, подала до суд заяву згідно якої просила проводити розгялд справи у її відсутності на розсуд суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши відсутність з боку сторін заяв про врегулювання спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що у відповідності до договору дарування Ѕ частки у праві власності на будинок укладеного 12.06.2012 між ОСОБА_3 (надалі -дарувальник) та ОСОБА_1 (надалі - обдарована), який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Швед І.В. зареєстрованого у реєстрі за № 742, вбачається, що дарувальник подарував, а обдарована прийняла в дар 1/2 частку права власнсті на будинок АДРЕСА_1 . Обдарованій відомо, що вищевказаний будинок знаходиться на земельній ділянці кадастровий № 4625384000:03:004:0060, площею 0,0978 га, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд./а.с.8/
Право власності на Ѕ частину вказаного житлового будинку зареєстровано за ОСОБА_1 , 18.06.2012, що стверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 34532939 від 18.06.2012 виданого Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвернтиризації». /а.с.9/
Також у відповідності до договору дарування Ѕ частки у праві власності на земельну ділянку укладеного 12.06.2012 між ОСОБА_3 (надалі -дарувальник) та ОСОБА_1 (надалі- обдарована), який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Швед І.В. зареєстрованого у реєстрі за № 745, вбачається, що дарувальник подарував, а обдарована прийняла в дар 1/2 частку у праві власності на земельну ділянку, кадастровий № 4625384000:03:004:0060, площею 0,0978 га., що розташована за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Баня Лисовицька. Згідно п. 1.2. вказаного договору земельна ділянка, Ѕ частки якої дарується, належить дарувальнику на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 513845 виданого 19.08.2008 Лисовицькою сільською радою Стрийського району Львівської області і зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного крорситування землею, договорів оренди землі за № 010844500154. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. /а.с.10/
У відповідності до копії держаного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 513845 від 19.08.2008 вбачається, що ОСОБА_3 на підставі рішення Лисовицької сільської ради є власником земельної ділянки площею 0,0978 га. цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських бідівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4625384000:03:004:0060. При цьому на зворотньому боці вказаного державного акту приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області зроблено посвідчувальний напис про відчуження Ѕ частки земельної ділянки, 12.06.2012 за реєстровим № 745 на підставі договору дарування, право власності на Ѕ переходить до ОСОБА_1 ..
Згідно рішення про відмову у державній реєстраці прав та їх обтяжень №58164319 від 17.05.2021 державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області Кубай В.Р. було відмовлено у державній реєстрації права власності на Ѕ частки на земельну ділянку, кадастровий № 4625384000:03:004:0060 за ОСОБА_1 , оскільки згідно з відомостями ДРРП №256795523 від 17.05.2021 право власності зареєстровано вцілому на земельну ділянку кадастровий номер № 4625384000:03:004:0060 за іншим суб'єктом права./а.с.12/
У відповідності до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02.01.2018 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.57/
Судом у судовому засіданні оглянуто у порядку ст. 229 ЦПК України копію спадкової справи №716/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Так, з матеріалів вказаної спадкової справи, судом встановлено, що 18.10.2010 ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповів належний йому на праві власності житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 978 кв.м., розташовану у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 4625384000:03:00460060 ОСОБА_2 .. Вказаний заповіт посвідчено приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу, Мірчук Л.І., зареєстровано у реєстрі за № 225./а.с.64/
07.08.2018 ОСОБА_2 звернувся у Стрийську державну нотаріальну контору з заявою № 716/18 про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , а саме на Ѕ частку житлового будинку разом з відповідною частиною належних до нього господарських споруд у АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 978 кв.м у АДРЕСА_1 кадастровий № 4625384000:03:00460060./а.с.53/
12.12.2018 державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т., ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстровано у реєстрі за №3903 згідно якого спадщина на яку видано свідоцтво складається з Ѕ частки житлового будинку разом із відповідною часткою належних до нього господарських споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 ./а.с.62/
Право власності на вказану Ѕ частку житлового будинку зареєстровано за ОСОБА_2 12.12.2018, що стверджується наявною у матеріалах справи копією Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна № 266416238 від 19.07.2021./а.с.17/
11.02.2020 ОСОБА_2 повторно подав у Стрийську державну нотаріальну контору заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину (вх. № 256), після смерті ОСОБА_3 , а саме на спадкове майно - земельну ділянку площею 0,0978 га. у межах згідно з планом, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, кадастровий № 4625384000:03:00460060, яка розташована на території АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0870 га. у межах згідно з планом, яка надана для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 4625384000:03:002:0045, яка розташована на території с.Баня Лисовицька, Стрийського району Львівської області./а.с.63/
11.02.2020 державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. на ім'я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке зареєстровано у реєстрі за №469, а саме на земельну ділянку площею 0,0978 га. у межах згідно з планом, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, кадастровий № 4625384000:03:00460060, яка розташована на території АДРЕСА_1 ./а.с.69/
У відповідності до копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4615945562021 від 12.05.2021 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру
заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17.05.2021 судом встановлено, що право власності на земельну ділянку площею 0,0978 га. кадастровий № 4625384000:03:00460060 зареєстровано 11.02.2020 за ОСОБА_2 /а.с.13-16/
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 41 Конституції України, закріплює, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У відповідностідо ч.ч. 1-2 ст. 373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповіднро до ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За положеннями статті 2 ЦК України земельні відносини регулюються земельним законодавством.
Земельною ділянкою як об'єктом цивільних прав є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст. 79 ЗК України).
Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. (ст.79-1 ЗК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю)
Позов про визнання права власності на частину належної на праві власності земельної ділянки позивач мотивувала набуттям нею права власності на житловий будинок, що знаходиться на цій земельній ділянці. Вважала, що право власності на земельну ділянку до неї перейшло на підставі статей 120, 125 ЗК України та статті 377 ЦК України.
Так, ч.1 ст. 120 ЗК України (у відповідній редакції, яка діяла на момент набуття позивачем права власності на Ѕ частку житлового будинку на підставі договору дарування) передбачала, що разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. (ч. 4 ст. 120 ЗК України)
У відповідності до ч. 6 ст. 120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.
Тобто, зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
При застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з положеннями ст. 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Крім того, відповідно до ст. 377 ЦК України (в редакції Закону № 1702-VI від 05.11.2009, чинної на момент виникнення у позивача права власності на Ѕ частину житлового будинку) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Стаття 120 ЗК України (у чинній редакції), стаття 377 ЦК України (у чинній редакції) також передбачають припинення права власності чи користування земельною ділянкою та перехід такого права до особи, що набуває право власності на нерухоме майно. Щодо застосування приписів вказаних статей у відповідних редакціях Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанови від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.17), від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (пункт 61), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)).
Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 689/26/17, які суд у силу ч. 4 ст. 264 ЦПК України враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин, що виникли між сторонами.
Окрім цього однією з підстав набуття права власності на земельну дялянку громаднами є набуття за цивільно правовим договром зокрема й за договром дарування, що передбачено зокрема ст. 131 ЗК України.
За нормами цивільного законодавства України, свідоцтво про право на спадщину - це правовстановлюючий документ, що посвідчує виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується процес оформлення спадкових прав.
Як зазначено у ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняли кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Водночас відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Верховний Суд у постанові від 15.10.2019 року справа №916/780/18 зазначив, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов'язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.
Верховний Суд України в пункті 27 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7 вказав, що у законі міститься відкритий перелік підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Основною підставою визначено те, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним (постанова від 11.12.2019 року у справі №414/811/17).
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким
чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що позивач ОСОБА_1 починаючи з 18.06.2012 є власницею 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який виникло в неї на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 12.06.2012. укладеного між нею та ОСОБА_3 ..
Також 12.06.2012 між нею та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір дарування 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0978 га. цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських бідівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4625384000:03:004:0060. Однак право власності у встановленому законом порядку на вказану частину земельної ділянки такою зареєстроване не було.
Відповідач ОСОБА_2 з 12.12.2018 є власником Ѕ частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що виникло в нього на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 , який був посвідчений нотаріусом 18.01.2010.
