вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" лютого 2022 р. Справа№ 910/13873/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Владимиренко С.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,
представників сторін:
від позивача: не з'явились,
від відповідача: Єфременко О.О.
розглянувши апеляційну скаргу
Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 (повний текст складено 12.11.2021)
у справі № 910/13873/19 (суддя Плотницька Н.)
за позовом Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго»
до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
про визнання недійсним пункту договору та зобов'язання вчинити дії, -
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У жовтні 2019 року Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» (далі - МКП «Чернівцітеплокомуненерго») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило:
- визнати недійсним п. 5.2 договору постачання природного газу від 19.09.2016 №2441/1617-ТЕ-38 (далі - договір), укладеного з Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України»), в частині ціни на газ в розмірі 4 942,00 грн за 1000 кубічних метрів природного газу;
- зобов'язати ПАТ «НАК «Нафтогаз України» здійснити перерахунок вартості природного газу, поставленого на умовах договору постачання природного газу від 19.09.2016 №2441/1617-ТЕ-38, із застосуванням державної регульованої ціни на природний газ в розмірі 1 770,74 грн за 1000 кубічних метрів природного газу.
В обґрунтування заявлених вимог МКП «Чернівцітеплокомуненерго» вказує на невідповідність п. 5.2 договору постанові Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 в редакції, чинній до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 №315, у зв'язку із ухваленням Окружним адміністративним судом міста Києва рішення від 04.03.2019 у справі №826/9665/16, яким визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 №315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758» з моменту її прийняття, а саме з 27.04.2016.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у задоволенні позову МКП «Чернівцітеплокомуненерго» до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про визнання недійсним пункту договору та зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що господарський суд має право визнати недійсною лише частину договору (за наявності підстав для цього) виключно тоді, коли обставини справи свідчать про можливість укладення договору і без включення недійсної частини. Умова договору, що встановлює ціну товару (природного газу), є однією з істотних умов, що унеможливлює укладання договору без даної частини. Суд встановив, що за спірним договором сторони виконали взяті на себе зобов'язання, відповідач поставив позивачу газ, який оплачений та прийнятий останнім. Отже, на момент розгляду справи спірні договори виконані та припинили свою дію в частині поставки газу та розрахунків за використаний газ. А відтак, відповідно до ст. 180 ГК України, ст. 217 ЦК України відсутні законні підстави для задоволення вимог щодо визнання недійсним п. 5.2 договору, укладеного між сторонами у справі, в частині ціни на газ в розмірі 4 942,00 грн за 1000 кубічних метрів природного газу в силу приписів ч. 3 ст. 632 ЦК України.
Суд вказав, що обставина, на котру посилається позивач як на підставу для визнання недійсним пункту договору, - набуття чинності рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 у справ №826/9665/16, не є тією обставиною в розумінні ст. ст. 203 та 215 ЦК України, з якою законодавець пов'язує можливість визнання правочину недійсним. Більше того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2021 у справі №826/9665/16 у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправною (незаконною) постанови №315 від 27.04.2016 відмовлено.
Таким чином, при укладанні сторонами договору не було порушено приписів ст. ст. 203, 215 ЦК України, договір відповідав вимогам чинного на той момент законодавства, у подальшому був схвалений позивачем, сторони виконали умови договору в частині поставки природного газу та оплати його вартості, а тому відсутні правові підстави для визнання п. 5.2 договору недійсним.
Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості поставленого природного газу, суд зазначив, що вказана вимога фактично спрямована на визнання юридичного факту (встановлення нової ціни на природний газ) та внесення змін до договору у спосіб, не передбачений ЦК та ГК України. Такий спосіб захисту не призводить до поновлення права позивача та, у разі його задоволення, не може бути виконаний у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення. Таким чином, суд дійшов висновку стосовно неналежності обраного позивачем способу захисту в частині вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості поставленого природного газу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2021, МКП «Чернівцітеплокомуненерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги МКП «Чернівцітеплокомуненерго» вказує про незгоду з оскаржуваним рішенням в цілому.
Скаржник зазначає, що вважає, що господарський суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права.
При цьому апелянт за текстом поданої скарги в обґрунтування свої позиції цитує позовну заяву та не висловлює незгоди з тими чи іншими висновками суду. Порушення, про яке зазначає апелянт, таке: суд мав зупинити провадження у цій справі до прийняття апеляційним адміністративним судом рішення у справі №826/9665/16 за адміністративним позовом про визнання протиправною (незаконною) постанови №315 від 27.04.2016.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13873/19. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою МКП «Чернівцітеплокомуненерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 до надходження матеріалів справи №910/13873/19.
