2/130/586/2022
130/623/22
щодо прийняття позовної заяви
29.04.2022 р. м. Жмеринка
Суддя Жмеринського міськрайонного суду
Вінницької області Шепель К.А.,
ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури, Головного управління національної поліції Вінницької області, Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області, Жмеринського районного відділу поліції Головного управління нацполіції у Вінницькій області про виконання постанови Вінницького Апеляційного суду по справі № 130/2911/21 від 8.02.22р. та стягнення моральної шкоди за порушення вимог ч.2 ст.21, ст.533 КПК України, -
Позивач ОСОБА_1 23 березня 2022 року звертається до суду з цим позовом, в якому просить :
- визнати невиконання вимог статей 21, 533 КПК України;
- стягнути з держави Україна в особі держказначейської служби на його користь моральну шкоду в сумі 100 000 грн.
Водночас просить витребувати з Жмеринського міськрайонного суду справу № 130/2911/21 на підставі ухвали голови Жмеринського міськрайонного суду від 12 жовтня 2021 року.
В позовній заяві обставинами справи зазначає постанову Вінницького Апеляційного суду, де вказано, що позивач невірно визначив коло відповідачів у справі № 130/2911/21, і він, позивач, усуває цей недолік. Ухвалами Жмеринського суду, якими скасовані постанови слідчого по кримінальному провадженню, вказано про виконання слідчим певних процесуальних дій, які слідчий не виконує, а прокуратура цьому потурає. Доказом цього є ухвали суду. Способом захисту зазначає норми законів, на які посилається у постановах Апеляційний суд. Обгрунтовуючи розмір моральної шкоди, вказує на порушення відповідачами КПК України.
До позовної заяви додає її чотири копії та копію ухвали Жмеринського міськрайонного суду від 12 жовтня 2021 року по справі № 130/2481/21 про витребування з суду розглянутих двох цивільних справ та судового наказу.
Ухвалою судді від 24 березня 2022 року позовна заява залишена без розгляду. Позивачеві наданий строк п'ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
8 квітня 2022 року до суду надійшла позовна заява в новій редакції, в якій позивач просить :
- визнати, що позивач не подає клопотання про витребування справи 130/2911/21, тому що в ухвалі від 12 жовтня 2021 року вказано, що він не в змозі надати цю справу;
- витребувати з Жмеринського міськрайонного суду справу 130/2911/21;
- стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України окремо з кожного відповідача по 100000 грн моральної шкоди на його користь;
- визнати, що ухвала Жмеринського міськрайонного суду від 12 жовтня 2021 року має преюдиціальне значення для будь-яких інших цивільних справ.
Залишаючи позовну заяву без руху, суддею наголошувалось, що вона не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України. У ній не було зазначено повне найменування юридичної особи відповідачів, а скорочено чи неправильно вказано їх назву: «держказначейской служби», "Виницка облпрокуратура", "Виницка полиция Виницкой обл", "Жмеринска прокуратура", "Жмеринска полиция".
У позовній заяві у новій редакції позивачем, хоча і з численними "русизмами", вже правильно зазначені учасники справи.
Далі суддя наголошував на відсутність ціни позову - цю обставину позивач усунув, вказавши ціною позову 100000 грн, а також на відсутність обґрунтованого розрахунку суми, що стягується. У оновленій позовній заяві позивачем як обгрунтування шкоди вказано : душевні страждання при невиконанні слідчим ухвал суду. Однак "обгрунтування" - це доведення, доказування, вмотивування, аргументування. Це пояснення того, ЯК людина знає те, що знає.
Тому "душевні страждання при невиконанні слідчим ухвал суду" - це не обгрунтування суми моральної шкоди, а скоріше те, у чому виразилась моральна шкода.
Отже, вважаю, що вказівки судді в цій частині не виконані.
В ухвалі про залишення позову без руху позивачеві було роз'яснено, що таке "спосіб захисту суб'єктивних цивільних прав", а також положення статті 16 ЦК України. Однак він способом захисту у позовній заяві в новій редакції зазначає "припинення дій, які порушують права", а також статті 16 та 1176 ЦК України. Хоча просить стягнути з кожного відповідача на його користь по 100000 грн моральної шкоди. Тому способом захисту у даному випадку, виходячи із змісту позовної заяви, скоріше буде відшкодування моральної шкоди, а не припинення дій та норми законів.
