Справа № 569/1359/22
29 квітня 2022 року місто Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить поновити йому строк на подачу заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню та визнати судовий наказ, виданий Рівненським міським судом Рівненської області від 10 лютого 2022 року у справі № 569/1359/22 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 січня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги мотивує тим, що судовий наказ не підлягає виконанню, оскільки він із ОСОБА_2 та сином ОСОБА_2 проживали та проживають на сьогоднішній день за однією адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що ОСОБА_2 не було надано жодного доказу її окремого проживання з їхнім сином. Навпаки ОСОБА_2 підтвердила факт спільного проживання, надавши суду відповідні довідки. В свою чергу, місце проживання дитини із ОСОБА_2 не визначалось ні органами опіки, ні судами.
При цьому, умовою стягнення аліментів є проживання дитини разом з особою, яка просить присудити їй аліменти. Якщо ця умова не дотримана, то відповідно в особи не має права на стягнення аліментів. А фактичне проживання дитини разом з батьком, знаходження її на утриманні батька, дають законні підстави для звільнення його від сплати аліментів.
Він в повному обсязі виконує обов'язки щодо утримання та виховання своєї дитини, чим забезпечує право сина на достатній рівень життя. Однак, ОСОБА_2 , як мати, також повинна забезпечувати сина, а не покладати цей обов'язок виключно на нього. Вважає, що у ОСОБА_2 були відсутні підстави для звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з нього аліментів, оскільки син проживає разом з ним і він постійно займається фінансовим забезпеченням потреб дитини.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце його проведення. 29 квітня 2022 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив справу слухати у його відсутність, вимоги заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню підтримує в повному обсязі.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про час, дату та місце його проведення. 29 квітня 2022 року представник ОСОБА_2 адвокат Штогрін В.С. подала заяву, в якій просила справу розглянути у відсутність заявника і її представника. Вказала, що заяву ОСОБА_1 не визнає в повному обсязі, оскільки її доводи містять формальні дані, які безпосередньо було вказано самим заявником при зверненні до суду. ОСОБА_1 не подано належного та допустимого доказу перебування сина на його утриманні, а незгода із розміром аліментів не звільняє його від обов'язку утримувати власну дитину. В задоволенні заяви просить відмовити.
Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, 10 лютого 2022 року Рівненським міським судом Рівненської області у справі № 569/1359/22 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 січня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Зазначений судовий наказ було отримано ОСОБА_1 22 лютого 2022 року, що підтверджується відстеженням з електронного ресурсу «Укрпошта» - трекінг номер 3302810640860.
Як слідує з довідки виданої адміністратором відділу ведення реєстру територіальної громади управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради № 3584 від 21 січня 2022 року про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, стягувач ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 та їх син ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ,
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України у судовому наказі зазначаються повідомлення про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Відповідно до ст. 173 ЦПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Вказаною статтею не передбачено строків звернення до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, відповідно відсутні підстави для поновлення строку для її подання.
Підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, визначені у ч. 2 ст. 432 ЦПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Таким чином, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
При цьому, словосполучення «або з інших причин» стосується саме відсутності (припинення) обов'язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
З аналізу наведених норм процесуального права вбачається, що законодавцем передбачено судовий спосіб захисту прав боржника у разі якщо стягувач не визнає відсутність обов'язку боржника.
Звертаючись до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 посилається на те, що син проживає разом з ним та перебуває на його утриманні і у ОСОБА_2 були відсутні підстави для звернення до суду із заявою про стягнення з нього аліментів.
На думку заявника, факт проживання дитини разом з ним свідчить про припинення у нього обов'язку з виконання судового наказу про стягнення аліментів на цю дитину.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріали справи не містять належних доказів припинення зобов'язань ОСОБА_1 за судовим наказом, яким з нього стягнуто аліменти на утримання сина.
Крім цього, судом встановлено, що заява про видачу судового наказу подана матір'ю дитини про стягнення аліментів з батька дитини відповідала за формою та змістом вимогам статті 163 ЦПК України та відповідала критеріям визначеним в статті 161 ЦПК України в частині вимог, за якими може бути видано судовий наказ.
Відтак суд вважає, що немає правових підстав для визнання судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини таким, що не підлягає виконанню, оскільки існує судове рішення, а саме судовий наказ, який набрав законної сили, а тому у відповідності до вимог ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов'язковим до виконання.
Законодавцем визначено підстави припинення обов'язку зі сплати аліментів на підставі судового рішення.
Так, статтею 273 Сімейного кодексу України визначено, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Аналіз вказаної норми закону свідчить, що у зв'язку зі зміною обставин, які мають істотне значення, платник аліментів у порядку визначеному законом, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом, має право на звільнення його від обов'язку щодо сплати аліментів.
З наведеного слідує, що факт проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на користь матері для утримання дитини, може слугувати підставою для звернення батька до суду з позовом про звільнення від сплати аліментів.
Отже, обставини, на які посилається ОСОБА_1 , як на підставу визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, є істотними, але підлягають доведенню при вирішенні спору про звільнення від сплати аліментів, відповідно ж не вказують на припинення обов'язку зі сплати аліментів.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки судовий наказ було видано у відповідності до норм цивільного процесуального Закону, на підставі заяви, яка відповідала за формою та змістом вимогам статті 163 ЦПК України та відповідала критеріям визначеним в статті 161 ЦПК України в частині вимог, за якими може бути видано судовий наказ.
Керуючись ст. 10, 12, 13, 89, 263, 265, 273, 432, 353, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу виданого Рівненським міським судом Рівненської області 10 лютого 2022 року у справі № 569/1359/22 таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повне судове рішення складене 29 квітня 2022 року.
Суддя О.О.Першко