Справа №760/9836/21 2/760/7328/21
10 грудня 2021 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Омельченко Ю. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення страхового відшкодування,
ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - ПрАТ СК "Українська страхова група") про стягнення страхового відшкодування, в якому просить стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування в сумі 130 000 грн, пеню в сумі 6 931,54 грн, інфляційні втрати в сумі 8 259,74 грн, три відсотки річних у сумі 1 697,27 грн, а всього - 146 888,55 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10 жовтня 2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та Tesla Model 3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під його керуванням.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2020 року водія автомобіля Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Позивач зазначає, що ним як потерпілим у ДТП, 12 жовтня 2020 року направлено відповідачу повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про виплату страхового відшкодування.
Експертом (оцінювачем) проведено огляд пошкоджень його автомобіля за
результатами якого складено протокол технічного огляду від 13 жовтня 2020 року, та 21 жовтня 2020 року між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» підписано протокол-узгодження про розмір страхового відшкодування у пункті 2 якого зазначено, що розмір суми страхового відшкодування дорівнює 130 000 грн.
Проте, відповідач листом від 02 грудня 2020 року вих. № 03/8808 повідомив, що
керуючись пунктом 37.1.3 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відмовляє у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з невиконанням потерпілим своїх обов'язків щодо повідомлення страховику всіх відомих обставин, за яких було пошкоджено транспортний засіб Tesla Model 3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що призвело до неможливості страховика встановити факт ДТП, причини та обставини її настання. В обґрунтування посилався на висновок № 074-20 експертного транспортно-трасологічного дослідження механізму та обставин пошкодження автомобіля Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та Tesla Model 3, реєстраційний номер НОМЕР_4 , складеним 01 грудня 2020 року, та зазначає, що що оскільки транспортні засоби не контактували один з одним, то причини отриманих пошкоджень автомобілем позивача є інші, ніж ті, що були заявлені, тому цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_3 , за Полісом № НОМЕР_5 по заявленій ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дорожньо-транспортній пригоді не настає.
При цьому, відповідач не повідомляв його про проведення транспортно-трасологічної експертизи, не звертався до нього з проханням надати транспортний засіб експертові для проведення такої експертизи, не забезпечив експерту виїзд на місце ДТП, не надав експерту всіх матеріалів, зокрема, протокол технічного огляду від 13 жовтня 2020 року та не повідомив експерта про прийняту постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2020 року.
Крім того, враховуючи також, що відповідачем не було вчасно сплачено позивачу страхову виплату останній просить стягнути пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
З огляду на викладене позивач звернувся до суду з указаними позовом за захистом своїх порушених прав.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2021 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 21 квітня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом.
24 травня 2021 року позивачем, засобами поштового зв'язку подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, оскільки відповідач і надалі не виконує взяті на себе зобов'язання щодо сплати страхової виплати, в якій він просить збільшити суми, що підлягають стягненню, а саме: суму пені - до 8 947, 43 грн, інфляційних втрат - до 9 227,56 грн, 3% річних - до 2 103,30 грн.
Вказану заяву про збільшення позовних вимог, з урахуванням вимог пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України, було прийнято судом.
Відповідачем, до канцелярії суду було подано відзив, в якому останній заперечує проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим, оскільки під час перевірки страхової справи службою безпеки ПАТ «СК «Українська страхова група» було виявлено той факт, що транспортний засіб Tesla, д/н НОМЕР_6 , VIN-код: 5? НОМЕР_7 був аварійно пошкоджений на території США, мав чисельні пошкодження та реалізований за допомогою інтернет-аукціону у пошкодженому стані. Ознайомившись з даною інформацією ПАТ «СК «Українська страхова група» було встановлено, що передній бампер та права частина автомобіля «Tesla», д/н НОМЕР_2 , VIN-код: НОМЕР_8 були пошкоджені раніше на території США.
У зв'язку з викладеним 30 листопада 2020 року ПАТ «СК «Українська страхова група» надіслало на адресу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 лист, яким повідомило про проведення страхового розслідування.
Відповідно до висновку № 074-20 від 01 грудня 2020 року, складеного судовим експертом з транспортно-трасологічного дослідження за матеріалами страхового випадку встановлено, що з технічної точки зору, механічні пошкодження, зафіксовані на вказаних автомобілях не могли утворитися в рамках пригоди, яка заявлена водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки пошкодження на автомобілі Skoda Fabia за характером, формою та локалізацією не відповідають конструктивним характеристикам елементів передньої частини автомобіля Tesla Model 3 і не могли утворитись від взаємного контакту з причин, викладених в дослідницькій частині.