Окрім цього, ОСОБА_2 з 11.02.2020 є власником земельної ділянки площею 0,0978 га. цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських бідівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4625384000:03:004:0060., право власності на яку зареєстроване за ним згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 , який був посвідчений нотаріусом 18.01.2010.
Сторона позивача, аргументуючи обґрунтованість поданого позову, а саме набуття права власності на 1/2 частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 мотивувала саме набуттям нею права власності на частину житлового будинку, що знаходиться на цій земельній ділянці. Вважала, що право власності на земельну ділянку до неї перейшло на підставі статей 120, 125 ЗК України та статті 377 ЦК України.
Водночас, відповідач заперечуючи повністю проти позову, покликався на те, що він успадкувавав земельну ділянку, згідно заповіту батька ОСОБА_3 , який був посвідчений нотаріусом у 2010 році, з яким проживав та доглядав за ним до його смерті, а також організував його поховання.
Надаючи оцінку аргументам сторін, суд вважає аргументи сторони позивача належним чином обґрунтованими та мотивованими, а аргументи сторони відповідача безпідставними.
Так, системний аналіз норм , 120, 125 ЗК УКраїни та норм ст 377 ЦК України дозволяє дійти висновку що за загальним правилом особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
У справі, що розглядається, суд дійшов цілком очевидного висновку про те, що особа, яка набула власності на нерухоме майно має також і право на земельну ділянку, на якій це майно знаходиться. Так враховуючи те, що співвласниками будинковолодіння є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому відповідно право на земельну ділянку для позивача повинно визначатися пропорційно частці у будівлі, відповідно до цих правовідносин необхідно застосувати правило про спільну часткову власність.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є власницею 1/2 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , то згідно з вищевикладеними правовими нормами набула право власності й на частку земельної ділянки пропорційно частці будівлі та споруд, на якій розташована належна їй частка, а саме у розмірі 1/2.
Окрім цього, суд враховує факт наявності окремої цивільно-правової угоди щодо Ѕ частини земельної ділянки площею 0,0978 га. за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4625384000:03:004:0060, при переході права власності на об'єкт нерухомості, а саме нотаріально посвідченого договору дарування Ѕ частки у праві власності на земельну ділянку від 12.06.2012, про який було відомо відповідачу з моменту його укладення та який ним не оспорювався у судовому порядку.
Також слід звернути увагу й на той факт, що договір дарування частини житлового будинку та земельної ділянки були укладені ОСОБА_3 12.06.2020, тобто після складання ним та посвідчення заповіту 18.01.2010 на користь відповідача ОСОБА_2 ..
Жодних належних, достовірних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України на спростування вищевказаних фактів відповідачем у судовому засідання надано не було.
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
На підставі досліджених у судовому засіданні доказів суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а саме слід визнати за ОСОБА_1 , право власності на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0978 га., кадастровий номер 4625384000:03:004:0060, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку із цим також підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання частково недійсними свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Стрийською державною нотаріальною конторою 11.02.2020 року за реєстровим №469 на ім'я відповідача, а саме у частині успадкованої ОСОБА_2 частки земельної ділянки загальною площею 0,0978 га. кадастровий номер 4625384000:03:004:0060 за адресою: АДРЕСА_1 - за мінусом Ѕ частки вказаної земельної ділянки.
Щодо судових витрат.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положеннями ч.1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У звязку з задоволенням позовних вимог з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1816 (одну тисячу вісімсот шіснадцять) гривень.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 242, 259, 264-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори про визнання права власності на частину земельної ділянки та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0978 га., кадастровий номер 4625384000:03:004:0060, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане Стрийською державною нотаріальною конторою 11.02.2020 року за реєстровим №469, а саме у частині успадкованої ОСОБА_2 частки земельної ділянки загальною площею 0,0978 га. кадастровий номер 4625384000:03:004:0060 за адресою: АДРЕСА_1 - за мінусом Ѕ частки вказаної земельної ділянки.
Стягнути з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816 (одну тисячу вісімсот шіснадцять) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: с. Баня -Лисовицька, Стрийський район, Львівська область.
Відповідач:ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення виготовлено - 29.04.2022
Головуючий суддя Н. М. Янів