Отже, позивачем у позовній заяві не викладений конкретний спосіб захисту, в який позивач бажає захистити своє порушене право. А його так звані вимоги про визнання неподання клопотання про витребування доказів, визнання преюдиціальності ухвали суду у іншій справі не є способами захисту цивільних прав та інтересів у контексті статті 16 ЦПК України.
При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює правові підстави позову, а саме нормативно-правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, проте не визначає самостійно спосіб захисту порушеного права особи та не здійснює пошук фактичних обставин спору, що відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства має здійснювати ініціатор судового процесу.
Суддею в ухвалі також акцентувалась увага позивача на не зазначення змісту позовних вимог щодо кожного з заявлених ним п'яти відповідачів, що є порушенням вимог статті 175 ЦПК України. Однак у позовній заяві у новій редакції ця вимога закону також не знайшла відображення.
Зазначаючи докази, що підтверджують викладені позивачем обставини, він вказує : кримінальне провадження 42016021130000020. Але кримінальне провадження в цілому не може бути доказом по іншому провадженню. Допустимо, що такими доказами можуть бути певні документи, які містяться у кримінальному провадженні. Однак позивач про них не зазначає, копій цих документів не надає, про неможливість їх надання не повідомляє.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зверталась також увага позивача на те, що в його позовній заяві містяться слова та висловлювання на російській мові : "Жмеринский", "полиция", "моральной", "не подавал", "устраняю". Позивачеві було роз'яснено, що статтею 9 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою (якою за статтею 10 Конституції України є українська мова). Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Позивачеві також було роз'яснено, що законом не визначено подання до суду документів, яким є позовна заява як процесуальний документ, іншою, ніж українська, мовою. Однак на цей аспект позивач не звернув уваги при підготовці нової редакції позовної заяви.
Так, у оновленій позовній заяві, крім вказаних вище "русизмів", містяться слова та висловлювання російською мовою : "Жмеринский", "Винницкой", "казначейской", "Винница", "цена". Якщо позивач не володіє, чи не в повній мірі володіє державною мовою, він має право користуватись послугами перекладача. Також при певних, передбачених законом, умовах позивач може скористатись правом на отримання безоплатної правової допомоги у порядку, передбаченому законом.
Суддею при залишенні позовної заяви без руху наголошувалось також, що суд не повинен з доданих до позовної заяви матеріалів та клопотань встановлювати, що мав на увазі позивач. А викладення позовних вимог повинно бути зрозумілим не тільки для автора позовної заяви, але й для інших учасників розгляду справи та суду.
Позивачеві роз'яснювались в ухвалі положення щодо доступу до правосуддя, викладені у практиці Європейського Суду з прав людини, а також положення статті 185 ЦПК України про можливість повернення позовної заяви у разі невиконання вимог ухвали судді про залишення позову без руху. Однак позивач не повністю усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
А тому його позовну заяву слід вважати неподаною і йому повернути.
Суд також враховує, що позивач в порушення вимог частини першої статті 177 ЦПК України не додав до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів - чотири замість п'яти.
Повертаючи позовну заяву, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого Королівства від 28 жовтня 1998 року та Креуз проти Польщі від 19 червня 2001 року, у яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване в §1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, аби сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює право на суд , право на доступ до якого є лише одним з аспектів. Однак ідеться про можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в §1 статті 6 Конвенції.
Згідно з положеннями статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Таким чином, не обмежуючи право позивача на доступ до суду, залишивши позовну заяву без руху, суд першої інстанції поінформував позивача про обов'язок виправити недоліки заяви, а саме: привести її зміст та форму до вимог ЦПК України. Оскільки позивач не виконав зазначених вимог і, отже, не вичерпав наявних засобів захисту свого права, суддя доходить висновку про визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Керуючись статтями 175, 185 ЦПК України, статтею 16 ЦК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури, Головного управління національної поліції Вінницької області, Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області, Жмеринського районного відділу поліції Головного управління нацполіції у Вінницькій області про виконання постанови Вінницького Апеляційного суду по справі № 130/2911/21 від 8.02.22р. та стягнення моральної шкоди за порушення вимог ч.2 ст.21, ст.533 КПК України, - вважати неподаною і повернути позивачеві.
Повний текст ухвали складено 29 квітня 2022 року.
На ухвалу може бути подана апеляція до Вінницького Апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її повного тексту.
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