Постанова
Іменем України
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 705/2556/21
провадження № 61-18098св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Національної поліції в Черкаській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Уманська міська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області, у складі судді
Годік Л. С., від 23 липня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Єльцова В. О., від 11 жовтня 2021 року,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - ГУНП в Черкаській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Уманська міська державна нотаріальна контора, про скасування заборони на відчуження нерухомого майна.
Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що йому належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , що підтверджено Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно виданим відділом житлового господарства Уманської міської ради 18 червня 2003 року.
Він вирішив розпорядитися своєю частиною квартири, однак при зверненні до нотаріуса дізнався, що на його нерухоме майно, відповідно до постанови Уманського МВ УМВС України в Черкаській області від 27 березня
2009 року, накладено арешт на вищевказану 1/2 частину квартири. Уманською міською державною нотаріальною конторою 07 квітня
2009 року були внесені відомості про заборону відчуження належного йому майна та в подальшому ця заборона була перенесена до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.
09 червня 2021 року ОСОБА_2 звернувся у відділ поліції м. Умані для отримання копії постанови про накладення арешту, однак йому було відмовлено та рекомендовано звернутись до суду, оскільки кримінальна справа № 1-172-2009 знищена 13 березня 2017 року у зв'язку із закінченням терміну зберігання. По вказаній справі його було засуджено за частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та вирок виконано.
Враховуючи наведене, ОСОБА_2 просив суд зняти заборону на відчуження належного йому нерухомого майна, а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , внесену реєстратором Уманської міської державної нотаріальної контори 07 квітня 2009 року за номером 8621389.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_2 задоволено, скасовано заборону на відчуження (арешт) нерухомого майна, а саме 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , внесену реєстратором Уманської міської державної нотаріальної контори 07 квітня 2009 року за номером 8621389.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що арешт, накладений на майно позивача, порушує його право користування та розпорядження цим майном на власний розсуд, а також принцип непорушності права власності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року ГУНП в Черкаській областіподало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року, в якій просило оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про закриття провадження у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 705/2556/21 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У січні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц, у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2021 року у справі № 127/21463/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Стверджує, що ГУНП в Черкаській області не порушувало права позивача, оскільки обтяження на нерухоме майно вносилося за постановою Уманського МВ УМВС України в Черкаській області, тоді як ГУНП в Черкаській області не є правонаступником УМВС України в Черкаській області.
Крім того у разі, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), особа яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства, і такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України є ефективним.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 24 липня 2003 року, виданого відділом житлового господарства Уманської міської ради, ОСОБА_2 є власником 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Право власності ОСОБА_2 на вказану частину квартири зареєстровано, що підтверджено Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ВАА № 491767 від 13 серпня 2003 року.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 260772283 від 09 червня 2021 року,
07 квітня 2009 року за № 8621389 Уманською міською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Уманського МВ УМВС України в Черкаській області б/н від 27 березня 2009 року накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , при цьому зазначено власника - ОСОБА_2 .
Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 квітня 2009 року у справі № 1-172-2009 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 309 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн, який ОСОБА_2 сплатив повністю.
Згідно довідки Уманського міськрайонного суду Черкаської області кримінальне провадження № 1-172-2009 по обвинуваченню ОСОБА_2 за частиною першою статті 309 КК України знищено у зв'язку із закінченням терміну зберігання, згідно акту від 13 березня 2017 року.
Позиція Верховного Суду
За змістом пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У справі, яка переглядається, позивач оскаржує арешт, накладений у межах кримінального провадження за правилами КПК України 1960 року. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України 2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Отже, у визначенні порядку звільнення майна з-під арешту потрібно керуватися правилами КПК України 1960 року, про що правильно зазначено судом апеляційної інстанції.
Механізм скасування арешту майна було передбачено таким чином -
на підставі постанови слідчого в порядку частини шостої 126 КПК України 1960 року, або судом під час попереднього судового засідання в порядку статті 253 КПК України 1960 року, під час ухвалення вироку в порядку
статті 324 КПК України 1960 року, або судом в порядку виконання вироку в порядку статей 409, 411 КПК України 1960 року.
Згідно зі статтею 126 КПК України 1960 року забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б це майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Згідно з пунктами 7 та 8 частини першої статті 324 КПК України 1960 року, постановляючи вирок, суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений; що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.
У порядку, передбаченому статтею 411 КПК України 1960 року, суди вправі вирішувати питання, які виникають при виконанні вироку, зокрема щодо виконання вироку у частині цивільного позову чи конфіскації майна.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої, десятої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої, абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
З огляду на обставини встановлені у справі, а саме:
- 07 квітня 2009 року за № 8621389 Уманською міською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження (арешт) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_2 , на підставі постанови Уманського МВ УМВС України в Черкаській області б/н від 27 березня 2009 року;
- постанова, на підставі якої зареєстроване вказане обтяження не надана та відомості про номер кримінальної справи у якій накладено арешт на майно позивача, в державному реєстрі відсутні;
- вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 квітня 2009 року у справі № 1-172-2009 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 309 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн, який ОСОБА_2 сплатив;
- інформація про арешт майна ОСОБА_2 у вказаному вироку відсутня;
- кримінальна справа № 1-172-2009 по обвинуваченню ОСОБА_2 за частиною першою статті 309 КК України знищена у зв'язку із закінченням терміну зберігання;
- зареєстроване у 2009 році обтяження обмежує права ОСОБА_2 на розпорядження власним нерухомим майном;
- звернення ОСОБА_2 до уповноважених державою органів та осіб, зокрема до Уманського відділу поліції та Уманської міської державної нотаріальної контори не призвели до відновлення його прав,
суди попередніх інстанцій, реалізуючи завдання цивільного судочинства передбачені статтею 2 ЦПК України, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Обтяження (арешт) накладене у 2009 році на майно ОСОБА_2 на підставі постанови правоохоронного органу, необхідно розглядати, як заходи контролю держави за майном в розумінні наведених положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, які не повинні завдавати значної шкоди володільцю майна та мають здійснюватися з розумним співвідношенням і обґрунтованою пропорційністю.
Очевидно, що у разі закриття провадження у цивільній справі, про що просить заявник в касаційній скарзі, ОСОБА_2 стикнеться зі значними складнощами або навіть неможливістю захисту своїх прав в порядку кримінального судочинства, викликаними, зокрема, відсутністю постанови Уманського МВ УМВС України в Черкаській області від 27 березня
2009 року, знищенням матеріалів кримінальної справи № 1-172-2009 і
не зазначенням в зареєстрованому обтяження відомостей про те, в якій саме кримінальній справі воно застосоване.
Натомість статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на ефективний засіб правового захисту.
З урахуванням встановлених у цій справі обставин Верховний Суд дійшов висновку, що розгляд позову ОСОБА_2 має завершитися за правилами цивільного судочинства, а отже висновки судів попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях не суперечать висновкам Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі
№ 640/17552/16-ц, від 01 лютого 2021 року у справі № 127/21463/19.
Посилання заявника на те, що ГУНП в Черкаській області є неналежним відповідачем підлягають відхиленню.
За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 14 грудня 2018 року внесено запис про припинення Уманського МВ УМВС України в Черкаській області (ідентифікаційний код 08676470), постанова якого зазначена, як підстава реєстрації обтяження майна ОСОБА_2 .
Наразі територіальним органом Національної поліції в Черкаській області, як юридичною особою публічного права, є саме ГУНП в Черкаській області, до складу якого входить відповідний підрозділ поліції в м. Умані.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржені судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 жовтня
2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович