Єдиний унікальний номер: 448/313/22
Провадження № 2/448/278/22
(повний текст)
28.04.2022 року м.Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Юрія БІЛОУСА,
за участю секретаря судового засідання Ірини Романченко,
сторони:
позивачка ОСОБА_2 ,
відповідач Шегинівська сільська рада Яворівського району Львівської області,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, третя особа - Приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович,
про: визнання права власності на спадкове майно,
учасники справи:
позивачка ОСОБА_2 - не з'явилася,
її представник - адвокат Голубінка Л.В. (ордер серії ЛВ №182435) - не з'явилася (заява),
представник відповідача Шегинівської сільської ради - не з'явився (заява),
третя особа - Приватний нотаріус Яксманицький Р.С. - не з'явився (заява),
безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:
І. Суть спору:
Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 являвся колгоспним двором, членами якого станом на 15.04.1991 року були: ОСОБА_3 , 1924 р.н. - голова двору; ОСОБА_4 , 1926 р.н. - дружина.
Вказує, що вказані особи вважались членами колгоспного двору, частки яких становили по 1/2 кожному.
Стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на нерухоме майно - Ѕ частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Зазначає, що за життя ОСОБА_3 , своїм майном не розпорядився. Спадкоємцем після його смерті була дружина померлого - ОСОБА_4 , яка у відповідності до вимог ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року вчинила дії, які свідчать про прийняття нею спадщини, а саме вступила в управління спадковим майном, доглядала за житловим будинком та обробляла земельну ділянку. Таким чином, після смерті ОСОБА_3 , його дружина ОСОБА_4 , з урахуванням своєї Ѕ частки в майні колишнього колгоспного двору стала власником спірного житлового будинку в цілому.
Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Зазначає, що за життя ОСОБА_4 заповіту не складала, своїм майном не розпорядилася. Спадщину після її смерті прийняла вона (позивачка у справі), оскільки у відповідності до вимог ст.549 ЦК УРСР в редакції 1963 року вступила в управління то володіння спадковим майном.
Стверджує, що спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині чи претендували б на таку, немає, так як інші діти спадкодавця - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 спадщину не прийняли, заявивши про відмову від неї в користь ОСОБА_2 , тому після смерті ОСОБА_4 , вона (позивачка) стала власником спірного житлового будинку в цілому.
Однак, в позасудовому порядку оформити право власності на вищевказаний будинок не має можливості, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на такий, тому змушена звертатися до суду із даним позовом.
З огляду на наведене, просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4
ІІ. Позиція учасників справи:
В підготовче засідання позивачка не з'явилася, однак в матеріалах справи містяться повноваження представника, згідно яких її інтереси представляє адвокат Голубінка Л.В. (ордер серії ЛВ №182435).
Представник позивачки - адвокат Голубінка Л.В. в підготовче засідання з'явилася, проте подала заяву, в якій просить суд справу розглянути у її та позивачки відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задоволити.
Представник відповідача - Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області у підготовче засідання не з'явився, однак подав заяву, в якій не заперечує проти позову та просить суд розглянути справу без його участі.
Третя особа - Приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович у підготовче засідання не з'явився, проте подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності.
ІІІ. Процесуальні дії у справі:
Ухвалою судді від 05.04.2022року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог статей 200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні підготовчого засідання.
ІV. Встановлені судом фактичні обставини справи:
Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , належав колгоспному двору, членами якого станом на 15.04.1991 року були: ОСОБА_3 , 1924 р.н. - голова двору; ОСОБА_4 , 1926 р.н. - дружина, що підтверджується довідкою Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області №443 від 01.12.2021 року.
Виходячи з вимог статей 120, 123 ЦК України в редакції 1963року, які діяли станом на 15.04.1991 року і регулювали власність колгоспного двору, зазначені особи мали в рівних частках право власності на майно колгоспного двору, тобто кожен на Ѕ частку вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті голови двору та батька позивачки - ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 01.06.1997 року).
Як вбачається із матеріалів справи, за життя спадкодавець ОСОБА_3 , заповіту не складав, своїм майном не розпорядився.
Спадкоємцем за законом першої черги спадкування була дружина померлого - ОСОБА_4 , яка у відповідності до ст.549 ЦК УРСР в редакції 1963 року спадщину після смерті чоловіка прийняла, оскільки вступила в управління та володіння спадковим майном (довідка Шегинівської сільської ради №189).
Таким чином, після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , належна йому Ѕ частки у майні вищевказаного колгоспного двору (спірного житлового будинку), перейшла за загальними правилами спадкування за законом до його дружини - ОСОБА_4 , в результаті чого остання, з урахуванням своєї обов'язкової Ѕ частки у майні колгоспного двору, стала володільцем житлового будинку в цілому з огляду на наступний розрахунок:
Ѕ (частка ОСОБА_3 ) + Ѕ (обов'язкова частка ОСОБА_4 ) = 1 (загальна частка ОСОБА_4 ).
Слід зазначити, що і матеріали справи не містять відомостей про прийняття спадщини іншими спадкоємцями, а тому суд вважає доведеним той факт, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , які б прийняли спадщину чи мали право на обов'язкову частку у спадщині, а також претендували б на таку, крім його дружини ОСОБА_4 , не було.
ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина внаслідок смерті матері позивачки - ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 19.02.1999 року).
Як вбачається із матеріалів спадкової справи №54/2017, заведеної у Приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Р.С., за життя спадкодавець ОСОБА_4 заповіту не складала, своїм майном не розпорядилася.
Спадкоємцем за законом першої черги спадкування є її донька ОСОБА_2 , (позивачка у справі), яка у відповідності до вимог ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року спадщину після смерті матері прийняв, так як вступила в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується довідкою Шегинівської сільської ради №190.
Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , які б мали право на обов'язкову частку у спадщині чи претендували б на таку, крім позивачки - немає, оскільки діти померлої - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спадщину не прийняли та заявили про відмову від неї в користь позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується їхніми письмовими заявами, які містяться в матеріалах спадкової справи.
Слід зазначити, що на частину спадкового майна - права на земельну частку (пай) в землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Нове життя» с.Мишлятичі розміром 2,63 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) та права на земельну частку (пай) в землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Нове життя» с.Мишлятичі розміром 1,82 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), позивачці ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право на спадщину від 16.02.2017 року.
Таким чином, після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , належний їй спірний житловий будинок перейшов за загальними правилами спадкування за законом до її доньки ОСОБА_2 , в результаті чого остання стала володільцем житлового будинку в цілому.
Однак, через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, позивачка не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права та одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на дане спадкове майно, у зв'язку із чим звернулася до суду із зазначеним позовом.
Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копіями свідоцтв про смерть спадкодавців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; довідками Шегинівської сільської ради №442 та №443 від 01.12.2021 року; №189, №190, №127 від 18.11.2021 року; копією довідки Самбірського МБТІ №2578 від 02.12.2021 року; копією технічного паспорта на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 від 21.03.2022 року; листом Приватного нотаріуса Яксманицького Р.С. за Вих.№122/02-14 від 11.02.2022 року; копією спадкової справи №54/2017, заведеної у Приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Р.С. після смерті ОСОБА_4 ; копією паспорта та ідентифікаційного коду позивачки ОСОБА_2 ; інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину; заповіти/спадкові договори) щодо спадкодавців ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та іншими матеріалами справи.
V. Застосоване судом законодавство:
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.
Колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об'єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.
З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року.
Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.
Згідно зі статтями 120, 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснено, що положення статей 17,18 Закону "Про власність" (697-12) щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору.
Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення по господарського обліку в сільських радах, є Вказівки по веденню книг по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом Вказівки по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26 (далі - Вказівки № 5-24/26), та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69), які були замінені Інструкцією ведення по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22 лютого 1995 року № 48.
Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.
Виходячи із Правової позиції, викладеної в Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року №6-350цс15 - згідно з частиною першою статті 120, статтею 123 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Порядок ведення по господарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом аналогічними Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69. Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Отже, застосування судами норм статей 120, 123 ЦК УРСР без належного з'ясування питання про правильність віднесення будинку до суспільної групи господарств колгоспний двір є помилковим.
Як роз'яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин, правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
У підпункті г) пункту 6 постанови ПВСУ від 22 грудня 1995 року № 20 роз'яснено, що загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2003 р.) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а тому, враховуючи, що спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до набрання цим кодексом чинності, суд вважає, що у даних правовідносинах слід керуватися положеннями ЦК УРСР (в редакції 1963р.).
Згідно статті 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом.
Відповідно до статті 529 цього кодексу при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно до вимог статті 548 цього кодексу для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Статтею 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
ЦПК України встановлено, що:
- відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи;
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);
- згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
- у відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи;
- статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;
- відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
- відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
VI. Висновок суду:
Одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно, несе ризик настання наслідків, пов'язаний із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Ураховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що є правові підстави для задоволення позову в повному обсязі та визнання за позивачкою ОСОБА_2 права власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
VII. Судові витрати:
Враховуючи думку сторін та виходячи з вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає, що понесені позивачкою судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за нею.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 200, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до Шегинівської сільської ради Львівської області, третя особа - Приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачкою.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 02.05.2022 року.
Відомості щодо учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ;
Відповідач: Шегинівська сільська рада Яворівського району Львівської області; місце знаходження: с.Шегині, вул. Дружби 184, Яворівського району Львівської області; код ЄДРПОУ 04371928;
Третя особа: Приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович; місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Суддя Юрій БІЛОУС
Рішення суду набрало законної сили «______»__________20___ року
Суддя Юрій БІЛОУС