Справа № 308/5027/22
1-кс/308/1602/22
28 квітня 2022 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071170000209 від 26 квітня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування відносно підозюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вугледар, Донецької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
Слідчий слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 ,звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071170000209 від 26 квітня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання мотивовано тим, що 26 квітня 2022 року СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №12022071170000209 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У клопотанні вказано на те, що як встановлено досудовим розслідуванням: 26 квітня 2022 року, близько 16:30 години ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем тимчасового проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , а саме в приміщенні класу №11 Чопської ЗОШ №2, помітив навпроти вхідних дверей, біля вікна жіночу сумку, яка належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка тимчасово проживає за вищевказаною адресою, після чого, скориставшись відсутністю власника, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, прагнучи задовольнити особисті потреби за рахунок незаконного вилучення майна, тобто діючи з корисливим мотивом та метою, реалізовуючи умисел, спрямований на крадіжку, вважаючи, що роблять це непомітно для потерпілого та інших осіб, тобто діючи таємно, в умовах воєнного стану, відкрив дану сумку, взяв гаманець та викрав з нього 1000 гривень, двома купюрами номіналом по 500 гривень і поклав гаманець назад до сумки, після чого ОСОБА_4 вийшов з вищевказаного приміщення та покинув місце вчинення злочину разом з викраденим.
Слідчий зазначає, що внаслідок зазначених дій потерпілій ОСОБА_7 заподіяні матеріальні збитки на загальну суму 1000 гривень (одну тисячу гривень).
При цьому слідчий зазначає,що Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Разом з тим, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14 березня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Окрім цього, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №259/2022 від 18 квітня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
У клопотанні вказано на те, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , інкримінованого правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від громадянки ОСОБА_7 від 26.04.2022; протоколами огляду місця події від 26.04.2022; протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення; показами потерпілої ОСОБА_7 від 26.04.2022; показаннями свідка ОСОБА_8 , від 27.04.2022; показаннями свідка ОСОБА_9 , від 27.04.2022; показами свідка ОСОБА_10 від 27.04.2022; показами свідка ОСОБА_11 від 27.04.2022; протоколами впізнання особи за фотознімками від 27.04.2022;
27.04.2022 року слідчим слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області за погодженням прокурора Ужгородської окружної прокуратури було повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.
Слідчий вказує на наявність ризиків:
ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілого з метою зміни ним показань на його користь, оскільки підозрюваному відомо місце його проживання та будучи на волі він зможу здійснити підкуп чи застосувати насильство до нього, а також може незаконно впливати на свідків з метою зміни їх показань на його користь, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України. На думку сторони обвинувачення, потерпілий не зможе почувати себе у безпеці у випадку якщо знатиме, що ОСОБА_4 перебуває на волі.
на думку сторони обвинувачення наявний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п.5 ст.177 КПК України), оскільки він є особою, яка наважилася вчинити тяжкий злочин в період воєнного стану добре усвідомлюючи, що правоохоронні органи виконують функції державної влади безпосередні пов'язані з протидією воєнної агресії Російської Федерації проти України, а тому користуючись цим може вчинити новий злочин.
Обґрунтовуючи клопотання , слідчий посилається на положення ст. 177,ч.2 ст. 178 , п5 ч.2 статті 183 КПК України.
Так, слідчий зазначає, що ОСОБА_4 на підставі вагомих доказів обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який йому у випадку визнання винним, загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років; є особою молодого віку, стан здоров'я якого не перешкоджає утриманню під вартою; офіційно ніде не працює, його майновий стан є незадовільним.
У клопотанні вказано на те, що оцінюючи у сукупності вказані обставини, а також наявність обґрунтованої підозри та вищенаведених ризиків, сторона обвинувачення приходить до висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_4 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий зазначає, що ОСОБА_4 наразі підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, яке належить до тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення якого законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Слідчий просить слідчого суддю: застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вугледар, Донецької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.
Захисник підозрюваного просила не застосовувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Захисник вказав, що ризики відсутні, вважає за можливе, застосувати до ОСОБА_4 більш м'якого, запобіжного заходу.
Підозрюваний в судовому засіданні вказав, що проти задоволення клопотання заперечує. Підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчим суддею встановлено, що 26 квітня 2022 року СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №12022071170000209 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, 26.04.2022 року о 23.20 год. було затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
27.04.2022 року слідчим слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області за погодженням прокурора Ужгородської окружної прокуратури було повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від громадянки ОСОБА_7 від 26.04.2022; протоколами огляду місця події від 26.04.2022; протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення; показами потерпілої ОСОБА_7 від 26.04.2022; показаннями свідка ОСОБА_8 , від 27.04.2022; показаннями свідка ОСОБА_9 , від 27.04.2022; показами свідка ОСОБА_10 від 27.04.2022; показами свідка ОСОБА_11 від 27.04.2022; протоколами впізнання особи за фотознімками від 27.04.2022.
Санкція частини 4 статті 185 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Так відповідно до ст. 12 КК України, вказане кримінальне правопорушення належить нетяжкого злочину.
На переконання слідчого судді, слідчим доведено наявність ризику того, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілого з метою зміни ним показань на його користь, оскільки підозрюваному відомо місце його проживання та будучи на волі він зможу здійснити підкуп чи застосувати насильство до нього, а також може незаконно впливати на свідків з метою зміни їх показань на його користь, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України. На думку сторони обвинувачення, потерпілий не зможе почувати себе у безпеці у випадку якщо знатиме, що ОСОБА_4 перебуває на волі.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Слідчий суддя вважає, що на цей час, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання останнього винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а саме до восьми років позбавлення волі, останній перебуваючи під загрозою застосування вказаного покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, тобто існує ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Слідчий суддя погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного.
Таким чином, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину, може в подальшому перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином, та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності такої поведінки підозрюваного.
Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).
Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».
Окрім того, відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання, від 27.04.2022, свідок ОСОБА_12 , впізнав особу , що на фотознімку №3( ОСОБА_4 )
Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про можливу причетність підозрюваного до вищевказаного кримінального правопорушення.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваної у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.
Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п. 48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Слідчий суддя вважає, доведеним те, що існує реальна загроза того, що підозрюваний перебуваючи на волі може незаконно впливати на потерпілого з метою зміни ним показань на його користь, оскільки підозрюваному відомо місце його проживання та будучи на волі він зможу здійснити підкуп чи застосувати насильство до нього, а також може незаконно впливати на свідків з метою зміни їх показань на його користь.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується також тим, що у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного з тримання під вартою неможливо буде запобігти контактам підозрюваного потерпілим у даному кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків, потерпілого під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Окрім наявності вказаних ризиків, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, не одружений.
Щодо заявленого слідчим у клопотанні ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п.5 ст.177 КПК України), оскільки він є особою, яка наважилася вчинити тяжкий злочин в період воєнного стану добре усвідомлюючи, що правоохоронні органи виконують функції державної влади безпосередні пов'язані з протидією воєнної агресії Російської Федерації проти України, а тому користуючись цим може вчинити новий злочин, під час розгляду клопотання свого підтвердження не знайшло.
Так, стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким, санкцією даної частини статті передбачено позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого ЗУ від 24.02.2022 року «2102-ІХ», воєнний стан запроваджується із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Таке рішення ухвалено у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану».
Законом № 2117-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану» посилено покарання не тільки за привласнення на полі бою майна поранених та вбитих (мародерство), а ще й за використання трагічних обставин, бойових дій для власної наживи, адже зміни до Кримінального кодексу торкнулися й складу злочинів, передбачених у статтях 185 (крадіжка), 186 (грабіж), 187 (розбій), 189 (вимагання), 191 (заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем). Ці злочини доповнилися кваліфікуючою ознакою - скоєння в умовах воєнного стану.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 67 КК України визначено, що вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій є обтяжуючою обставиною.
Слідчий суддя звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, такий вчинено під час дії по всій території України воєнного стану, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тому, враховуючи наведене і зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя, вважає обґрунтованим висновок про необхідність застосування до підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення вищевказаних ризиків.
ОСОБА_4 нерухомого майна у власності на території Закарпатської області не має, проте має постійне місце проживання та реєстрації на території Донецької області, тимчасово проживає в м.Чоп, в приміщенні школи, де також тимчасово проживає потерпіла, та свідки, у зв'язку з тим що за місцем їх проживання проходять бойові дії, ОСОБА_4 має молодий вік, не працевлаштований.
Підозрюваний та його захисник не надали суду відповідно документи, які б підтверджували право власності на помешкання, який має відповідати Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь яких інших документів власника домоволодіння, який би погодився на проживання підозрюваного у його помешканні із застосуванням запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту, щодо підозрюваного.
Доводи сторін у справі та їх позиція не надали підстав для можливості застосування особистого зобов'язання, оскільки обрання такого запобіжного заходу не забезпечить в повній мірі дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Тому є обґрунтованими доводи слідчого, що перебування ОСОБА_4 на свободі може зашкодити проведенню досудового розслідування, адже він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, існує ризик вчинення ним фізичного та психологічного тиску на представника потерпілого та свідків для зміни ними показань або відмови від дачі показів.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, передбачає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
У п.2 ч.5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
При цьому, при визначені розміру застави, слідчий суддя враховує і суму завданих збитків 1000 грн. (759 грн., повернуто потерпілому).
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України слідчий суддя вважає за необхідним визначити її у розмірі, двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 49 620 грн.
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У разі внесення застави на підозрюваного відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти обов'язки.
Крім цього, слідчий суддя зауважує, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071170000209 від 26 квітня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування відносно підозюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,- задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вугледар, Донецької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 діб, а саме до 20.06.2022 року включно.
Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 , а саме з 23 год. 20 хв. 26.04.2022 року.
Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків передбачених цим Кодексом, - в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 49 620 (сорок дев?ять тисяч шістсот двадцять) грн.
Роз'яснити, ОСОБА_4 , що підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки: - прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; - не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1