21 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 160/15426/21
головуючий суддя І інстанції - Букіна Л.Є.
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,
суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 року в адміністративній справі №160/15426/21 за позовом ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Межиріцької сільської ради, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.03.2021 року №359-6/VIII про відмову в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для введення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради;
- зобов'язати відповідача у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для введення особистого селянського господарства кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 року №359-6/VIII про відмову в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для введення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради.
Зобов'язано Межиріцьку сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.01.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для введення особистого селянського господарства кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради.
У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що належним способом захисту є, саме зобов'язання Межиріцьку сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства.
Відзив від відповідача на адресу суду не надходив.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції, 06.01.2021 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для введення особистого селянського господарства кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради.
Рішення відповідача від 30.03.2021 року №359-6/VIII позивачеві відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для введення особистого селянського господарства кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради.
Не погодившись з правомірністю наведеного рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що хоч і повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивача за вказаних фактичних обставин, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідне клопотання (заяву) позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, громадяни мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), в містах - не більше 0,10 га.
Відтак, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Як вбачається зі змісту спірного рішення відповідача, підставою для прийняття оскарженого рішення визначено,як невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади.
Визначення поняття "документація із землеустрою (землевпорядна документація)" наведено у статті 1 Закону України "Про землеустрій", якою є затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.
До видів документації із землеустрою належать, серед іншого, схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць.
Згідно зі статтею 45 Закону України "Про землеустрій" схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць розробляються з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо.
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць розробляються щодо території відповідного району, села, селища, міста.
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель району розробляються за рішенням районної ради.
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста розробляються за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці включає:
а) завдання на складання схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці;
б) пояснювальну записку;
в) рішення відповідного органу місцевого самоврядування про розроблення схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці;
г) характеристику природних умов адміністративно-територіальної одиниці;
ґ) інформацію про сучасний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці (включаючи обмеження у використанні земель);
д) картограму категорій земель у розрізі угідь у межах відповідної території;
е) картограму агровиробничих груп ґрунтів та крутизни схилів;
є) еколого-економічне обґрунтування використання та охорони земель;
ж) техніко-економічні показники схеми землеустрою;
з) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування;
и) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці;
і) схему запланованих заходів щодо раціонального використання та охорони земель;
ї) матеріали погодження схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, визначені статтею 186 ЗК України.
Відтак, аналіз наведених норм Закону України "Про землеустрій" дає підстави для висновку, що схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування є одним із видів документації із землеустрою, який розробляється з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо.
З наведених положень слідує, що схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці є документацією із землеустрою, яка розробляється щодо території відповідного району, села, селища, міста за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Разом з тим, жодних доводів з приводу того, у чому саме полягала невідповідність місця розташування земельної ділянки, на яку претендує позивач схемі землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади, відповідач у оскарженому рішенні не навів, та будь-яких пояснень з приводу правомірності прийнятого рішення до суду не надав, що свідчить про протиправність прийняття спірного рішення.
Щодо правомірності зобов'язання відповідача у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для введення особистого селянського господарства кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
В даній справі, з метою захисту порушеного права позивача, ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням висновків суду.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції відносно обґрунтованості часткового задоволення позовних вимог.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 в адміністративній справі №160/15426/21 -залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко
суддя В.Є. Чередниченко