Таким чином, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не повідомили страховика про дійсні обставини та причини настання ДТП, свідомо подали недостовірні відомості, які були спростовані судовим експертом, у зв'язку з чим, відповідачем був надісланий лист про відмову у виплаті страхового відшкодування, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, відповідачем у відзиві наданий контррозрахунок штрафних санкцій, оскільки позивачем помилково визначений період розрахунку. Зокрема, страховик з дня узгодження розміру страхового відшкодування протягом 15 днів, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний виплатити його, тобто прострочення виплати починається з 10 січня 2021 року, а не з 06 листопада 2020 року. У зв'язку з чим, сума пені складає - 6 175,89 грн, інфляційних втрат - 6 214,89 грн, 3% річних - 1 410,41 грн.
08 червня 2021 року ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва було задоволено клопотання відповідача про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, та призначено перше судове засідання.
До канцелярії суду, засобами поштового зв'язку, надійшла відповідь позивача на відзив, в якій останній зазначив, що відповідач не повідомив експерта про наявність судового рішення, а саме, постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2020 року, якою встановлено факт ДТП, причини, обставини її настання та наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Також вказав, що його автомобіль будучи повністю справним пройшов державну реєстрацію транспортних засобів, що підтверджує відповідність його конструкції і технічного стану обов'язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України. При цьому не погоджується з наданим відповідачем розрахунком штрафних санкцій та вважає, що прострочення виплати починається з 06 листопада 2020 року.
23 вересня 2021 року позивачем, засобами поштового зв'язку подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, оскільки відповідач і надалі не виконує взяті на себе зобов'язання щодо сплати страхової виплати, в якій він просить збільшити суми, що підлягають стягненню, а саме: суму пені - до 15 718,12 грн, інфляційних втрат - до 11 177,99 грн, 3% річних - до 3 406,86 грн.
Вказану заяву про збільшення позовних вимог, з урахуванням вимог пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України, було прийнято судом.
19 жовтня 2021 року до суду, засобами поштового зв'язку, надійшли заперечення відповідача на заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній зазначив, що страховик з дня узгодження розміру страхового відшкодування протягом 15 днів, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний виплатити його, тобто прострочення виплати починається з 10 січня 2021 року, а не з 06 листопада 2020 року. У зв'язку з чим, сума пені складає - 12 946,58 грн, інфляційних втрат - 9 776 грн, 3% річних - 2 713,97 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, 10 грудня 2021 року подав заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог в повному обсязі та просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регламентується Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Судом встановлено, що 02 жовтня 2020 року о 02-00 год. в с. Софіївська Борщагіввська по вул. Ярова - А. Шалімова, ОСОБА_2 рухався на автомобілі SKODA, НОМЕР_9 , при виконанні обгону не впевнився в безпечності, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем TESLA, НОМЕР_6 , який рухався в попутному напрямку. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Транспортний засіб марки «Skoda Fabia» номерний знак НОМЕР_9 , власником якого є ОСОБА_3 та яким на момент вчинення ДТП керував ОСОБА_2 , забезпечений у ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» згідно Полісу № ЕР-201393842 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строком дії з 29 вересня 2020 року до 28 вересня 2021 року, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю - 260 000 гривень; за шкоду, заподіяну майну - 130 000 гривень, розмір франшизи - 0 гривень.
12 жовтня 2020 року ОСОБА_3 звернулася у ПрАТ СК «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування та вказала обставини настання події.
12 жовтня 2020 ОСОБА_5 звернувся до ПАТ СК «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від третьої особи та надав пояснення про обставини настання ДТП.
На підставі вказаної заяви експертом (оцінювачем) проведено огляд пошкоджень автомобіля позивача за результатами якого складено протокол технічного огляду від 13 жовтня 2020 року, та 21 жовтня 2020 року між позивачем та ПрАТ СК «Українська страхова група» підписано протокол-узгодження про розмір страхового відшкодування у пункті 2 якого зазначено, що розмір суми страхового відшкодування дорівнює 130 000 грн.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, вказана постанова набрала законної сили в установленому порядку.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, ДТП сталась з вини ОСОБА_2 і на підставі частини шостої статті 82 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню.