20.12.2021 матеріали справи №910/13873/19 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В. (у зв'язку з відпусткою судді Попікової О.В.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МКП «Чернівцітеплокомуненерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі №910/13873/19. Розгляд справи призначено на 07.02.2022. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу. Явка учасників справи обов'язковою не визнавалась.
У судовому засіданні 07.02.2022 суд протокольно відклав розгляд справи до 22.02.2022, про що повідомив МКП «Чернівцітеплокомуненерго» відповідною ухвалою.
Від позивача надійшли клопотання про розгляд справи, призначений на 07.02.2022 та 22.02.2022, без участі його представника. У поданий клопотаннях позивач вказує, що апеляційну скаргу підтримує повністю.
У судовому засіданні 22.02.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного суду.
Позиції учасників справи.
Від ПАТ «НАК «Нафтогаз України» відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
01.10.2015 постановою Кабінету Міністрів України №758 затверджено «Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» (далі - Положення №758).
Постановою Кабінету Міністрів України №234 від 30.03.2016 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758» до п. 5 Положення №758 внесено зміни: в абз. 1 слова і цифри «по 31.03.2016» замінено словами і цифрами «по 30.04.2016»; в абз. абз. 2 і 4 слова «до газотранспортної системи» замінені словами «до магістральних газопроводів».
Постановою Кабінету Міністрів України №315 від 27.04.2016 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758» (далі - постанова №315) до Положення №758 внесено зміни, зокрема, п. 2 (пп. 4) п. 16 Положення №758 викладено у новій редакції:
«ПАТ НАК «Нафтогаз України» у період з 01.05.2016 по 31.03.2017 (включно) постачає природний газ виробникам теплової енергії за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в розмірі 4942 грн за 1000 куб. метрів, а для виробництва теплової енергії для релігійних організацій - в розмірі 2471 гривня за 1000 куб. метрів».
19.09.2016 ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та МКП «Чернівцітеплокомуненерго» (споживач) уклали договір постачання природного газу №2441/1617-ТЕ-38 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 5.1 договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758.
Ціна за 1000 куб. м природного газу за цим договором становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн (п. 5.2 договору).
За умовами п. 12.1 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 включно, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.
22.03.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №187 «Про затвердження положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», у п. 13 якої встановлено ціну продажу газу виробникам теплової енергії з 01.04.2017 з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню - 4 942 грн за 1000 куб. м.
У період жовтень 2016 - березень 2017 років на виконання умов договору ПАТ «НАК «Нафтогаз України» передало, а МКП «Чернівцітеплокомуненерго» прийняло природний газ за актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 31.01.2017, від 28.02.2017, від 31.03.2017.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 у справі №826/9665/16, яке набрало законної сили після залишення без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019, постанова Кабінету Міністрів України №315 від 27.04.2016 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758» була визнана протиправною та нечинною з моменту її прийняття, а саме з 27.04.2016 .
Після втрати чинності положеннями п. 5 Постанови №315 щодо підвищення ціни за 1000 куб. м газу з 1770,74 грн до 4942,00 грн відновили дію положення п. 16 Положення №758 щодо ціни 1770,74 грн./1000 куб. м.
Звертаючись у жовтні 2019 з позовом у цій справі, МКП «Чернівцітеплокомуненерго» вказує про невідповідність п. 5.2 договору постанові Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 в редакції, чинній до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 №315, у зв'язку із ухваленням Окружним адміністративним судом міста Києва рішення від 04.03.2019 у справі №826/9665/16, яким визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 №315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758» з моменту її прийняття, а саме з 27.04.2016. На думку позивача, за таких обставин вказаний пункт договору (в частині ціни на газ в розмірі 4 942,00 грн за 1000 куб. м природного газу) має бути визнаний недійсним. Крім того, позивач просить зобов'язати ПАТ «НАК «Нафтогаз України» здійснити перерахунок вартості природного газу, поставленого на умовах договору постачання природного газу від 19.09.2016 №2441/1617-ТЕ-38 із застосування державної регульованої ціни на природний газ в розмірі 1 770,74 грн за 1000 куб. м природного газу.
Постановою Верховного Суду від 25.06.2020 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019, а справу №826/9665/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Наголошено на необхідності дослідження правової природи спірної постанови та з'ясування обставин стосовно її відповідності ознакам регуляторного акта, здійснення аналізу повноважень Секретаріату Енергетичного Співтовариства. Окрім того, Верховний Суд звернув увагу судів на необхідність з'ясування кола суб'єктів, яких безпосередньо стосується оскаржуваний нормативно-правовий акт, виходячи з мети прийняття спірної постанови, зокрема, в частині покладення спеціальних обов'язків.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2021 в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 відкрито апеляційне провадження на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2021 у справі №826/9665/16.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу норм ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ст. 180 ГК України).
За змістом ч. 1 ст. 628 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, господарський суд має право визнати недійсною лише частину договору (за наявності підстав для цього) виключно тоді, якщо обставини справи свідчать про можливість укладення договору і без включення недійсної частини. Умова договору, що встановлює ціну товару (в цьому випадку - природного газу) є однією з істотних умов, що унеможливлює укладання договору без даної частини.
Укладений сторонами спору договір, щодо визнання недійсним п. 5.2 якого заявлено вимогу у справі, що розглядається, за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Частини 1 та 2 ст. 712 ЦК України визначають, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Зокрема, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Ціна договору є його істотною умовою, що унеможливлює укладання договору без даної частини.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч.ч. 1-3 ст. 632 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
На підставі вказаної норми Закону України "Про ринок природного газу" постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 затверджено «Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)», згідно з пп. 4 п. 3 якого на ПАТ «НАК «Нафтогаз України» покладений спеціальний обов'язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені п.п. 15-17 цього Положення.
Пунктом 16 (абз. абз. 1-3) Положення №758 було визначено, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» постачає природний газ виробникам теплової енергії, зокрема, з метою надання послуг з опалення і постачання гарячої води населенню за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України), яка у період з 01.10.2015 по 31.03.2016 (включно) визначається для:
- виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню для виробників теплової енергії, які безпосередньо приєднані до газотранспортної системи, - в розмірі 1 843,28 гривні за 1000 куб. метрів;
- виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню для всіх інших виробників теплової енергії - 1 770,74 грн. за 1000 куб. метрів.
Постановою Кабінету Міністрів України №315 від 27.04.2016 до Положення №758 було внесено зміни, зокрема, п. 2 (пп. 4) п. 16 Положення №758 викладено у новій редакції, згідно з якою ПАТ НАК «Нафтогаз України» у період з 01.05.2016 по 31.03.2017 (включно) постачає природний газ виробникам теплової енергії за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в розмірі 4942 грн за 1000 куб. м, а для виробництва теплової енергії для релігійних організацій - в розмірі 2471 гривня за 1000 куб. м».
Таким чином, у період з 01.05.2016 по 31.03.2017 ціна природного газу для позивача визначалася відповідно до п. 16 Положення №758 в редакції Постанови №315.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 у справі №826/9665/16, яке набрало законної сили після залишення без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019, постанова Кабінету Міністрів України №315 від 27.04.2016 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758» була визнана протиправною та нечинною з моменту її прийняття, а саме з 27.04.2016 .
У зв'язку з прийняттям адміністративними судами першої та апеляційної інстанції судових рішень у справі №826/9665/16 втратило чинність положення п. 5 Постанови №315 щодо підвищення ціни за 1000 куб. м газу з 1770,74 грн до 4942,00 грн та відновив дію п. 16 Положення №758 щодо ціни 1770,74 грн./1000 куб. м.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
Одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Підставою недійсності правочину, згідно зі ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
У силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Сторони за спірним договором виконали взяті на себе зобов'язання - ПАТ «НАК «Нафтогвз України» поставило МКП «Чернівцітеплокомуненерго» газ, який останнє прийняло за актами приймання-передачі та оплатило.
Отже, що на момент розгляду справи спірний договір виконано та він припинив свою дію в частині поставки газу та розрахунків за використаний газ.
Відтак, законні підстави для задоволення вимог про визнання недійсним п. 5.2 укладеного сторонами спору договору в частині ціни на газ в розмірі 4 942,00 грн за 1000 куб. м природного газу в силу приписів ч. 3 ст. 632 ЦК України відсутні.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.
При цьому з системного аналізу наведених норм права вбачається, що обставина, на яку посилається позивач як на підставу для визнання недійсним пунктів договорів - набуття чинності рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 у справі №826/9665/16, не є тією обставиною, в розумінні ст. ст. 203 та 215 ЦК України, з якою законодавець пов'язує можливість визнання правочину недійсним.
Більше того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2021 у справі №826/9665/16 у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправною (незаконною) постанови №315 від 27.04.2016 відмовлено.
Таким чином, при укладанні сторонами договору не було порушено приписів ст. ст. 203, 215 ЦК України, договір відповідав вимогам чинного на той момент законодавства, у подальшому був схвалений позивачем, сторонами умови договору в частині поставки природного газу та оплати його вартості виконані, а тому відсутні правові підстави для визнання п. 5.2 договору недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17.
