29 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 280/7847/20
адміністративне провадження № К/990/2909/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року
у справі №280/7847/20
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України,
за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області,
про стягнення недоплаченої суддівської винагороди,-
20 січня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі №280/7847/20.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску скаржником строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та запропоновано скаржнику звернутися до Верховного Суду із клопотанням про поновлення процесуального строку.
Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (код 0102935785186) копія ухвали суду від 08 лютого 2022 року про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 16 лютого 2022 року.
07 квітня 2022 року до суду касаційної інстанції надійшла заява скаржника про визнання поважними причин пропуску на касаційне оскарження та поновлення цього строку.
Звертаючись до Суду із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та обґрунтовуючи поважність пропуску цього строку, відповідач посилається на вжиття ним заходів щодо усунення недоліків касаційних скарг, що слугували підставою для їх повернення. Скаржник зазначає, що неодноразово звертався до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, проте ухвалами Верховного Суду касаційні скарги повернуто скаржнику та роз'яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Перевіряючи доводи, якими скаржник обґрунтовує поважність пропуску строку на касаційне оскарження в заяві, яка надійшла до Верховного Суду 07 квітня 2022 року, Судом з'ясовано наступне.
Скаржник зазначає, що вперше з касаційною скаргою звернувся до Верховного Суду у строк, передбачений КАС України, проте ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року первісна касаційна скарга повернута скаржнику, оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень не були належним чином обґрунтовані (пункт 4 частини п'ятої статті 332 КАС України).
Відповідач повторно оскаржив судові рішення в касаційному порядку та ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2021 року касаційна скарга повернута, оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень повторно не були належним чином обґрунтовані відповідно до вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд акцентує увагу скаржника, що в ухвалах Верховного Суду про повернення касаційної скарги відповідачу було роз'яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Водночас, при поданні повторних касаційних скарг скаржником не взято до уваги роз'яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Разом з цим, у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність до статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника.
Судом з'ясовано, що у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження відповідачем не наведено жодних підстав та доказів поважності пропуску ним процесуального строку, процитовано лише норми КАС України (статтю 329 цього Кодексу), викладено обставини справи, зміст оскаржуваних судових рішень та абстрактні обґрунтування про поважність причин пропуску процесуального строку.
Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Приписами статті 121 КАС України встановлено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Суд звертає увагу скаржника на те, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що приписами статті 44 КАС України встановлено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Водночас, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не свідчать про сумлінне та добросовісне ставлення останнього до наявних у нього прав.
Верховний Суд наголошує, що невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, та як наслідок, повернення відповідачу касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що повернення касаційної скарги не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Враховуючи, що скаржником не доведено поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, зазначені причини пропуску строку не може бути визнана поважною, тому у відкритті касаційного провадження за цією скаргою необхідно відмовити.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Інших доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції позивачем не зазначено і не надано.
Станом на день постановлення цієї ухвали на виконання ухвали Верховного Суду від 08 лютого 2022 року, будь-яких інших заяв чи клопотань від скаржника до суду не надходило.
Тому, є всі підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто.
Згідно пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Також суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 3, 329, 333 КАС України, Суд-
1. В задоволені клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі №280/7847/20.
3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду