про повернення позовної заяви в частині
02 травня 2022 року м. Рівне №460/4080/22
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Друзенко Н.В., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та виплати з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та із 17 липня 2018 року по дату звернення щомісячну доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, визначених статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату із 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та із 17 липня 2018 року по дату звернення, щомісячну доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітнім платам, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) до зміни законодавства або зміни мого правового статусу з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 21.02.2022 позовна заява залишалася без руху та позивачу встановлювався строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.
Зазначена ухвала отримана позивачем 11.03.2022, що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.
Ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху було встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Станом на 02.05.2022 позивачем недоліки позовної заяви не усунуто.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість причин пропуску позивачем строку звернення до суду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
А в силу вимог частини другої цієї статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, за правилами пункту 9 частини четвертої цієї статті, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
В свою чергу, приписами частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як слідує з матеріалів справи, частина позовних вимог заявлена поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
Суд наголошує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Враховуючи викладене, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом у відповідній частині вимог, не можуть вважатися поважними.
Додатково суд звертає увагу, що за практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”). Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (справа “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії”). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії” ЄСПЛ встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності і сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Позивач звернулась з позовом до суду 14.02.2022.
Відтак, враховуючи те, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати із 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, та 17 липня 2018 по дату звернення підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтями 39, 51 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов'язання відповідача здійснити із 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, та 17 липня 2018 року по по дату звернення нарахування та виплату підвищення до пенсії , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтями 39, 51 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам та доплату 25% мінімальної пенсії за віком (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), а належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогам позивачем не подано, то суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви у зазначеній частині позовних вимог відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та виплати з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та із 17 липня 2018 року по 13.08.2021 щомісячну доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, визначених статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену статтею 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату із 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та із 17 липня 2018 року по 13.08.2021, щомісячну доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітнім платам, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену статтею 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) до зміни законодавства або зміни мого правового статусу з урахуванням раніше виплачених сум - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 02 травня 2022 року
Суддя Н.В. Друзенко