Однак, листом від 02 грудня 2020 року за вих. № 03/8808 ПрАТ «Страхова компанія Українська страхова група» відмовило у виплаті страхового відшкодування з посиланням на висновок транспортно-трасологічного дослідження № 074-20 від 01 грудня 2020 року, виконаний судовим експертом ДП «Центр експертних досліджень» на замовлення страхової компанії, відповідно до якого з технічної точки зору, механічні пошкодження, зафіксовані на автомобілях Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_9 , та Tesla Model 3, д.н.з. НОМЕР_6 , не могли утворитися в рамках пригоди, яка заявлена водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки пошкодження на автомобілі Skoda Fabia за характером, формою та локалізацією не відповідають конструктивним характеристикам елементів передньої частини автомобіля Tesla Model 3 і не могли утворитись від взаємного контакту з причин, викладених в дослідницькій частині, тобто причини отримання пошкоджень транспортним засобом позивача є інші, ніж ті, що були заявлені.
Cтаттею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Пунктами 1.4, 1.7 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Положеннями пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно пункту 2 протоколу-узгодження про розмір страхового відшкодування від 21 жовтня 2020 року, між позивачем та відповідачем було погоджено розмір суми страхового відшкодування - 130 000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення суми страхового відшкодування у межах страхового ліміту на суму130 000 грн.
Крім того, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначений порядок дій водія транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, тобто, як потерпілого, так і страховика.
Зокрема, у пункті 33.1.4 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Відповідно пункту 35.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Судом встановлено, що 12 жовтня 2020 року відповідач був повідомлений про настання дорожньо-транспортної пригоди та в цей же день позивач звернувся до ПрАТ СК «Українська страхова група» із заявою про виплату страхового відшкодування, що не заперечується сторонами.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Як вбачається із змісту листа відповідача за вих. № 03/8808 від 02 грудня 2020 року, у зв'язку з тим, що у ПрАТ СК «Украънська страхова група» виникли сумніви щодо обставин та характеру настання страхового випадку, Товариство звернулося до ДП «Центр експертних досліджень» з проханням провести транспортно-трасологічне дослідження для встановлення механізму утворення пошкоджень, за результатами якого позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 37.1. 3 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з висновком експерта ДП «Центр експертних досліджень» № 074-20 від 01 грудня 2020 року, останнім встановлено наступне: «з технічної точки зору, механічні пошкодження, зафіксовані на автомобілях Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_9 , та Tesla Model 3, д.н.з. НОМЕР_6 , не могли утворитися в рамках пригоди, яка заявлена водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки пошкодження на автомобілі Skoda Fabia за характером, формою та локалізацією не відповідають конструктивним характеристикам елементів передньої частини автомобіля Tesla Model 3 і не могли утворитись від взаємного контакту з причин, викладених в дослідницькій частині».
Відповідно до пункту 37.1.3 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Так, на підставі вищевказаного висновку відповідач вважає, що позивач, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не повідомили страховика про дійсні (реальні) обставини та причини настання ДТП, свідомо подали недостовірні (надумані) відомості про обставини та причини настання ДТП.
Однак з висновку експерта № 074-20 від 01 грудня 2020 року вбачається, що експертиза була проведена на підставі електронних копій матеріалів страхової справи, цифрових фотознімків зовнішнього стану автомобілів та цифрових фотознімків місця, де мала статися заявлена пригода.
При цьому, відповідно до пункту 2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, експерт зобов'язаний особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз'яснити його.
Згідно з пунктом 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 № 53/5, коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз.
Таким чином, висновок експерта проведено з порушенням вимог 2.2, 3.4, 3.5 вищевказаної Інструкції, відповідно до яких експертиза за фотознімками може бути проведена у виняткових випадках, коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, у той час, як позивач мав можливість представити пошкоджений автомобіль експертові для проведення дослідження, але, а ні страхова компанія, а ні експерт не звертались до позивача з такою вимогою.
Крім того, експертний висновок № 074-20 від 01 грудня 2020 року, наданий за результатами проведеного дослідження судовим експертом Автономовим М. В., спростовуються постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2020 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, а саме: 02 жовтня 2020 року о 02-00 год. в с. Софіївська Борщагіввська по вул. Ярова - А. Шалімова, ОСОБА_2 рухався на автомобілі SKODA, НОМЕР_9 , при виконанні обгону не впевнився в безпечності, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем TESLA, НОМЕР_6 , який рухався в попутному напрямку, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, суд не вправі обговорювати вину особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року справа № 234/16272/15-ц.
