28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 300/8766/21
адміністративне провадження № К/990/7780/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2022 року у справі № 300/8766/21 за позовом ОСОБА_1 до Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанови від 02 грудня 2021 року про визначення додаткових витрат виконавчого провадження та постанови від 03 грудня 2021 року про відкриття виконавчого провадження,
30 грудня 2021 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Здерко М.М. від 02 грудня 2021 року про визначення для ОСОБА_1 розміру додаткових витрат виконавчого провадження загальною сумою 10391,00 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про відкриття виконавчого провадження від 03 грудня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 10391,00 грн. додаткових витрат.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2022 року, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верхового Суду із касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 330 КАС України, а саме не надання скаржником документа про сплату судового збору.
20 квітня 2022 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги.
На підтвердження заявленого клопотання скаржник надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 16 січня 2022 року.
В обґрунтування клопотання скаржник зазначає, що ухвалою про відкриття апеляційного провадження від 14 лютого 2022 у справі № 300/8766/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд звільнив ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі тих же відомостей.
Окрім того, скаржник указує про необхідність врахування при вирішенні вказаного клопотання висновків, викладених в ухвалі Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 300/1329/20, де на підставі відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, було звільнено скаржника від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої, частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року (далі - Закон № 3674-VI).
Також посилається на необхідність врахування висновків, викладених в ухвалі Верховного Суду від 09 серпня 2021 року у справі № 352/1021/20 щодо застосування норм пункту 1 частини першої, частини другої статті 8 Закону № 3674-VI.
Вирішуючи клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору колегія суддів виходить із такого.
За змістом частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, зокрема, у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Так, додані скаржником відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків містять інформацію про суми виплачених доходів та утриманих податків лише за 9 місяців 2021 року, а не за весь 2021 рік, як то визначено частиною другою статті 8 Закону № 3674-VI.
Таким чином встановити чи перевищує розмір судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік не можливо.
Щодо посилання скаржника на необхідність врахування ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 у справі № 300/8766/21, Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 300/8766/21 та від 09 серпня 2021 року у справі № 352/1021/20, доцільно зауважити, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, питання вирішення якого, залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану особи у кожному конкретному випадку.
Так, вирішуючи клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору в ухвалі від 14 лютого 2022 року Верховний Суд виходив з того, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, загальна сума річного доходу за 2019 рік скаржника становила 2470,02 грн, а судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу суду становив 2102 грн.
Натомість як вже зазначалося до клопотання про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 додає відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків лише за 9 місяців 2021 року, що не дозволяє Суду встановити загальну суму річного доходу за 2021 рік.
В ухвалі від 14 лютого 2022 року вирішуючи клопотання скаржника Верховний Суд виходив з того, що до клопотання додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 03 березня 2021 року, згідно з якими дохід скаржника за період з 1-го кварталу 2020 року по 4-й квартал 2020 року відсутній.
Суд також звертає увагу, що правові висновки щодо застосування норм права Верховний Суд викладає у постановах, а не процесуальних ухвалах, а тому посилання скаржника на вищезазначені ухвали Судом відхиляються.
Щодо ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 у справі № 300/8766/21, то вона не містить посилань які саме докази було додано апелянтом до клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Щодо аргументів скаржника про наявність підстав для звільнення від сплати за підпунктом «г» пункту 2 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI.
Так, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, зокрема якщо позивач є членом малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї.
Однак скаржником на підтвердження вказаного статусу до клопотання про звільнення від сплати судового збору жодних доказів не надано.
Оскільки обставини, які зазначив скаржник, відповідно до вказаних статей Закону України «Про судовий збір», не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам скаржник не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору суд не вбачає правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору; обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Таким чином, станом на момент постановлення цієї ухвали скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху не виконано та не надано доказів сплати судового збору.
Згідно частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтями 132, 133, 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2022 року у справі № 300/8766/21.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2022 року у справі № 300/8766/21 за позовом ОСОБА_1 до Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управ.ління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанови від 02 грудня 2021 року про визначення додаткових витрат виконавчого провадження та постанови від 03 грудня 2021 року про відкриття виконавчого провадження - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк В.М. Соколов