79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.04.2022 Справа № 914/3038/21
За позовом: Тернопільського обласного центру зайнятості, м. Тернопіль,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кастум”, м.Львів,
про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 21.01.2019, №2 від 23.01.2019, №3 від 23.01.2019, №4 від 16.09.2019 та стягнення 336'258,66 грн зайво сплачених коштів,
Суддя Яворський Б.І.,
при секретарі Муравець О.М.
Представники сторін:
від позивача: Франчук М.М.,
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.court.gov.ua
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Тернопільського обласного центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кастум” про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 21.01.2019, №2 від 23.01.2019, №3 від 23.01.2019, №4 від 16.09.2019 до договору №11/263 від 26.12.2018 на постачання природного газу та стягнення 336'258,66 грн зайво сплачених коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.11.2018 між сторонами, за результатами проведених електронних торгів (оголошення UA-2020-11-17-011223-c), був укладений договір про постачання природного газу №11/263 за ціною 8'500,00 грн/1000м.куб, однак оплата за таким проводилась за збільшеною ціною на підставі укладених сторонами додаткових угод до договору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06 жовтня 2021 року справу № 914/3038/21 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою суду від 11.10.2021 суд залишив без руху позовну заяву та надав позивачу строк для усунення недоліків. Після усунення позивачем допущених недоліків, ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, суд встановив строк для реалізації учасниками своїх процесуальних прав та обов'язків. Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вручена адресату 08.11.2021. Подальший хід розгляду справи у підготовчому провадженні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
28.12.2021 позивач подав клопотання про уточнення до п.2 прохальної частини позовної заяви (вх№31520/21).
19.01.2022 позивач подав заяву (вх.№1487/22) з процесуальних питань та долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
Протокольною ухвалою від 17.02.2022 Господарський суд Львівської області закрив підготовче провадження та призначив справу № 914/3038/21 до судового розгляду по суті на 03.03.2022. Ухвалою від 17.02.2022 Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України викликав відповідача у судове засідання. Згідно інформації офіційного сайту АТ «Укрпошта» ухвалу суду від 17.02.2022 (штрих-кодовий ідентифікатор 7901414440765) відповідач отримав 23.03.2022.
Судове засідання 03.03.2022 у даній справі не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Яврського Б.І. у відпустці.
Ухвалою від 09.03.2022 розгляд справи призначено на 21.04.2022. Явка сторін обов'язковою не визнавалася. Згідно інформації офіційного сайту АТ «Укрпошта» відправлення за номером 7901414457196 вручене відповідачу 13.04.2022.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.04.2020 задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EasyCon».
Представник позивача у судове засідання в режимі відеоконференції 21.04.2020 з'явився, вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив їх задовольнити.
Відповідач участі повноважного представника у судове засідання не забезпечив, правом на подання відзиву не скористався, з клопотаннями та заявами на адресу суду не звертався.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про судові засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву та не з'являвся у жодне засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
У судовому засіданні 21.04.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
17 листопада 2018 року Тернопільським обласним центром зайнятості в системі «Prozorro» оголошено відкриті торги на закупівлю: «ДК 021:2015:09120000-6 - Газове паливо» (згідно оголошення UA-2018-11-07-000592-с).
За результатами закупівлі 26.12.2018 Тернопільським обласним центром зайнятості (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кастум” (постачальник) укладено договір №11/263 на постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу упродовж 2019 року, за кодом «Єдиний закупівельний словник» - ДК 021:2015:09120000-6 - Газове паливо (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Паливний обсяг постачання газу за договором до 200,5 тис. м.куб.
Загальна сума договору на постачання природного газу на 2019 рік на момент його підписання складає 1'704'250,00 грн, з ПДВ (п.1.2 та 1.3 договору).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна газу становить 7'083,33 грн за 1'000 куб.м., крім того ПДВ 1'416,67 грн, всього з ПДВ 8'500,00 грн. Ціна зазначена в п.3.1 договору може змінюватись протягом дії договору в порядку, встановленому діючим законодавством України. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору. Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до п.3.1 та 3.2 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором. Зміна ціни за поставлений споживачеві газ має бути обгрунтована та документально підтверджена шляхом отримання (придбання) довідки у спеціально уповноважених органів, установ, організацій, в тому числі, які відносяться до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. (п.3.2 та 3.3 договору).
Пунктом 11.1 сторонами погоджено строк дії договору.
14 січня 2019 року ТзОВ «Кастум» звернулося до Тернопільського обласного центру зайнятості з листом від №14/01/01 щодо внесення змін до вказаного договору шляхом підписання додаткових угод №№1-3 в частині підвищення вартості природного газу з 01.01.2019 до ринкових цін станом на січень місяць 2019 року. До вказаного листа було долучено експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати №0-1 від 03.01.2019 та №0-10 від 04.01.2019, цінова довідка № В-7927 від 02.01.2019 Житомирської ТПП та прейскурант цін природного газу НАК «Нафтогаз України» з 01.01.2019.
21 січня 2019 року сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору №11/263 від 26.12.2018, якою погоджено, що плановий обсяг постачання природного газу за договором становить 182'272,72 тис. м.куб. ціна газу - 7'791,67 грн. за 1'000 куб.м., крім того ПДВ 1'558,33 грн, всього з ПДВ 9'350,00 грн. За умовами угоди така набуває чинності з моменту підписання.
Згодом, 23.01.2019 сторонами підписано додаткову угоду №2 та №3 до договору. Так, за додатковою угодою №2 сторонами погоджено плановий обсяг постачання природного газу за договором до 165'702,4793 тис. м.куб., ціна газу 8'570,83 грн за 1'000 куб.м., крім того ПДВ 1'714,17 грн, всього з ПДВ 10'285,00 грн, а за додатковою угодою № 3 - плановий обсяг до 150'638,6175 тис. м.куб., ціна газу 9'427,92 грн за 1'000 куб.м., крім того ПДВ 1'885,58 грн, всього з ПДВ 11'313,50 грн.
06 вересня 2019 року позивач звернувся до відповідача з листом №11/2776 про розгляд питання щодо зменшення ціни 1 тис.куб.м газу та внесення відповідних змін до договору. 11.09.2019 відповідач надав відповідь на вказаний лист та запропонував зменшення ціни природного газу з 01.09.2019 до 10'300,00 грн з ПДВ за 1'000,00 м.куб.
16 вересня 2019 року сторонами підписано додаткову угоду №4 до договору в частині зміни ціни природного газу: ціна газу з 01.09.2019 становить 8'583,33 грн за 1'000 куб.м., крім того ПДВ 1'716,67 грн, всього з ПДВ 10'300,00 грн.
26 грудня 2019 року сторонами підписано додаткову угоду №5 до договору, якою продовжено строк дії договору №11/263 від 26.12.2018 на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі (з урахуванням змін). Додаткова угода вступає в силу з дати її підписання сторонами та скріплення печатками та діє до 29.02.2020.
На виконання умов укладеного договору та додаткових угод до нього відповідачем поставлено позивачу природний газ у кількості 150,5008 тис.м.куб., на загальну суму 1'615'515,46 грн, з ПДВ, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме: за січень 2019 року згідно акту № ОУ-0000084 (22,174 тис.куб.м. по ціні 11'313,50 грн) на суму 250'865,40 грн; згідно акту № ОУ-0000034 (22,340 тис.куб.м. по ціні 11'313,50 грн) на суму 26'473,60 грн; за лютий 2019 року згідно акту № ОУ-0000148 (3,348 тис.куб.м. по ціні 11'313,50 грн) на суму 37'877,60 грн; згідно акту №ОУ-0000200 (16,312 тис.куб.м. по ціні 11'313,50 грн) на суму 184'545,90 грн; за березень 2019 року згідно акту № ОУ-0000260 (2,721 тис.куб.м. по ціні 11'313,50 грн) на суму 30'784,04 грн; згідно акту №ОУ-0000319 (13,471 тис. куб. м. по ціні 11'313,50 грн) на суму 152'404,21 грн; за квітень 2019 року згідно акту № РН-0000496 (3,97 тис. куб. м. по ціні 11'313,50 грн) на суму 44'914,61 грн; за травень 2019 року згідно акту № РН-0000565 (0,045 тис.куб.м. по ціні 11'313,50 грн) на суму 509,11 грн; за червень 2019 року згідно акту № РН-0000631 (0,035 тис. куб. м. по ціні 11'313,50 грн. на суму 395,98 грн; за липень 2019 року згідно акту № РН-0000682 (0,036 тис.куб.м. по ціні 11'313,50 грн). на суму 407,27 грн; за серпень 2019 року згідно акту № РН-0000725 (0,035 тис. куб. м. по ціні 11'313,50 грн) на суму 395,95 грн; за вересень 2019 року згідно акту № РН-0000775 (0,043 тис. куб. м. по ціні 10'300,00 грн) на суму 442,90 грн; за жовтень 2019 року згідно акту № РН-0000851 (1,626 тис. куб. м. по ціні 10'300,00 грн) на суму 16'747,79 грн; за листопад 2019 року згідно акту № РН-00001012 (19,92 тис. куб. м. по ціні 10'300,00 грн) на суму 205'175,92 грн; за грудень 2019 року згідно акту № РН-0000369 (2,928 тис. куб. м. по ціні 10'300,00 грн) на суму 30'158,39 грн; згідно акту № РН-0001153 (24,000 тис. куб. м. по ціні 10'300,00 грн) на суму 247'199,90 грн; за січень 2020 року згідно акту № РН-0000057 (33,09224 тис. куб. м. по ціні 10'300,00 грн) на суму 340'849,94 грн; за лютий 2020 року згідно акту № РН-0000370 (4,40456 тис. куб. м. по ціні 10'300,00 грн) на суму 45'366,95 грн.
Плата за отриманий природний газ підтверджується платіжними дорученнями від 15.02.2019 на суму 250'865,40 грн, № 572 від 12.02.2019 на суму 26'473,60 грн, № 1165 від 11.03.2019 на суму 37'877,60 грн; № 1234 від 15.03.2019 на суму 184'545,90 грн; № 1783 від 10.04.2019 на суму 30'784,04 грн; № 1821 від 15.04.2019 на суму 152'404,21 грн; № 2396 від 14.05.2019 на суму 44'914,61 грн; № 3062 від 18.06.2019 на суму 509,11 грн, № 3524 від 11.07.2019 на суму 395,98 грн; № 4140 від 20.08.2019 на суму 407,27 грн; № 4590 від 17.09.2019 на суму 395,95 грн; № 5353 від 25.10.2019 на суму 442,90 грн; № 5592 від 15.11.2019 на суму 16'747,79 грн; № 6229 від 18.12.2019 на суму 205'175,92 грн; № 1003 від 23.03.2020 на суму 40'815,24 грн, від 09.01.2020 на суму 247'199,90 грн; №382 від 10.02.2020 на суму 229'223,04 грн; № 487 від 18.02.2020 на суму 95'670,40 грн; № 685 від 26.02.2020 на суму 15'956,50 грн та № 1244 від 08.04.2020 р. на суму 34'710,10 грн.
Позивач стверджує, що за результатами моніторингу функціонування ринку природного газу у І півріччі 2019 року мала місце тенденція до зниження ціни на природний газ, тому додаткові угоди до договору були укладені сторонами з порушенням ч. 4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі». Ціна природного газу погоджена сторонами у додатковій угоді №4 до договору збільшена понад 21% від початкової ціни. Надані відповідачем експертні висновки лише констатують рівень цін згідно з прейскурантами НАК «Нафтогаз України» та інших постачальників природного газу з 01.01.2019, а тому не є доказом на підтвердження коливання цін на цей товар на ринку. Таким чином реалізація природного газу за ціною визначеною у договорі №11/263 від 26.12.2018 (за результатами торгів 18500,00 грн з ПДВ за 1000 м3) за період з 01.01.2019-29.02.2020 не проводилась, а тому сума переплати складає 336'258,66 грн.
24 вересня 2019 року позивач листом №11/3253 повідомив Тернопільську окружну прокуратуру про намір подання до господарського суду позову до ТзОВ «Кастум» про стягнення 336'258,66 грн зайво сплачених коштів.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбаченому договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України), а зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК України).
Закон України «Про публічні закупівлі» установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (преамбула).
Приписами ч.4 ст.36 вказаного Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;
5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону «Про публічні закупівлі», відповідно до якої коливання цін на ринку товару надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару не більше ніж на 10%, не збільшуючи при цьому загальну суму договору.
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у листі від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» роз'яснило, що згідно з п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов'язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору на постачання природного газу №11/263 від 26.12.2018 з додатковими угодами до нього.
В документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі N 912/1580/18).
Копії висновків та довідки ТПП, які знаходяться у матеріалах справи, не підтверджують інформації про коливання ціни газового палива на ринку, не містять розрахунку вартості газового палива станом на дату подання цінової пропозиції і дату укладення додаткових угод до договору; такими доказами не наведено динаміки зміни ціни в бік збільшення або зменшення, адже довідки констатують лише рівень цін згідно з прейскурантом НАК «Нафтогаз України» та рівень загальних ринкових цін на газове паливо. Тож відповідач не довів обставин такого коливання цін станом на дату укладення кожної з додаткових угод, а тому їх укладенням порушено визначену зазначеним Законом граничну межу зміни ціни товару, що спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі» (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 зі справи № 915/1868/18).
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).
Так, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Сторони у порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі" та положень договору на постачання природного газу уклали додаткові угоди, якими безпідставно збільшили ціну за одиницю товару на 21%, що призвело до переплати; такі дії не відповідають вимогам тендерної документації та порушують основні принципи добросовісної конкуренції, максимальної економії і ефективності та повного нівелювання результатів відкритих торгів.
Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом
З огляду на викладене, позовна вимога про визнання недійсними додаткових угод є неналежним способом захисту порушеного права, оскільки положення ст. 37 Закону «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначають нікчемність відповідного правочину у разі його укладання з порушенням ч. 4 ст. 36 цього Закону, що само по собі є достатньою та самостійною підставою для відмови в позові з мотивів обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, і, відповідно, не породжує жодних правових наслідків для сторін.
Разом з тим, позовна вимога про стягнення коштів з відповідача, може бути розглянута судом як вимога про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину. Для з'ясування наявності підстав для стягнення коштів з відповідача, суд має визначити, чи є оскаржувані додаткові угоди нікчемними.
Нікчемність додаткових угод (недійсність відповідно до закону) не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані Договором, тобто зобов'язання є договірними; обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України «Купівля-продаж».
Відповідно до п.3.1 договору на постачання природного газу №11/263 від 26.12.2018 сторони визначили, що вартість 1 тис.м. куб. газу у складає 8'500,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується поставка позивачу природного газу у кількості 150,5008 тис.м.куб. на суму 1'615'515,46 грн та їх оплату у повному обсязі.
Відтак, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 336'258,66 грн сплачених центром зайнятості за товар, який так і не був поставлений продавцем підлягає задоволенню в силу ч. 1 ст. 670 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №912/994/20).
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 336'258,66 грн є правомірними і підлягають задоволенню. Щодо вимог про визнання недійсними додаткових угод, то суд відмовляє у їх задоволенні, адже такі угоди є нікчемними.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжними дорученнями №3986 від 27.09.2021 на суму 5'043,89 грн та №4467 від 25.10.2021 на суму 9'080,00 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, тому судовий збір покладається на відповідача у розмірі 5'043,88 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 185, 191, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 21.01.2019, №2 від 23.01.2019, №3 від 23.01.2019 та №4 від 16.09.2019.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кастум” (79019, м.Львів, пр-т Чорновола, 63; код ЄДРПОУ 41087491) на користь Тернопільського обласного центру зайнятості (46007, м.Тернопіль, вул. Текстильна, 1б; код ЄДРПОУ 05392691) 336'258,66 грн зайво сплачених коштів та 5'043,88 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 29.04.2022.
Суддя Яворський Б.І.