Також, вищевказаний висновок експертного дослідження № 074-20 від 01 грудня 2020 року, не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року справа № 522/1029/18.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 130 000 гривень.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Встановивши, що позивач після настання ДТП своєчасно звернувся до страховика із заявою про виплату йому страхового відшкодування у зв'язку з ДТП, що сталася з вини фізичної особи, з якою страховик уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а страхова компанія безпідставно відмовила йому у виплаті страхового відшкодування в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком, суд вважає, що позивачем правомірно пред'явлені вимоги до відповідача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
З матеріалів справи вбачається, що заяву про відшкодування було подано позивачем до відповідача 12 жовтня 2020 року, проте страхове відшкодування виплачене не було.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
При нарахуванны пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року справа № 310/11534/13-ц.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, виконаного з урахуванням вимог чинного законодавства, на його думку, розмір пені становить - 15 718,12 грн, трьох процентів річних - 3 406,86 грн та інфляційних втрат - 11 177,99 грн.
Однак суд не погоджується з таким розрахунком, оскільки позивачем неправильно визначений період розрахунку. Зокрема, позивач вважає, що останній день виплати припадав на 05 листопада 2020 року, оскільки відповідно до пункту 2 протоколу-узгодження про розмір страхового відшкодування від 21 жовтня 2020 року виплата страхового відшкодування мала бути здійснена протягом 15 днів. При цьому, чинним законодавством України передбачено що виплата страхового відшкодування має бути здійснена не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування, тобто останній день виплати припадав на 09 січня 2021 року.
З огляду на викладене, суми штрафних санкцій за прострочення виплати страхового відшкодування повинні розраховуватись за період з 10 січня 2021 року по 20 вересня 2021 року.
Так, розрахунок суми пені за період з 10 січня 2021 року по 20 вересня 2021 року здійснюється за формулою:
10 січня 2021 - 04 березня 2021 року: 130 000 (Сума боргу) x (2 x 6 (облікова ставка НБУ) : 365) x 54 днів (прострочення) : 100 = 2 307,95 грн;
05 березня 2021 - 15 квітня 2021 року: 130 000 (Сума боргу) x (2 x 6,5 (облікова ставка НБУ) : 365) x 42 днів (прострочення) : 100 = 1 944,66 грн;
16 квітня 2021 - 22 липня 2021 року: 130 000 (Сума боргу) x (2 x 7,5 (облікова ставка НБУ) : 365) x 98 днів (прострочення) : 100 = 5 235,62 грн;
23 липня 2021 - 09 вересня 2021 року: 130 000 (Сума боргу) x (2 x 8 (облікова ставка НБУ) : 365) x 49 днів (прострочення) : 100 = 2 792,33 грн;
10 вересня 2021 - 20 вересня 2021 року: 130 000 (Сума боргу) x (2 x 8,5 (облікова ставка НБУ) : 365) x 11 днів (прострочення) : 100 = 666,03 грн.
Всього сума пені складає 12 946, 58 грн.
Сума інфляційних втрат за період з 10 січня 2021 року по 20 вересня 2021 року становить 9 776 грн (130 000 х 107,52(індекс інфляції)/100% - 130 000 = 9 776).
Сума 3% річних за період з 10 січня 2021 року по 20 вересня 2021 року становить 2 713,97 грн (130 000 х 3%/100%/365 х 254 дня (прострочення) = 2 713,97).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача пені в розмірі 12 946,58 грн, інфляційних втрат - 9 776 грн, 3% річних - 2 713,97 грн.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи те, що доказів відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України на спростування доводів позивача відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовним вимог та про їх часткове задоволення.
Крім того, частиною п'ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума судового збору, пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог, що була сплачена позивачем при зверненні до суду з указаним позовом. Відтак, сума судового збору в процентному відношенні від задоволеної суми становить 1 555 грн.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 549-551, 610, 612, 625 ЦК України, статтями 2, 10, 12, 13, 15, 141, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265, 273, 280, 284, 289, 354, 43 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат у сумі 155 436,55 (сто п'ятдесят п'ять тисяч чотириста тридцять шість гривень 55 копійок) грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 555 грн.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ;
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», код ЄДРПОУ 30859524, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А;
треті особи:
ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення подається учасниками справи безпосередньо (частина перша статті 355 ЦПК України) або через суд першої інстанції (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. М. Ішуніна