02 травня 2022 року м. Рівне №460/15844/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі № 14 від 09.02.2017 про утримання надміру виплачених сум пенсії;
2) зобов'язати відповідача повернути суму коштів утриманих із пенсії позивача на підставі рішення Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі № 14 від 09.02.2017.
За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що з 09.09.2010 йому була призначена пенсія за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У вересні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання повного розрахунку усіх пенсійних виплат з дня призначення пенсії. На підставі отриманих відомостей позивач з'ясував, що у період з 01.03.2017 по 31.03.2021 з його пенсії утримувалося 20 % для погашення надміру виплаченої пенсії в розмірі 24256,70грн рішення Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі № 14 від 09.02.2017. Спірне рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії мотивоване тим, що в період з 01.10.2010 по 30.11.2016 позивач проживав на території Королівства Іспанія. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає його протиправним, оскільки норма пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка регламентувала припинення виплати пенсії на весь час проживання пенсіонера за кордоном, з 07.09.2009 була визнана неконституційною, а тому у відповідача не було підстав для її застосування відносно позивача. За наведених обстави, позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечує проти позову. Свої заперечення аргументує тим, що нарахування га виплата пенсії позивачу проводилась з дати призначення по 30.11.2016, оскільки було виявлено факт невідповідності паспортних даних позивача та виплата була зупинена до уточнення паспортних даних. 22.12.2016 Управлінням Пенсійного фонду України в Костопільському районі було надіслано запит № 4915/03 до Костопільського районного сектору державної міграційної служби України в Рівненській області щодо реєстрації позивача та факту видачі йому паспорта серії НОМЕР_1 . Костопільським районним сектором державної міграційної служби України в Рівненській області 22.12.2016 підтверджено факт видачі паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Костопільським УМВС України в Рівненській області, та повідомлено, що, зокрема, з 27.09.2010 ОСОБА_1 знятий з реєстраційного обліку в Іспанію, а з 13.10.2011 зареєстрований у м. Костополі. Таким чином, відповідач вказує, що у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон виникла переплата пенсії за 13.10.2011 по 12.10.2011 та з 13.10.2011 по 30.11.2016 у зв'язку з проведеними перерахунками пенсії, які не підлягали виплаті у зв'язку з поновленням виплати пенсії позивачу, сумі 24256,70грн. З огляду на вказане, на підставі заяви позивача від 09.02.2017 та відповідно до рішення Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про утримання надміру виплачених сум пенсій від 09.02.2017 № 14, починаючи з 01.03.2017 та по 31.03.2021 здійснювалося утримання з пенсії позивача у розмірі 20 % пенсії. З огляду на вказане, відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:
22.11.2021 позовна заява надійшла до суду.
23.11.2021 ухвалою суду позовна заява залишалася без руху з підстав ненадання доказів сплати судового збору або наявності підстав для звільнення від його сплати, а також пропуску строку звернення до суду.
08.12.2021 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову. До вказано заяви були долученні докази сплати судового збору та заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
09.12.2021 ухвалою суду задоволено заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
30.12.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.
Обставини справи, встановлені судом:
ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На звернення позивача, відповідач листом від 13.10.2021 за № 10000-9772/Ю-02/8-1700/21 повідомив, що у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон виникла переплата пенсії за період з 01.10.2010 по 30.11.2016 в сумі 24256,70грн. Також у листі вказано, що на підставі заяви позивача від 09.02.2017 та відповідно до рішення Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про утримання надміру виплачених сум пенсій від 09.02.2017 № 14, починаючи з 01.03.2017 та по 31.03.2021 здійснювалося утримання з пенсії позивача у розмірі 20 % пенсії.
Позивач, не погоджуючись з рішенням Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про утримання надміру виплачених сум пенсій від 09.02.2017 № 14 та вважаючи його протиправним, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Отже, обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера.
При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону № 1058-IV та статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії).
Крім того, механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, визначено Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 21.03.2003 № 6-4 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2014 № 25-3) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695 (далі - Порядок № 6-4).
Пунктами 3 та 4 Порядку № 6-4 встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
У разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.
Таким чином, законодавець встановив наступні підстави для відрахування виплаченої надміру суми пенсії на підставі рішення пенсійного органу:
- зловживання з боку пенсіонера;
- подання страхувальником недостовірних даних.
Разом з тим, в оскаржуваному рішенні Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі від 09.02.2017 №14 підставою для утримання з позивача надміру виплачених сум пенсій зазначено: «виїзд на ПМЖ за кордон».
З даного приводу суд зауважує, що матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами за змістом заяв по суті, що у період з 27.09.2010 по 13.10.2011 позивач дійсно проживав у Королівстві Іспанія.
Пункт 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV встановлює, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що спірне рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій фактично мотивоване пенсійним органом відсутністю підстав для виплати пенсії через проживання позивача за кордоном, позаяк, покликання на інші підстави, як от зловживання з боку пенсіонера чи подання страхувальником недостовірних даних, оскаржуване рішення не містить.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV.
Відповідно, до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, з 07.10.2009 норма пункту 2 частини першої статті 49 Закону №1058-IV, яка передбачала припинення виплати пенсії весь час проживання пенсіонера за кордоном, втратила чинність у зв'язку з її визнанням неконституційною.
Відтак, на момент виїду позивача на постійне проживання за кордон у Законі №1058-IV була відсутня норма, яка передбачала припинення виплати пенсії з наведеної підстави.
Не була чинною відповідна норма і на момент прийняття Управлінням Пенсійного фонду України в Костопільському районі рішенні від 09.02.2017 № 14, а тому, враховуючи, що покликання на інші підстави для утримання з позивача надміру виплачених сум пенсій таке рішення не містить, тому суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям до рішення суб'єкта владних повноважень, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.
Частина третя статті 107 Закону № 1058-IV встановлює, зокрема, що суми коштів, безпідставно стягнені органами Пенсійного фонду з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню в триденний строк із дня прийняття рішення виконавчим органом Пенсійного фонду або судом про безпідставність їх стягнення.
Враховуючи, що в ході судового розгляду суд встановив безпідставність стягнення з позивача сум пенсії на підставі рішення Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі від 09.02.2017 № 14, тому позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути позивачу відповідні суми коштів також належить до задоволення.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими остання обґрунтовувала позовні вимоги, знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити повністю.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вказане, судовий збір в розмірі 908грн, сплачений відповідно до квитанції від 06.12.2021 №177310026, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про утримання надміру виплачених сум пенсії від 09.02.2017 № 14.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повернути суми коштів утриманих з пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про утримання надміру виплачених сум пенсії від 09.02.2017 № 14.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 02 травня 2022 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м.Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.В. Друзенко