У розумінні положень зазначеного Закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у ст. 4 ГПК України, полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, через зазначені положення ГПК України реалізується принцип доступності правосуддя. До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (п. 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 910/15651/17).
При цьому предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Таким чином, реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
У постанові від 18.12.2019 по справі №910/1389/19 Верховний Суд дійшов висновку, що оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (п. 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості поставленого природного газу суд зазначає, що вказана вимога фактично спрямована на визнання юридичного факту (встановлення нової ціни на природний газ) та внесення змін до договору у спосіб, не передбачений ЦК та ГК України.
Такий спосіб захисту не призводить до поновлення права позивача та, у разі його задоволення, не може бути виконаний у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
За таких підстав вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості поставленого природного газу, поставленого на умовах договору із застосування державної регульованої ціни на природний газ в розмірі 1 770,74 грн за 1000 куб. м природного газу, задоволенню не підлягають.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні вимог позову повністю.
Колегія суддів також зазначає, що вказана вимога фактично є похідною вимогою від первісної вимоги про визнання недійсним пункту договору та обґрунтована фактично тим самим, що і вимога про визнання недійсним п. 5.2 спірного договору, у задоволенні якої відмовлено. Зокрема позивач вказує, що відповідач поставив йому природний газ виходячи з вартості 4 942,00 за 1 000 куб. м газу; натомість законною ціною позивач визначає ціну 1 770,74 грн за 1 000 куб. м газу. Відповідно, така вимога також задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд мав зупинити провадження у справі, що розглядається, до прийняття апеляційним адміністративним судом рішення у справі №826/9665/16 за адміністративним позовом про визнання протиправною (незаконною) постанови №315 від 27.04.2016, спростовуються таким.
Станом на дату подання апеляційної скарги, так само як і станом на дату прийняття оскаржуваного у цій справі рішення, у справі №826/9665/16 було порушено апеляційне провадження з перегляду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2021.
Ухвалою від 16.01.2020 Господарський суд міста Києва зупинив провадження у справі, що розглядається, до набрання законної сили постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №826/9665/19, а також зобов'язав сторони повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.
01.09.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі. У поданому клопотанні відповідач повідомив, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2021 на задоволення клопотання Кабінету Міністрів України позовну заяву Громадської організації «Тарифна мобілізація» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною в частині постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 №315 залишено без розгляду. До поданого клопотання відповідач долучив копію вказаної ухвали адміністративного суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 поновлено провадження у справі №910/13873/19 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
Пункт 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України покладає на суд обов'язок зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що Громадська організація «Тарифна мобілізація» не була єдиним позивачем у справі №826/9665/16, а тому розгляд цієї справи продовжувався та за його наслідками 13.09.2021 Окружний адміністративний суд прийняв у справі №826/9665/19 рішення, яким у задоволенні позову у цій справі (про визнання протиправною (незаконною) постанови №315 від 27.04.2016) відмовив.
Станом на дату прийняття оскаржуваного у цій справі рішення Шостим апеляційним адміністративним судом було постановлено ухвалу від 25.10.2021, якою витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи №826/9665/16.
Тобто, станом на дату прийняття оскаржуваного у цій справі рішення, апеляційне провадження з перегляду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2021 у справі №826/9665/16 порушено не було.
Апеляційне провадження у справі №926/9665/16 за апеляційними скаргами на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2021 у справі №926/9665/16 було відкрито Шостим апеляційним адміністративним судом 01.11.2021, тобто після прийняття господарським судом першої інстанції оскаржуваного у цій справі рішення.
Таким чином, у місцевого господарського суду були відсутні підстави для зупинення провадження у цій справі у зв'язку з оскарженням судового рішення у справі №826/9665/16 в апеляційному порядку.
Інших доводів в обґрунтування апеляційної скарги МКП «Черкаситеплокомуненерго» не наводить.
Поряд з тим, зважаючи на апеляційний перегляд справи №826/9665/16, апеляційний господарський суд зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2021 у справі №826/9665/16 залишено без змін.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 31.01.2022 касаційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021 року у справі №826/9665/16 повернуто особі, яка її подала.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі №910/13873/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі №910/13873/19 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на апелянта.
4. Справу №910/13873/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 (Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) та продовженням строку дії воєнного стану (Укази Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 затверджений Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, №259/2022 від 18.04.2022, затверджений Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX), а також перебуванням судді Євсікова О.О. на лікарняному з 04.04.2022 по 22.04.2022 включно повний текст постанови складено 02.05.2022.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.В. Владимиренко